Чех М.М.

Львівська комерційна академія, Україна

ІНВЕСТИЦІЙНА ТА СПОЖИВЧА КОМПОНЕНТИ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

 

Перехід у фазу сталого розвитку на основі інноваційно-інвестиційної моделі вважався пріоритетним завданням на найближчу перспективу економічного розвитку та ототожнювався з внутрішньо орієнтованою стратегією зростання. Проте, даний підхід не продемонстрував належних результатів. Відповідно актуалізується питання щодо причин невдалої реалізації задекларованого курсу на реалізацію в Україні інноваційно-інвестиційної моделі. Переважно причинами називаються: сировинна орієнтація вітчизняної промисловості [1, с.103; 2]; залежність від зовнішньої кон’юнктури [3, с.213], перетікання інвестиційних ресурсів до вторинних секторів економіки та переважання непродуктивних інвестицій [1, с.85,108; 4, с.25], низька вартість та продуктивність праці [1, с.88; 5].

За ототожнення інноваційно-інвестиційної стратегії з внутрішньо орієнтованим розвитком ключовим виглядає аналіз двох позицій стимулювання внутрішнього ринку: доцільність стимулювання приватного споживання; необхідність стимулювання інвестицій.

  В Україні зрушення у бік споживання відповідно супроводжується відповідним звуженням нагромадження та обмеженням виробництва. Це пояснює ситуацію, що держава займаючи передові позиції за обсягами роздрібного товарообороту посідає останні місця за рівнем економічного розвитку серед країн СНД. Послаблення капітальних вкладень підриває можливості тривалого зростання навіть і роздрібної торгівлі, а уповільнення переходить у спад, оскільки споживання не підкріплюється оновленням виробництва [6, с.38].

В основному критика споживання зводиться до: звуження нагромадження та обмеження виробництва [6; 7] ; «витіснення» інвестицій [7] , підвищення інфляції [2] , зростання імпорту [8] .

Інвестиційна активність всередині держави має безпосередній вплив на економічну активність держави; високий її рівень спричиняє зростання ВВП як у цілому, так і на душу населення. Вважається, що важливим джерелом підтримання рівноваги сукупного попиту можуть стати прямі іноземні інвестиції та створення інвестиційного попиту, на противагу   збільшення споживчого, що до того ж веде за собою зростання зовнішньої заборгованості, внаслідок переважно іноземного походження кредитів споживчого характеру [9]. Часто критика при виборі альтернативного механізму стимулювання внутрішнього ринку зосереджена навколо питання активізації інфляційного механізму. Окремі дослідники вважають, що інвестиційний попит спочатку проходить через сферу виробництва й тільки потім відбивається на доходах, що не дає інфляції розвиватись [8].

Враховуючи циклічність динаміки ВВП та особливості стрімкого перегріву економіки в 2007-08 рр., доречно проаналізувати амплітуду відхилень від рівноважного тренду для обох компонент сукупного попиту споживчої та інвестиційної. Використання економетричного методу Фільтр Ходріка-Пресскота дозволяє чіткіше простежити динаміку попиту на споживчі та інвестиційні товари в Україні.

Як видно з рис. 1, зростання внутрішнього попиту у 2005 році, що стимулювалося активним кредитуванням споживчих потреб населення, не супроводжувалось адекватним зростанням обсягів інвестицій, що порушувало пропорції між нагромадженням та споживанням. Спад інвестиційної активності у поєднанні із посилення платоспроможного попиту, призвело до зростання цін, і стимулювання імпорту замість стимулювання економічного зростання. На вади такої макроекономічної моделі вказує також академік В. Геєць, акцентуючи увагу на тому, що виникла своєрідна ілюзія кредитної підтримки макроекономічної стабільності. Хоча аналіз рисунка показує, що відхилення приватного споживання від трендового значення спостерігалося ще із 2004 року. Споживчий характер економічного зростання у 2004 році емпірично доведено окремими українськими економістами [10, с.6-7].

Рис. 1. Динаміка компонент внутрішнього попиту (2000-2010 рр.)

Розраховано автором за статистичною базою IFS та офіційними даними НБУ

 

В свою чергу, судячи з аналізу відхилень інвестиційного попиту в період 2004 року, економіка отримала інвестиційний імпульс, проте це не дало помітних зрушень у економічному зростанні, оскільки зосереджені у реальному секторі інвестиційні ресурси були напрямлені до вторинних секторів економіки через фіскальні механізми та операції на ринку нерухомості, торгівлю, транспорт. Важливо наголосити, що зазначений вище «перегрів» 2007-08 рр . стосувався не лише приватного споживання, але й приватних інвестицій. Оскільки даний період характеризується значним відхиленням від рівноважних значень обох показників. З кінця 2008 року обидва показники змінюють свою динаміку на низхідну, що яскравим підтвердженням падіння внутрішнього попиту внаслідок поширення світової фінансової кризи на реальний сектор економіки. Навіть з початком 2010 року, коли поширюється думка про початок фази виходу із кризи показники як інвестиційної так і споживчої компонент сукупного попиту є далекими від рівноважного значення.

Резюмуючи викладений вище матеріал, слід зазначити, що запланований перехід до внутрішньо орієнтованої чи інноваційно-інвестиційної моделі розвитку не був підкріплений надійними рецептами економічної політики. «Випробування кризою» лише поглибило деструктивність в динаміці як інвестицій так і споживання. Така ситуація потребує використання ряду засобів неінфляційного стимулювання, якими на нашу думку є: зміцнення національної грошової одиниці, переспрямування інвестиційних ресурсів у продуктивні галузі, обмеження пропозиції грошової маси, поліпшення структури експорту та заміщення імпорту за відмови від сировинної орієнтації економіки, встановлення обмежень на приплив-відплив капіталу, підвищення заробітної плати у відповідній пропорції із зростанням продуктивності праці.

 

Список використаних джерел:

1. Шевчук В.О. Платіжний баланс, економічне зростання і стабілізаційна полі­ти­ка / В.О. Шевчук. ? Л.: Кальварія, 2008. – 734 с.

2. Кораблін С. Україна постіндустріальна [ Електронний ресурс ] / С. Кораблін // Дзеркало тижня. – 2010. – №4. – Режим доступу: http :// www.dt.ua/2000/2020/68426/

3. Береславська О.І. Курсова політика та її вплив на конкурентоспроможність економіки України / О.І. Береславська, Д.М. Серебрянський // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – №8. – С. 209-214.

4. Жаліло Я. Особливості соціально-економічного розвитку України в 2004 – першій половині 2005 р. / Я. Жаліло, Я. Белінська // Україна: Стратегічні пріоритети. Аналітичні оцінки / Під ред. О. Власюка. – 2005. – К.: Знання України. – 2006. – С. 22-36.

5. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004 –2015 рр.) „Шляхом європейської інтеграції” / [А. Гальчинський, В. Геєць та ін.]; Нац. Ін-т стратег. дослідж., Ін-т екон. прогнозування НАН України, М-во економіки та з пи­тань європ. інтегр. України. – К.: ІВЦ Держкомстату України. – 416 с.

6. Рябошлик В. Особливості нинішньої макроекономічної ситуації та шляхи прискорення розвитку економіки / В. Рябошлик // Економіст. – 2005. – № 11. – C . 38-41 .

7. Покришка Д. Структурні чинники забезпечення конкурентоспроможності економіки України / Д. Покришка // Стратегічні пріоритети. – 2006. – № 1. – С. 102 - 110.

8. Геєць В. Політика економічного зростання на основі розширення внутрішнього споживання та її наслідки / В. Геєць // Фінанси України. – 2007. – №9. – С. 14-33.

9. Мунько М. Роль внутрішнього ринку та експорторозширювльного розвитку в економічному зростанні / М. Мунько // Міжнародна економічна політика. – 2007. – .№7 – C . 28 - 48 .

10.       Половньов Ю. Оцінка циклу ділової активності української економіки / Ю. Полоньов, С. Ніколайчук // Вісник НБУ. – 2005. – № 8. – С. 4-8.