Пивоваров К.В.

Академія муніципального управління, Україна

ЗАЛУЧЕННЯ І АКУМУЛЯЦІЯ ВСІХ ВИДІВ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ В ЖИТЛОВЕ БУДІВНИЦТВО

 

Актуальність. Інвестиційна політика має безпосередньо впливати на інвестиційний процес через пріоритетні напрями, розробку механізму залучення інвестицій на ці напрями. Питання розробки державної інвестиційної політики є ключовим, оскільки воно пов'язано з вирішенням проблем подолання економічної кризи, а дослідження сучасних особливостей інвестиційної діяльності різних господарюючих суб'єктів виступає одним з провідних напрямів розвитку сучасної науки.

Постановка проблеми : визначити   проблеми   пов’язані з освоєнням капітальних вкладень в житлове будівництво.

  Залучення і акумуляція всіх видів інвестиційних ресурсів дуже важливі для держави, оскільки від цього залежить не тільки економічне, а й політичне майбутнє. Тому найбільш актуальними для України є проблеми масштабів ресурсів і структури інвестиційної діяльності. Саме завдяки їх успішному впровадженню можна не тільки досягти короткострокового економічного успіху, а й закласти основу для формування позитивних довгострокових тенденцій розвитку національної економіки.

При аналізі статистичних показників ряд авторів робить висновок, що зменшення інвестиційних можливостей суб'єктів господарської діяльності, зниження інвестиційної частини бюджетів всіх рівнів, брак ефективних ринкових механізмів формування власного інвестиційного потенціалу, відсутність довготривалої концепції структурних змін призвели до несприятливого інвестиційного клімату в Україні. При цьому важливу роль в інвестиційному процесі мають відігравати додаткові ресурси, які з'являються в економіці внаслідок її ринкової трансформації. Це грошові кошти від приватизації, використання можливостей внутрішнього і зовнішнього фондового ринку; від створення сприятливих економічних умов для залучення вільних грошових заощаджень населення в інвестиційну сферу; від впровадження іпотечного кредитування нерухомості і землі; від активного використання іноземних інвестицій [1, с. 112].

Декілька моделей кредитування житлового будівництва розглядає Ю.Є. Тимофєєв. Так, у Російській Федерації головним засобом залучення коштів населення для виконання будівельних робіт є продаж населенню спеціальних іменних цінних паперів – облігацій. Засобом забезпечення погашення позики є житло, побудоване на зібрані за допомогою   облігацій кошти. Особи, які придбали пакет облігацій, еквівалентний загальній площі замовленого ними житла, мають право на отримання замовлення шляхом погашення емітентом облігацій, що належать їм. Така інвестиційна схема дуже приваблива для споживачів.

У Республіці Білорусь застосовуються чотири інвестиційні схеми житлового будівництва, а саме: класична іпотека, система комбінованого інвестування (за рахунок різних джерел: бюджетних коштів виконкомів місцевих органів самоврядування, власних коштів громадян, які бажають побудувати житло, коштів підприємств, приватних інвесторів, безкоштовних субсидій, виручки від продажу частини побудованого житла за комерційними цінами), система надання субсидій на будівництво малозабезпеченим верствам населення одноразових безкоштовних коштів, система інвестування через житловий фонд (кооперативне будівництво). Нетрадиційні інвестиційні схеми стимулюють підрядчиків створювати комфортне і якісне житло, замовників – його купувати, а також зменшують бюджетне навантаження на будівництво [2, с.118].

З декількох напрямів залучення інвестицій кошти комерційних структур і іноземних інвесторів займають значну нішу у фінансуванні житлового будівництва. Проте для цього в Україні немає нормативної і законодавчої бази, системи стимулювання залучення інвестицій.

В умовах обмеженості державних інвестицій і їх очевидного дефіциту для будівництва житла необхідно сконцентрувати зусилля на залученні в економіку приватних інвестицій, зокрема іноземних. При цьому залучення інвестицій необхідно здійснювати через створення рівних сприятливих умов для всіх. При реалізації проектів, які відповідають державним пріоритетам, можливе застосування певних пільг, проте доцільніше концентруватися на поліпшенні загальних умов інвестування.

Ідею, близьку до нашої теми, висловлює Л.  Бесчастний . Він вважає, що враховуючи обмеженість інвестиційних ресурсів, в Україні найближчим часом вирішальною має стати політика не стільки активізації інвестиційної діяльності, скільки підвищення її ефективності шляхом удосконалення структури й механізмів реалізації [8, с. 4]. Автор розглядає проблему суто теоретично, не прив'язуючи до конкретних напрямів господарської діяльності і не враховуючи специфічних особливостей регіонів України.

Крім того, він пропонує різні моделі залучення інвестиційних ресурсів для нового будівництва, не враховуючи, що велика кількість об'єктів незавершеного будівництва також потребує додаткових фінансових коштів для їх завершення.

Серед проблем, що накопичилися за останнє десятиліття, які до цих пір не вирішені і становлять реальну загрозу інтересам стійкого економічного зростання, слід назвати такі: відсутність відтворювальних ресурсів у підприємств реального   сектора економіки; характер відтворення основного капіталу звужений, при цьому 40-60% амортизаційних ресурсів використовується не за цільовим призначенням; низький інвестиційний потенціал банківського сектора і домашніх господарств; інтегральний показник економічної безпеки істотно наближається до порогового значення.

Практично в усіх регіонах України існують проблеми, пов’язані з освоєнням капітальних вкладень. Інвестиційна сфера характеризується низькими темпами освоєння капітальних вкладень і введенням виробничих потужностей, збільшенням обсягів незавершеного будівництва, незадовільними параметрами структури капітальних вкладень. Серед безлічі проблем державного будівництва в Україні особливо актуальними є питання, пов’язані з поверненням і облаштуванням осіб інших національностей.

 

Список використаних джерел:

1. Мельник М.Ф. Використання принципу логічного підходу для управління інвестиційною діяльністю / М.Ф. Мельник // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр . – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – Вип. 161. – С. 111-121.

2. Тимофєєв Ю.Е. Досвід залучення приватних інвестицій в житлове будівництво / Ю.Е. Тимофєєв // Фінанси України. – 2001. – №8. – С. 117-123.