К.психол.н. Черепєхіна О.А.

Класичний приватний університет, Україна

ДУХОВНА ВЗАЄМОДІЯ ВИКЛАДАЧІВ І МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ У КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІОАНАЛІЗМУ

Професія психолога є насьогодні однією із затребуваних на ринку праці. Гуманістична спрямованість особистості психолога стимулює розгортання науково-практичних досліджень у сфері пошуку шляхів формування, розвитку та підвищення професіоналізму у майбутніх психологів на етапі фахової підготовки у ВНЗ. На актуальність проблеми формування професіоналізму та професійно важливих якостей особистості майбутнього психолога наголошують українські дослідники С.В.Васьковська, Ж.П.Вірна, В.В.Власенко, П.П.Горностай, Л.В.Долинська, В.І.Карікаш, В.Г.Панок, Н.І.Пов`якель, В.А.Семиченко, Л.Г.Терлецька, Л.І.Уманець, Т.Н.Щербакові та ін. Водночас вивчення наукової літератури з проблеми формування професіоналізму показало відсутність досліджень теоретичних засад формування професіоналізму майбутніх психологів під час фахової підготовки у ВНЗ. Ні у вітчизняній, ні в закордонній науковій літературі питання формування професіоналізму майбутніх психологів під час професійної освіти у вищій школі окремо не розглядались, а традиції формування професіоналізму особистості, які на сьогоднішній день накопичені в психолого-педагогічній науці, до цих пір не використовуються в системі фахової підготовки психологів в умовах вищої школи.

Отже, результати вивчення теоретичних досліджень та досвіду практичної організації педагогічного процесу в навчальних закладах, що здійснюють підготовку майбутніх психологів, показали, що проблема формування професіоналізму майбутніх фахівців з психології у процесі фахової підготовки ще не знайшла свого належного науково-методичного вирішення. Однак певна теоретико-методологічна база для вирішення цих завдань уже створена. Деякі роздуми щодо базових характеристик діяльності психологів, вимог до особистості майбутніх спеціалістів, особливостей підготовки кадрів даного профілю представлені в роботах зарубіжних (А.Маслоу, К.Роджерс,В.Франкл)івітчизняних(Г.С.Абрамова,О.Ф.Бондаренко,М.Й.Боришевський, Л.Ф.Бурлачук, Н.П.Зубалій, Н.Л.Коломінський, С.Д.Максименко, В.Ф.Моргун, В.А.Татенко, Т.М.Тітаренко, М.В.Савчин, В.Г.Панок, Н.В.Чепелєва, Т.С.Яценко та ін.) науковців.

Проблема формування професіоналізму складна і багатоаспектна, на що вказують у своїх роботах С.Я.Батишев, Є.О.Клімов [1], Н.В.Кузьміна, А.К.Марковова, Н.С.Пряжников, В.А.Сластьонін та ін. Значний інтерес викликають праці, присвячені вивченню особистісної зорієнтованості процесу навчання та виховання: І.Беха, А.Бойко, О.Дубасенюк, С.Золотухіної, І.Зязюна, Н.Кічук, В.Лозової, А.Мудрика, Н.Ничкало, Е.Косенко, В.Семиченко, Т.Сущенко, Н.Тарасович, Н.Щуркової та ін. Дослідники сходяться на думці, що одним з найефективніших факторів формування якостей особистості є врахування її потреб та інтересів, узгоджене з потребами суспільства.

У той же час у зв'язку із зростаючою індивідуалізацією освіти, з огляду на надання особливої уваги особистісно-орієнтованому підходу у навчанні, збільшується роль власне особистості викладача. Його якості стають однією з важливих складових учбового процесу. Якщо ми бажаємо отримати гармонійну освічену людину, яка є метою процесу навчання у нашій державі, то маємо приділити увагу такому недостатньо вивченому компоненту, як особистість викладача. Викладач на сучасному етапі здійснює найважливішу функцію в процесі навчання: передачу певних знань, вмінь, навичок студентам чи учням, з метою створення у них найбільш повної картини світу й у майбутньому вдалого пристосування до швидкозмінних умов життя. Але, як з'ясувалося, викладач не є бездушною машиною, яка передає знання від одного покоління наступним. Викладач вносить в цей процес особистий внесок: він має коментувати цифри і факти, спілкуватися зі студентами, слухати й прислухатися, вести їх шляхом логічної думки, - інакше кажучи, саме від викладача залежить атмосфера навчання, оточуюче середовище, у якому студент здобуває знання й розвиває свій професіоналізм. Ні для кого не є секретом, що переважна більшість людей доволі чітко асоціює будь-яку шкільну або університетську дисципліну із тією людиною, яка її викладала. Це іноді негативні враження, іноді - позитивні спогади. І це пояснюється сама взаємовідносинами викладача і студентів, що складаються в ході навчального процесу і, як відомо, мають психологічний характер. Тому якість цих психологічних відносин визначається перш за все рівнем психологічної підготовки викладача і його загальною культурою (і як її особливою часткою - психологічною культурою). Відповідно до зазначеного, дослідження психологічної культури стає актуальним для підвищення якості педагогічного процесу, як на рівні вищих навчальних закладів, так і на рівні шкіл.

Ще С.Л. Рубінштейн писав, що етика, включена в онтологію людського буття, виражає включеність моральності в життя, яке і є віддзеркаленням духовності людини. На його думку, суть особи виявляється у взаєминах з іншими людьми. Але етичним є не будь-яке відношення людини до людини, а тільки таке, яке засноване на любові до нього, що припускає таке спілкування, коли інша людина не може бути знаряддям, засобом для досягнення яких-небудь своїх цілей, що свідчить про вихід за межі наявної ситуації і усвідомлення ним нескінченної природи існування свого власного “Я” і “Я” іншого, тому за такої умови відношення до іншого як до свого іншому “Я” є єдино можливим. Тому духовна взаємодія викладачів та майбутніх психологів у ВНЗ стимулює формування професіоналізму.

Список використаних джерел:

1. Климов Е.А. Развивающийся человек в мире профессий / Е.А. Климов. – Обнинск: МГУ, Центр "Детство", 1993. – 56 с.