К.філол.н. Нарушевич-Васильєва О.В.
Одеська національна академія харчових технологій, Україна
ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ХАРЧОВОЇ ГАЛУЗІ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ «УКРАЇНСЬКА МОВА ПРОФЕСІЙНОГО СПРЯМУВАННЯ»
В умовах поглиблення інтеграції освіти, науки і виробництва, розвитку інформаційного суспільства в Україні, входження української системи вищої освіти в європейський освітній простір спостерігається стійка тенденція впровадження компетентнісного підходу до формування змісту та організації навчального процесу. Освітні результати і пріоритети за такого підходу зміщуються від досягнення конкретного рівня знань, умінь та навичок до володіння сукупністю компетенцій – універсальних (базових, ключових) і спеціальних (предметних, професійних) [4].
Одним із найважливіших завдань підготовки майбутніх фахівців для будь-якої професійної галузі є формування комунікативної компетентності. Комунікативна компетентність означає здатність здійснювати осмислену й ефективну (адекватну ситуації) міжособистісну взаємодію з метою обміну інформацією , спираючись на знання особливостей комунікативного процесу, засобів спілкування (вербальних і невербальних), психологічних і комунікативних типів партнерів, технологій і прийомів впливу на людей. Аналіз праць Н.М. Доловової [3], В.П. Черевко [6], Д.М. Годлевської [1], С.В. Петрушина [5] та інших вітчизняних і зарубіжних учених показав, що існують різні наукові підходи щодо визначення структури комунікативної компетентності фахівця. Узагальнивши результати досліджень, доходимо висновку, що більшість науковців у структурі комунікативної компетентності вирізняють такі основні компоненти: когнітивний, або пізнавальний (лінгвістичні знання та знання з психології комунікації), діяльнісний, або поведінковий (уміння використовувати набуті знання у процесі спілкування), особистісно-емоційний (особистісні якості, які формуються у процесі професійної підготовки і зумовлюють професійний розвиток, наприклад рівень комунікабельності, самоконтроль у спілкуванні, володіння механізмами зворотного зв’язку, стиль взаємодії тощо).
Від того, наскільки вміло вибудовується процес усного ділового спілкування, ведення бесіди, переговорів, керівництва нарадою, від рівня володіння етикетними формами мовлення, прийомами полемічної майстерності багато в чому залежить успіх будь-якого роду професійної діяльності. Отже, сьогодні існує нагальна потреба у підготовці фахівців, зокрема й для харчової галузі, які б володіли технікою ефективного ділового спілкування.
У зв’язку з вищезазначеним особливої актуальності набуває вдосконалення змісту та методики викладання дисципліни «Українська мова професійного спрямування» у вищих навчальних закладах. У пропонованій доповіді ставимо за мету, спираючись на власний педагогічний досвід, показати можливі шляхи формування комунікативної компетентності студентів у процесі вивчення згаданої дисципліни.
Як відомо, до недоліків традиційної системи навчання відносять домінування пояснювально-ілюстративного викладу матеріалу і репродуктивної діяльності студентів, суб’єкт-об’єктної взаємодії в освітньому процесі з використанням в основному монологу викладача, обмеженість діалогічного спілкування на заняттях. Зокрема, за такої системи навчання педагоги-мовники спрямовують свої зусилля переважно на розвиток навичок писемного мовлення, не надаючи достатньої уваги роботі над підвищенням культури професійного усного мовлення студентів. Однак, ф ормування комунікативної компетентності під час вивчення курсу української мови професійного спрямування передбачає не лише поглиблення знань студента про мову як багатофункціональну знакову систему й суспільне явище, розуміння ним основних процесів, що відбуваються в мові, але й розширення знань про функціонально-стилістичну систему української мови, засвоєння норм мовленнєвої поведінки в науково-навчальній, соціально-культурній, офіційно-діловій сферах та вдосконалення вмінь і навичок спілкування в різних комунікативно-мовленнєвих ситуаціях (переконливо викладати свої думки, дискутувати, використовуючи різні способи аргументації та ілюстрування прикладами, вести діалог із співрозмовниками, дотримуючись правил мовленнєвого етикету), формування навичок створення, перекладу та редагування офіційно-ділових, наукових і технічних текстів.
Сьогодні теоретичні та прикладні дослідження в галузі педагогіки спрямовані на розроблення нових, діяльнісних й особистісно орієнтованих, технологій навчання, впровадження яких у закладах освіти, на думку науковців, дозволить не лише забезпечити якісну теоретичну підготовку, але й сформувати необхідні вміння й навички, які б давали можливості швидкої адаптації й ефективного розв’язання соціальних і професійних завдань в умовах, коли вимоги до фахової діяльності динамічно змінюються.
Одним із найперспективніших шляхів удосконалення підготовки майбутніх фахівців, озброєння їх потрібними знаннями і практичними навичками є використання проблемних та інтерактивних методів навчання, котрі створюють атмосферу співробітництва, взаємодії, за якої кожен студент відчуває свою інтелектуальну спроможність.
Особистий досвід викладання дисципліни “Українська мова професійного спрямування” засвідчує, що підвищенню якості підготовки майбутніх фахівців з технології харчових виробництв та організації громадського харчування, зокрема у напрямі формування комунікативної компетентності, сприяє використання таких форм і методів навчання: різні види нетрадиційних лекцій (проблемна лекція, лекція-бесіда, лекція-конференція), проблемні і творчі завдання (редагування фахових текстів, моделювання ситуацій переговорів, ділових бесід, складання діалогів на фахову тематику), індивідуальні пошуково-пізнавальні завдання (підготовка повідомлень, доповідей, рефератів, виступів), участь в олімпіаді з української мови тощо.
Як відомо, однією з основних одиниць зв’язного мовлення є текст. Опрацювання текстів різних стилів і жанрів, аналіз їх змісту, структури і мовних засобів є важливим складником роботи з розвитку мовлення, яка забезпечує тісний зв’язок лінгвістичної теорії з практикою. Зважаючи на вищезазначене, активно застосовуємо на практичних заняттях метод лінгвістичного аналізу тексту. Лінгвістичний аналіз текстів здійснюється за такою орієнтовною схемою: 1) визначення комунікативної сфери, підстилю і жанру тексту; 2) визначення теми й цільової настанови тексту; 3) аналіз лексичних засобів ( характеристика лексичного складу тексту в семантичному та функціонально-стилістичному аспектах, з’ясування значення незнайомих слів, термінів); 4) розгляд морфологічних засобів із погляду нормативності вживання в тексті; 5) характеристика синтаксичних конструкцій у зв’язку із типом мовлення, жанром, темою висловлення.
Найбільша увага на заняттях приділяється лінгвістичному аналізу текстів офіційно-ділового та наукового стилів сучасної української мови, основна мета якого оцінити комунікативні якості досліджуваного тексту, зробити висновки щодо його відповідності вимогам жанру і стилю, проаналізувати використані в тексті мовні засоби з погляду нормативності. Здійснюючи такий аналіз, студент навчається спостерігати за функціонуванням термінів у фахових текстах і службових документах, співвідносити зміст і мету висловлення з його мовним оформленням, виявляти помилки, коментувати та виправляти їх. На наш погляд, л інгвістичний аналіз тексту – один з ефективних методів активного навчання, що сприяє розвитку комунікативної компетентності студентів у процесі професійної підготовки.
Широкі можливості для реалізації особистісно орієнтованих моделей навчання надає використання так званих мультимедіа-технологій, які, зокрема, дозволяють принципово змінити методику підготовки і читання лекцій. У порівнянні з традиційною методика проведення лекції з використанням мультимедійних засобів має низку переваг: дає змогу підвищити інформативність лекції; здійснити повторення (перегляд, коротке відтворення) матеріалу попередньої лекції; активізувати освітній процес за рахунок посилення наочності і поєднання логічного й образного способів засвоєння інформації; стимулювати мотивацію навчання.
В умовах тенденції до скорочення обсягу годин аудиторних занять і збільшення частки самостійної роботи студентів упровадження в навчальний процес мультимедіа-технологій видається своєчасним і досить актуальним, оскільки є одним із способів реалізації навчального процесу на належному рівні.
Отже, викладання дисципліни «Українська мова професійного спрямування» повинно здійснюватися на основі комунікативно-діяльнісного підходу до навчання мови з широким використанням професійно спрямованого і відібраного відповідно до видів мовленнєвої діяльності мовного матеріалу, сучасних активних методів навчання на основі тематики, пов’язаної з майбутнім фахом; робота над розвитком комунікативних умінь і навичок студентів має бути забезпечена відповідними методичними напрацюваннями, розробленими з урахуванням інноваційних підходів до організації навчально-виховного процесу. Для більш ефективного формування комунікативної компетентності необхідна постійна її діагностика: дані, отримані в результаті опитувань, перевірки різних видів тестів, спеціальних завдань, індивідуальних контрольних робіт, допоможуть виявити рівень сформованості комунікативних умінь і навичок у кожного окремого студента.
Підсумовуючи вищевикладене, слід підкреслити, що в сучасних умовах, коли відбувається постійний пошук підвищення якості освітнього процесу в нашій державі, особливо важливого значення набула «інноваційна компетентність викладача» [2], котра полягає в системі його мотивів, знань, умінь і особистісних якостей, які мають забезпечити ефективність застосування ним новітніх педагогічних методів і технологій навчання.
Список використаних джерел:
1. Годлевська Д.М. Формування комунікативної компетентності майбутніх соціальних працівників в умовах педагогічного університету: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.05 «Соціальна педагогіка» / Д.М. Годлевська. – К., 2007. – 21 с.
2. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології [текст] / І.М. Дичківська. – К.: Академвидав, 2004. – 352 с.
3. Доловова Н.Н. Формирование коммуникативной компетентности студентов в педагогическом пространстве технического вуза (на примере курса «Иностранный язык») [ т екст] : дис. … канд. пед. н аук : 13.00.08 / Н .Н. Доловова . – Ульяновск, 2003. – 222 с .
4. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: бібліотека з освітньої політики [текст] /
[Н.М. Бібік, Л.С. Ващенко, О.І. Локшина, О.В. Овчарук та ін.]; під заг. ред. О.В. Овчарук. – К.: К.І.С., 2004. – 112 с.
5. Петрушин С.В. Психологический тренинг в многочисленной группе (методика развития компетентности в общении в группах от 40 до 100 человек) [текст] / С.В. Петрушин. – М.: Академический проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2000. – 256 с.
6. Черевко В.П. Формування комунікативної компетентності майбутнього менеджера у процесі професійної підготовки: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 10.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / В.П. Черевко. – К., 2001. – 20 с.