К.е.н . Губарик О.М.

Дніпропетровський державний аграрний університет, Україна

МОДИФІКАЦІЯ МЕТОДОЛОГІЇ ОБЛІКУ ВИТРАТ І КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ НОВИХ (ІННОВАЦІЙНИХ) ПРОДУКТІВ

 

Актуальність . Економічна система, що складається в Україні, заснована на ринкових відносинах, вона обумовлює необхідність якісних змін економічних важелів управління, у тому числі і обліку. На сучасному етапі розвитку ринкових відносин для прийняття управлінських і фінансових рішень потрібно мати оперативну та достовірну інформацію про виробничі витрати, що забезпечить створення оптимальної системи управління витратами та забезпечить вигідну позицію підприємства у конкурентному середовищі. У витратах знаходять висвітлення всі сторони господарської діяльності підприємства, тому що практично будь-яке управлінське рішення призводить до їх виникнення. Ринкова орієнтація економіки України потребує інтенсивної роботи з удосконалення управління собівартістю. Критичне вивчення літературних джерел показує, що в розробку нових напрямків обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості зроблено вагомий внесок вітчизняними і закордонними вченими. Проте з багатьох питань обліку витрат виробництва, і зокрема з класифікації методів обліку й калькулювання, на основі яких облікується собівартість, єдиної думки не досягнуто, не розроблено загальновизнаної, науково-обґрунтованої класифікації методів. В управлінні витратами використовуються різні методи. Їх різноманіття зумовлює потребу в розгляді їх сутності, переваг і недоліків.

Зважаючи на цілі, що виступають стратегією розвитку підприємства, актуальним завданням для управління підприємством є створення системи обліку, яка адекватна моделі управління. Питання відповідності системи обліку загальній системі управління набуло особливо дискусійного характеру протягом останніх років в наукових дослідженнях як вітчизняних, так і закордонних вчених. Питання вдосконалення методів управління витратами вивчали такі вчені, як: А. Бюргер, В. Зозуля, К. Зусманович , К. Друрі , Г. В. Козаченко, Ю. С. Погорєлов, Г. А. Макухін та ін.

Постановка проблеми. Проаналізувати методи управління витратами, визначити їх переваги та недоліки.

Одним з найважливіших завдань сучасних підприємств є модифікація методології облі­ку витрат і калькулювання собівартості нових (інноваційних) продуктів. Це завдання може вирішити таргет-костинг - метод управління витратами за цільовою собівартістю. Ідея, що покладена в основу цього мето­ду, проста й революційна одночасно. Япон­ські менеджери просто вивернули " навиво­ріт" традиційну формулу ціноутворення: "Со­бівартість + Прибуток = Ціна" , яка в новій концепції трансформувалась у рівняння: " Ціна - Прибуток = Собівартість". Таке просте рішення дало змогу отрима­ти чудовий та простий інструмент контролю та економії витрат ще на стадії проектуван­ня, оскільки таргет - костинг передбачає роз­рахунок собівартості виробу, виходячи з по­передньо встановленої ціни реалізації. Ця ціна визначається за допомогою маркетин­гових досліджень, тобто фактично є очіку­ваною ринковою ціною продукту або послу­ги. У принципі, використання цієї концепції не таке вже і складне, щоб стати неможли­вим для українських підприємств. Головна перешкода полягає в тому, що для успішно­го впровадження таргет-костингу в організа­ції повинна бути налагоджена тісна взаємо­дія між різними підрозділами та працівника­ми; створена система управлінського обліку; колектив повинен бути єдиною командою, яка є досвідченою та сприймає мету своєї спільної праці.

Ще одним методом управління витрата­ми є кайзен-костинг , який ідейно схожий з таргет-костингом . Він також застосовується для досягнення цільової собівартості, але, на відміну від таргет-костінгу , полягає в по­стійному вдосконалюванні якості процесів на всьому підприємстві за участю всіх його працівників. Перевагою кайзен-костингу є те, що він забезпечує постійне зменшення витрат й утримання їх на заданому рівні, а основним недоліком - необхідність мотивації праців­ників і корпоративної культури, що підтри­мує залучення персоналу в діяльність орга­нізації. Взаємодія методів таргет-костингу та кайзен-костингу дасть змогу ефективно управляти собівартістю [1, с. 126-132].

Наступний метод управління витрата­ми - це абзорпшн-костинг . Його сутність полягає в тому, що до собівартості продукції входять усі витрати (у тому числі й наклад­ні). Умовою застосування методу є викорис­тання методів розподілу накладних витрат, що дають змогу найбільш точно встановити величину накладних витрат, які входять до собівартості одиниці продукції. Переваги абзорпшн-костингу : відсутність поділу витрат підприємства на постійні та змінні; точніше визначення фінансового ре­зультату діяльності підприємства; відобра­ження покриття доходом від реалізації про­дукції кожного виду не тільки прямих змін­них витрат, а й постійних накладних витрат; підвищення обґрунтованості вибору додат­кового замовлення або відмови від нього. Недоліками цього методу є: ретроспективність і умовність у розподілі накладних ви­трат; встановлення фактичної собівартості одиниці продукції тільки наприкінці періоду; умовний характер розподілу накладних ви­трат; включення до собівартості продукції витрат, безпосередньо не пов'язаних з ви­робництвом; ускладнення облікових і розра­хункових процедур; недостатня увага до характеру поведінки витрат залежно від об­сягу продукції, що випускається [1, с. 128].

Дуже широко в сучасній літературі описано метод АВС. За цим методом діяльність підприємства розгляда­ється як процеси або робочі операції. Сума витрат підприємства впродовж періоду або витрат на певний вид продукції визначаєть­ся на основі витрат на здійснення сукупності відповідних процесів і операцій. Перевагами методу АВС є: підвищення обґрунтованості віднесення накладних ви­трат на конкретний продукт; точніше каль­кулювання собівартості; забезпечення вза­ємозв'язку отримуваної інформації з проце­сом формування витрат. Недоліками є те, що він потребує суттє­вих змін у системі бухгалтерського обліку й удосконалення систем інформаційної під­тримки, що зумовлює зростання витрат на управління . Він потребує   більших витрат на   розробку, дослідження, на впровадження (змушує звернутися до послуг сторонніх консультантів), має багато суперечливих питань [2, с. 7-17]

Тому мабуть не вигідно витрачати багато сил, часу і коштів на отримання інформації, життя якої досить коротке , до того ж немає   впевненості в отриманні достовірної інформації . Із зарубіжних джерел відомо, що деякі розробники системи обіцяють, що метод АВС вирішить всі проблеми компанії або, принаймні, проблеми, пов'язані з калькулюванням собівартості й фінансами. А потім виявляється, що метод АВС не може грати роль операційн ого контролю, тому часто компанії, що запровадили систему АВС, коли мова йде про собівартість й ціну, все   ж   таки   використовують традиційні мето­ ди.

 

Список використаних джерел:

1. Герасименко Ш.М. Про методи обліку витрат в умовах ринку / Ш.М. Герасименко // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности . – Сб .: науч . тр . Дон-ГАУ , 2001. – С. 126 - 132.

  2. Орлов О.А. Метод АВС. Міфи й реальність. Альтернатива. Економічні науки / О.А. Орлов // Вісник   Хмельницького національного університету. – 2008. – Т.1. – №4. – С. 7-17.