К.держ.упр. Жовнірчик Я.Ф.

Національна академія державного управління при Президентові України

ФОРМУВАННЯ КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ЗАСАД ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ КОМПЛЕКСНОГО І ЗБАЛАНСОВАНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ

 

Актуальність проблеми. Сама проблема державного регулювання розвитку регіонів є комплексною і потребує для свого розв’язання серйозних теоретичних напрацювань, формування правової та інституційної бази, визначення першочергових напрямів її розв’язання, що дасть змогу реалізувати системний принцип ефективного державного впливу на розвиток регіонів. Проблема ж комплексного розвитку регіонів об’єктивно постала з розбудовою незалежної держави.

Постановка проблеми: обґрунтувати концептуальні засади державної політики комплексного і збалансованого розвитку регіонів.

Комплексний розвиток регіонів сприяє підвищенню ефективності суспільного виробництва та рівня життя населення і передбачає поліпшення та удосконалення форм організації виробництва, взаємообумовлене і збалансоване його зростання, раціональне використання праці, внутрішньорегіональних та міжрегіональних економічних зв’язків; постійне вдосконалення системи охорони природи та ефективне використання її ресурсів. Комплексність забезпечується оптимальним поєднанням пропорцій між промисловим і сільськогосподарським виробництвом, між наявністю трудових ресурсів і потребою в них, між сферами матеріального і нематеріального виробництва, а також розв’язанням міжгалузевих проблем раціонального природокористування.

Комплексний розвиток регіонів потребує формування оптимальної спеціалізації господарства, а саме – стимулювання розвитку тих галузей спеціалізації, які найбільш повно використовують наявний потенціал та відповідають ринку.

Іншими словами, комплексний розвиток регіонів – це такий стан, при якому протиріччя, що існують і виникають у взаємозв’язках між галузями виробництва (особливо між галузями спеціалізації та галузями допоміжними і обслуговуючими), а також між виробництвом з одного боку, і трудовими ресурсами, невиробничою сферою, природними ресурсами з іншого, планомірно і повністю вирішуються з метою підвищення ефективності суспільної праці [ 1 , с. 178].

Можна зазначити, що метою комплексного розвитку регіонів є досягнення оптимальної структури господарства відповідно до наявних в регіоні природних і економічних умов, у створенні економічно ефективного та оптимального виробництва, що сприяє в цілому підвищенню добробуту населення. При цьому формування господарського комплексу регіону має базуватися на його раціональній спеціалізації в загальнодержавному поділі праці.

Важливою особливістю комплексного розвитку є визнання факторів, що впливають на характер розвитку регіонів. Останні   не в однаковій мірі діють на той чи інший регіон, а також на рівень соціально-економічного розвитку території. Так, деякі природні ресурси виступають в одних регіонах як головні фактори визначення спеціалізації у виробничій структурі регіону, в інших – ці фактори не відіграють такої ролі, а на перше місце виступають інші – наявність трудових ресурсів, вигідне економіко-географічне положення території, транспортні зв’язки.

Виділяють такі основні групи факторів комплексного розвитку:

– природні ресурси, роль яких у спеціалізації і комплексному розвитку регіонів визначається кількісною і якісною характеристикою самих ресурсів, їх розміщенням, а також рівнем розвитку продуктивних сил країни;

– розміщення населення та наявність трудових ресурсів, які визначають спеціалізацію і впливають на комплексний розвиток господарств регіонів;

– територіальна організація, що являє собою впорядкування у просторі діяльності різних суб’єктів господарювання; оптимізація їх просторових пропорцій і розвиток раціональних зв’язків забезпечує підвищення ефективності функціонування економіки регіону;

– наявна інфраструктура (виробнича, соціальна та ринкова), оскільки вона є обов’язковим компонентом регіональної соціально-економічної системи, завдяки чому функціонує виробництво, опосередковується рух товарів і послуг, забезпечується розвиток людини і суспільства в цілому;

– ефективно діючий ринковий механізм, наявність якого сприяє оптимальному використанню ресурсів та надає імпульси прискоренню науково-технічного прогресу, якісним змінам у розвитку продуктивних сил;

– продуктивна державна регіональна політика, яка сприяє якнайбільш повному врахуванню інтересів регіону та створює умови для використання потенційних джерел розвитку [2, с. 350].

Однак комплексний розвиток необхідно забезпечувати у поєднанні із принципами сталого (збалансованого) розвитку: комплексний розвиток в т.ч. передбачає здійснення діяльності у всіх визначених сферах господарювання з використанням відповідних ресурсів у кожній сфері впливу. Об’єктивне визначення сфери та масштабів її потенційного розвитку потребує повного уявлення рівня відновлюваності використовуваних ресурсів. Відповідь на ці питання дає наука, що вивчає сталий розвиток регіонів.

 

Список використаних джерел:

1. Державне управління: словник-довідник / [Уклад. В.Д. Бакуменко ( кер . творчого кол .), Д.О. Безносенко , І.М. Варзар , В.М. Князєв та ін.] / [За заг . ред. В.М. Князєва, В.Д. Бакуменка ]. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – 228 с.

2. Коваль Р.А. Інформаційно-аналітичні системи управління діяльністю регіональних органів влади: сучасні підходи до їх розробки / Р.А. Коваль // Актуальні проблеми державного управління : Збірник наукових праць Харківського регіонального інституту державного управління. – Харків : ХРІДУ НАДУ, 2007. – Вип. 1(31). –   С. 349-358.