Ш евченко А.Т.
Донбаський державний технічний університет, Україна
Прискорений розвиток ринку, постійне збільшення вимог споживачів змушують підприємства використовувати більш гнучкі способи функціонування для забезпечення конкурентних переваг і максимізації прибутків, найвагомішим з яких є інноваційний розвиток. Постійне й безперервне створення й реалізація нововведень є головним фактором успіху в конкурентній боротьбі будь-якого підприємства, регіону й навіть країни в цілому. Реалії сьогодення потребують від кожного працівника усвідомлення важливості інноваційної спрямованості розвитку підприємства. Реалізація стратегії інвестиційно-інноваційного розвитку обумовлює необхідність нових підходів до розробки кадрового забезпечення інноваційного розвитку підприємства, починаючи з наймання працівників та підтримки їх постійного професійного розвитку, що ґрунтуються на потребах інноваційних процесів.
Принципово нова якість виробництва не може бути досягнута без зміни методів управління, корпоративної культури, менталітету працівників. Саме персонал є єдиним із усіх факторів виробництва , що несе в собі творчу складову. Тому керівництво підприємств, управлінські працівники різного рівня повинні приділяти особливої уваги розвитку творчого потенціалу, наявність якого свідчить про високу інноваційну активність усього персоналу.
Активізація інноваційного розвитку та забезпечення сталості процесу у майбутньому потребує розроб ки нових підходів і принципів управління, що в свою чергу вимагає наявності нових якостей управлінського персоналу, таких як цілеспрямованість, інформаційна відкритість, комплексність та системність мислення, креативність, оперативність. Формування інноваційного управлінського персоналу має ґрунтуватися не тільки на високому рівні професійної підготовки працівників, рівні їх знань, але й на особливих "інноваційних здатностях ". До них можна віднести, насамперед, уміння самостійно генерувати інновації в процесі трудової діяльності, а так само бути відкритими до всього нового, оцінювати й впливати на зовнішнє середовище , переймати досвід інших підприємств, і на основі всього цього вміти обґрунтовувати перспективи розвитку свого підприємства. Інноваційне мислення управлінського персоналу дозволить підприємствам вчасно концентрувати зусилля на розробку, освоєння й застосування перспективних досягнень науково-технічного прогресу в інтересах досягнення цілей, визначати напрямки діяльності в інноваційній сфері, координувати й погоджувати цільові інноваційні програми й інвестиційні процеси.
"Інноваційні здатності " управлінського персоналу слід розглядати не індивідуалізовано, а у сукупності з усіма учасниками творчого процесу. У зв'язку із цим важлива роль приділяється не тільки забезпеченню необхідних умов для реалізації творчого потенціалу працівників, але й створенню згуртованого колективу, зусилля якого спрямовані на досягнення поставленої мети . Фундамент усього процесу інноваційного розвитку підприємства становить творче ставлення персоналу до виконання своїх посадових обов'язків. Для досягнення цього керівництву підприємств не слід створювати жорстких схем поведінки в межах робочого процесу. Для умов інноваційного розвитку підприємства стиль управління, існуючий із давніх часів адміністративно-командної економіки та заснований на наказах, є неефективним, оскільки він суперечить сутності творчого підходу. При цьому йдеться не про моральні критерії управління персоналом, а про економічний ефект, який є тим вище, чим більше зацікавлений персонал у найкращому виконанні роботи кожного і підприємства загалом. Сучасна стратегія управління вимагає від управлінського персоналу ретельного виявлення потреб у навчанні, здібностей до виконання складних економічних, інженерних, маркетингових завдань.
Одними із найважливіших чинників, що визначають успішне здійснення інноваторами своєї діяльності, є ставлення керівника підприємства до нововведень, його рівень культури, психофізіологічні особливості, мотивація й ін. Як свідчить досвід, багато керівників підприємств бажають займатися розв'язанням поточних, добре передбачуваних питань, і не прагнуть вирішувати великомасштабні завдання. Пасивна реакція таких керівників на динамічний розвиток науки й техніки приводить до зростаючого відставання від інноваційно активних підприємств, керівництво яких вчасно концентрує управлінські зусилля на освоєння й використання сучасних перспективних розробок.
В залежності від характеристик особистості можливо розглядати наступні типи керівників підприємств по їхньому ставленню до інновацій:
консервативний - орієнтований на звичні, багаторазово перевірені на практиці способи роботи та має упереджене ставлення до нового;
декларативний - висловлює тільки підтримку нововведень, але не здійснює їх на практиці;
коливний - боїться нововведень, не має власної точки зору, знаходиться під впливом поглядів інших людей;
прогресивний - постійно шукає нові, більш раціональні шляхи досягнення цілей, має розвинене почуття нового, передового; ретельно розраховує варіанти, здатний передбачати можливі результати, іде на розумний ризик;
одержимий - різноманітні зміни й перебудови є звичайними такого керівника; увесь час він щось міняє, реалізує нововведення методом проб і помилок.
Вибір управлінського персоналу для реалізації інноваційного розвитку має відбуватися із врахуванням поведінки керівників за конкретним типом, що буде забезпечувати суттєве зниження ризиків психологічного характеру.