Жупаненко В . М .

Київський національний економічний університет ім. В.Гетьмана, Україна

ЕТАПИ КОНСОЛІДАЦІЇ ІНФРАСТРУКТУРИ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

 

Хоча вже більше 50 років активно розвиваються інтеграційні процеси в країнах ЄС, але саме увагу на інфраструктуру фондового ринку звернули досить нещодавно – з 2001 року [3] . У галузі інфраструктури ринку цінних паперів (РЦП) останніми роками відбувалися активні процеси злиттів і поглинань, а також утворення стратегічних альянсів. Якщо у 1999 році в єврозоні функціонувала 21 система великомасштабних грошових переказів, то у 2008 році – їх залишилося лише три. В результаті процесу консолідації, кількість клірингових домів у єврозоні зменшилась удвічі з 14 до 7 за період з 1999 по 2006 рік, а кількість центральних депозитаріїв цінних паперів (ДЦП) – лише на 5 (з 23 до 18). Разом з тим варто зауважити, що більшість центральних ДЦП функціонують в межах холдингових компаній (Euroclear Group , Clearstream International, NCSD , іспанська група BME тощо).

В економіці країн ЄС можна виділити чотири етапи консолідації інфраструктури фондового ринку [1, с. 11 - 12]:

Перший етап – горизонтальна консолідація в межах національних ринків. Перший етап консолідації інфраструктури фондового ринку ЄС характеризувався горизонтальною консолідацією національних фондових бірж та розрахунково-клірингових систем. Першим кроком на цьому етапі стали злиття фондових бірж з біржами деривативів в усіх країнах Північної Європи та у деяких країнах континентальної Європи у середині 1990-х років. Іншою характерною тенденцією горизонтальної консолідації стало об’єднання розрахункових систем, спеціалізованих на операціях з державними борговими цінними паперами, що перебували під керівництвом центральних банків, з аналогічними системами, що спеціалізуються на операціях з приватними корпоративними акціями та борговими інструментами. Домінуючим принципом при цьому було передання систем, керованих центральними банками, фондовим біржам, які управляли приватними розрахунково-платіжними системами. Ці процеси відбувалися у Франції, Скандинавських країнах та Великобританії. Разом з тим, в Іспанії було запроваджено альтернативну модель, що передбачала створення нового незалежного органу для управління обома вищезгаданими системами.

Другий етап – вертикальна консолідація на національному рівні. Цей етап базувався на здобутках горизонтальної консолідації, в результаті чого на національних ринках було створено монопольні організації для виконання окремих функцій інфраструктури. У деяких країнах цей етап проявився у злитті фондових бірж, клірингових та розрахунково-платіжних систем по зобов’язаннях за цінними паперами. Таким чином, на цьому етапі утворилися комплексні національні оператори інфраструктури РЦП для операцій з акціями, борговими інструментами та деривативами. У Німеччині вперше було об’єднано усі функції щодо укладання угод з цінними паперами в єдину компанію – Deutsche B?rse, яка стала монопольним акціонером дочірніх компаній, що займалися посттрейдинговою діяльністю на фондовому ринку. Всі учасники ринку в силу технічних особливостей були автоматично змушені користуватися послугами цієї компанії при торгівлі на фондових біржах. У подальшому аналогічні перетворення відбулися і в Італії (Borsa Italiana) та Іспанії (Bolsas у Mercados Espa?oles).

Третій етап характеризувався транскордонними горизонтальними злиттями, передовсім у сегменті фондових бірж. Найбільш яскравим прикладом є створення системи Euronext у 2000 році, яка стала результатом злиття Паризької, Брюссельської та Амстердамської фондових бірж, пізніше приєднавши до своїх активів ще й Лісабонську фондову біржу. Найбільш значущою транскордонною угодою злиття в сфері систем розрахунків з біржами цінних паперів було об’єднання Euroclear Bank – міжнародного центрального ДЦП – з Sicovam (Франція), Necigef (Нідерланди), CrestCo (Великобританія) та CIK (Бельгія). Пізніше Euroclear Bank поглинув ДЦП Ірландії. Іншим вагомим кроком було об’єднання Deutsche B?rse Clearing (Німеччина) з Cedel (Люксембург) з метою створення Clearstream International. А у сегменті клірингових розрахунків найбільш помітним транскордонним злиттям стала угода між Лондонською кліринговою палатою та компанією Clearnet (Франція) з метою утворення LCH.Clearnet, який обслуговує тепер ринки Франції, Великобританії, Бельгії, Нідерландів і Португалії. Аналогічний процес відбувся і у Німеччині та Швейцарії, де утворилась компанія Eurex clearing .

Четвертий етап консолідації пов’язаний із створенням наднаціональних ринків, які охоплюють весь комплекс етапів реалізації угод з цінними паперами. Його класичними прикладами можна вважати злиття Стокгольмської (OMX) та Гельсінської ( HIX ) фондових бірж p з подальшим поглинанням Вільнюської і Талліннської фондових бірж, клірингових будинків Швеції та Фінляндії, а також систем розрахунків по зобов’язаннях за цінними паперами Фінляндії, Естонії та Латвії.

Постає логічне питання: якими можуть бути наступні етапи розвитку інфраструктури фондового ринку? Можна з досить високою ймовірністю стверджувати (та навіть перші ознаки таких процесів вже можна було б спостерігати), що надалі європейські компанії, що працюють в сфері інфраструктури ринку цінних паперів, продовжать своє розширення вже далі за межі Євросоюзу. Традиційним залишатиметься їх конкуренція з аналогічними компаніями з ШСА, та ймовірно з певних країн Азії.

Аналіз сучасних особливостей функціонування інфраструктури ринку цінних паперів ЄС дозволив дійти таких висновків:

-   інтеграція у сфері інфраструктури фондового ринку відбувається у двох основних напрямах в наслідок конкурентної боротьби – шляхом злиттів і поглинань крупних операторів інфраструктурних послуг та через розвиток та інтеграцію великомасштабних інформатизованих платіжних систем ( Target 2, Target 2 Securities , CCBM ), що ініціюються з боку ЄС [2];

-    можна стверджувати, що сектор інфраструктури ринку цінних паперів ЄС, пройшовши етапи інтенсифікації горизонтальної, а дещо пізніше і вертикальної інтеграції національних розрахунково-клірингових систем, впритул наблизився до об’єктивної необхідності подальшої комплексної інтеграції на пан-Європейському рівні.

 

Список використаних джерел:

1.           Kazarian, Elias Integration of the Securities Market Infrastructure in the European Union: Policy and Regulatory Issues // IMF Working Paper, WP/06/241,October 2006. – 27 p.

2.           Target 2 Securities : Settling Without Borders, European Central Bank, Frankfurt am Main, November 2009. – 27 p.

3.           The Giovannini Group, Cross-Border Clearing and Settlement Arrangements in the European Union, Brussels, November 2001.