III Международная научно-практическая конференция "ИНВЕСТИЦИОННЫЕ ПРИОРИТЕТЫ ЭПОХИ ГЛОБАЛИЗАЦИИ: влияние на национальную экономику и отдельный бизнес" (7-8 октября 2010 года)

Цигиль І.Я.

Національний університет «Львівська політехніка», Україна

ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ ФОНДОВОГО РИНКУ В УКРАЇНІ

 

Ефективна діяльність будь-якого суб’єкта господарювання пов’язана із необхідністю забезпечення належного рівня його фінансування.   Тому, пошук шляхів залучення інвестицій є одним із найважливіших завдань керівництва. Механізмом, який перерозподіляє фінансові потоки та дозволяє акумулювати заощадження і перетворювати їх в інвестиції є фондовий ринок.

Основними шляхами фінансування діяльності підприємства є власні кошти та банківські кредити, проте фондовий ринок дозволяє збільшити кількість джерел інвестування.

Досвід розвинутих країн показує, що залучення інвестиційних ресурсів на фондовому ринку шляхом емісії цінних паперів являється ефективним видом фінансування [3].

Створення умов для розвитку ринку цінних паперів є надзвичайно важливим для української економіки, оскільки він дозволяє не лише акумулювати значні обсяги інвестиційних ресурсів, але й сприяє спрямуванню їх в ті галузі і сфери діяльності, в яких вони будуть використані найбільш ефективно [2].

На фондовому ринку об’єктом купівлі-продажу виступають фінансові активи, за допомогою яких вільні фінансові ресурси (заощадження) переходять від інвесторів до позичальників (емітентів цих фінансових активів). Тобто, за допомогою фінансових інструментів здійснюється рух реального грошового капіталу, що демонструє зв ’ язок фондового ринку і реального сектору економіки.

Крім того, не слід забувати, що сам ринок цінних паперів існує завдяки реальному сектору економіки, оскільки фінансові активи є прибутковими лише у разі ефективного використання залучених фінансових ресурсів [1] .

Основними принципами формування в Україні фондового ринку, який дозволить забезпечити ефективний механізм обігу цінних паперів є [5] :

-           соціальна справедливість;

-           надійний захист інвесторів;

-           регульованість;

-           контрольованість;

-           ефективність;

-           правова впорядкованість;

-           прозорість, відкритість;

-           конкурентність.

Розвинутий фінансовий сектор держави завдяки ефективному механізму розподілу фінансових ресурсів дає можливість суб’єктам господарювання залучати значні інвестиційні ресурси, підвищує рівень захисту та ліквідність фінансових інструментів, знижує рівень фінансових ризиків [4].

Проблемами становлення фондового ринку в Україні є:

1.      відсутність належного правового захисту інвесторів;

2.      недостатній рівень державного регулювання та контролю зумовлює непрозорість фондового ринку і, як наслідок, наявність великої кількості правопорушень і зловживань (зокрема, це стосується незаконної діяльності фінансових посередників);

3.      політична нестабільність вплинула також і на фондовий ринок (часті зміни влади негативно впливають і на   всі економічні процеси в державі);

4.      відсутність належного рівня поінформованість учасників фондового ринку. Вкладаючи фінансові ресурси, інвестор оцінює можливі ризики, дохідність та гарантії повернення своїх коштів.   А непрозорість фінансового ринку, відсутність повної та достовірної інформації ускладнює інвестору процес прийняття рішень.

5.        недостатній рівень розвитку торгівлі на організованих ринках фінансових послуг.

6.      відсутність єдиної системи державного регулювання та нагляду за фондовим ринком та ін . [2] .

Для покращення діяльності фондового ринку в Україні необхідно:

1.      шляхом вдосконалення нормативно-правової бази захистити права інвесторів, розробити чіткі та формалізовані правила організації діяльності емітентів, покупців цінних паперів, фінансових посередників та органів інфраструктури ринку цінних паперів;

2.      для зменшення кількості зловживань та порушень з боку учасників фондового ринку розширити повноваження Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у сфері посилення контролю. Зокрема, це стосується застосування штрафних санкцій, заборони діяльності і т.д. Також доцільно було б збільшити розміри санкцій і посилити відповідальність посадових осіб;

3.      підвищити вимоги для емітентів цінних паперів щодо прозорості та публічності інформації. Такий захід допоможе потенційним інвесторам у виборі шляхів вкладення фінансових ресурсів;

4.      підтримання збалансованості державного регулювання фондового ринку та механізмів саморегулювання

5.      застосовувати заходи податкового стимулювання для учасників фондового ринку [2 ; 5 ] .

Ці заходи повинні бути направлені формування ефективного, ліквідного та стабільного фондового ринку в Україні.

Отже, одним із найважливіших сегментів національної системи ринкового господарювання, який перетворює заощадження на інвестиції та перерозподіляє фінансові потоки між суб’єктами господарювання, є ринок цінних паперів. Зрозуміло, що в Україні ринок цінних паперів знаходиться на стадії становлення і поки не створені достатні умови для його ефективного формування. А тому пріоритетними напрямками реформування фінансового сектору є розробка заходів для формування ефективного та конкурентоспроможного фондового ринку.

 

Список використаних джерел:

1. Базилевич В.Д. Розвиток фінансового ринку в сучасних умовах / В.Д. Базидевич // Фінанси України. – 2009. – №12. – С. 5-12.

2. Дмитриева Е.А., Панкова С.Ю. Проблемы развития фондового рынка в Украине / Е.А. Дмитриева , С.Ю. Панкова // Економіка і фінанси: зб.наук.пр . – Севастополь: Вид-во СевДТУ , 2008. – Вип.92. – С. 49-54.

3. Кубах Т.Г. Сучасні тенденції розвитку ринку цінних паперів України / Т.Г. Кубах   // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2009. – №6. – С. 112-115.

4. Малютін О.К. Оцінка фінансового сектору та його значення в економічному розвитку країни / О.К. Малютін // Фінанси України. – 2010. – №3. – С. 92-100.

5. Черничинець С.П. Державне регулювання ринку цінних паперів в Україні / С.П. Черничинець // Економіка промисловості. – 2009. – №48(5). – С. 48-51.