III Международная научно-практическая конференция "ИНВЕСТИЦИОННЫЕ ПРИОРИТЕТЫ ЭПОХИ ГЛОБАЛИЗАЦИИ: влияние на национальную экономику и отдельный бизнес" (7-8 октября 2010 года)

Змієнко М.О.

Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут”

ІНВЕСТУВАННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ: СУТНІСТЬ, ЗНАЧЕННЯ ТА ВИДИ

 

Формування та розвиток людського капіталу в сучасних економіко-соціальних умовах є однією з найбільш актуальних задач, що стоять перед будь-яким суспільством. Саме забезпечення функціонування та постійного розвитку людського капіталу дає можливість визначати стратегічні напрями та пріоритетні галузі, що сприяють підвищенню рівня конкурентних переваг та ступеню економічного добробуту.

В останні роки вивчення питання ефективного використання та відтворення людського капіталу, а також вивчення процесу інвестування ресурсів у людський капітал набули широкого розповсюдження і стали одними з найбільш досліджуваних серед науковців. Метою даної роботи є визначення сутності поняття “людський капітал” та визначення значення інвестицій в людський капітал.  

Для раціонального використання людського капіталу перш за все потрібно визначити саму суть даної категорії. На сучасному етапі досліджень науковці досі не мають єдиного визначення поняття “людського капіталу”. Узагальнивши усі існуючі концепції, людський капітал можна визначити як запас природних або набутих внаслідок інвестування здібностей, навичок, досвіду, знань, інформаційної культури, мотивації та мобільності, використання яких в економічний діяльності дає йому вищі прибутки [ ст. Гадзало ] .

Виходячи з наведеного визначення, людський капітал має певний ряд особливостей, які потрібно враховувати при використанні даного виду капіталу та формуванні стратегічних перспектив його розвитку, а саме:

- людський капітал є основною цінністю суспільства, а також визначальним фактором економічного розвитку;

- формування людського капіталу потребує значних витрат усіх видів ресурсів, як матеріальних, так і не матеріальних;

- людський капітал має накопичувальний характер;

- як і будь-який інший вид капіталу, людський капітал може змінювати свої економічні та фізичні властивості;

- людський капітал є невід ’ ємним від його носія, який також повністю контролює його використання.

Відповідно до даних особливостей, стає зрозумілим, що для подальшого існування та функціонування, людський капітал потребує залучення інвестицій. Саме інвестування дає можливість постійного розвитку, модернізації, відповідно до рівня сучасного стану розвитку суспільства, а також формування перспективних напрямів подальшого існування. Інвестиціями в людський капітал можуть бути будь-які вкладення, наслідком яких є підвищення продуктивності праці.

Інвестиції в людський капітал можуть відбуватися на трьох рівнях:

- індивідуальному – окремий індивід витрачає витрачає як свій особистий час, так і власні грошові ресурси;

- мікрорівні – роботодавець витрачає ресурси з метою подальшого отримання додаткового прибутку, як наслідку підвищення продуктивності праці працівника;

- макрорівні – держава витрачає кошти на освіту, охорону здоров ’ я, професійну підготовку, перепідготовку та ін., адже підвищення рівня людського капіталу призводить до підвищення показника національного багатства країни.

Усі три рівня інвестування людського капіталу нерозривно пов ’ язані між собою, а розвиток одного з них неможливе без розвитку двох інших.

Інвестиції у людський капітал можна розподілити за трьома основними видами: витрати на освіту ( загальна, спеціальна, формальна та неформальна освіта, підготовка за місцем роботи та ін.), що сприяє збільшенню людського капіталу; витрати на охорону здоров’я (витрати на профілактику захворювань, медичне обслуговування, дієтичне харчування, поліпшення житлових умов та ін.), що підвищує строк використання людського капіталу; витрати на мобільність ( міграція з місць з низьким рівнем продуктивності та оплати праці) дають змогу підвищувати ціну на даний капітал [ ст. Красоти ] .

Інвестування людського капіталу можна проводити через залучення ресурсів з різних джерел, серед яких: держава (уряд), недержавні суспільні фонди і організації, регіони, окремі фірми, домогосподарства, окремі індивіди, міжнародні фонди та огранізації, освітні установи та ін.

Найбільш розповсюдженим видом інвестицій в людський капітал є витрати на освіту. Саме рівень освіти є одним із складових Індексу людського розвитку (ІЛР), який щорічно розраховується ООН для аналізу розвитку людського потенціалу. Потрібно також зазначити, що віддача від даного виду інвестування не піддається кількісному вимірюванню через свою не матеріальну природу.

Інвестування людського капіталу має проводитися за всіма трьома основними напрямами пропорційно, адже диспропорції у процесі розвитку людського капіталу можуть в результаті призвести до структурного перекосу в соціально-економічній системі.

О тже , формування системи конкурентоспроможності національної економіки знаходиться в нерозривному зв ’ язку з поточним станом людського капіталу та перспективами його розвитку, що передбачає залучення інвестиційних ресурсі в та створення сприятливих умов для їх використання.  

 

Список використаних джерел:

1. Гадзало А.Я. Розвиток теорії людського капіталу в економічній науці / А.Я. Гадзало // Науковий в існик НЛТУ України. – 2009. – № 19.10. – C. 311-317.

2. Красота О.В. Роль людського капіталу у п ідвищенні конкурентоспроможності національної економіки [ Електронний ресурс] / О.В. Красота. – Режим доступу: http :// www . nbuv . gov . ua / portal / soc _ gum / tppe /2009_20/ Zb 20_18. pdf