Тихоненко К.В.

Одеський національний морський університет, Україна

ОПТИМІЗАЦІЯ КІЛЬКОСТІ СЮРВЕЄРСЬКИХ ВИПРОБУВАНЬ ДЛЯ ВИРІШЕННЯ ЗАДАЧІ КЛАСИФІКАЦІІ

 

У сучасних великих морських портах, де щорічно перевантажуються десятки мільйонів тонн вантажів широкої номенклатури, забезпечення належного контролю фізичного стану вантажу є важливою та складною проблемою.

Для організації та упорядкування взаємин портової влади з представниками перевізника та вантажовідправника або вантажоодержувача з питань якості експортованого / імпортованого товару і проводять свою діяльність сюрвеєрські компанії.

Значною проблемою при експорті або імпорті товару є його невідповідність специфікаціям контрактів. При цьому відповідальність за низьку якість вантажу, як правило, лежить на вантажовідправникові. Завданням сюрвеєрських компаній є визначення того, на якому етапі транспортного процесу була знижена кондиція товару, встановлення класу та з’ясування відповідності експортованого / імпортованого товару як вимогам місцевих та міжнародних стандартів, так і контрактним специфікаціям – за різноманітними показниками.

Сюрвеєрські компанії забезпечують незалежну експертизу кількості та якості вантажу шляхом проведення його вибіркового контролю.

Добре відомо, що методи статистичного контролю якості продукції знаходять широке застосування в промисловому виробництві [1; 2].

Зокрема, у [3; 4] був запропонований цікавий підхід до побудови оптимального плану вибіркового контролю стану вантажу в порту, що спирається на біноміальний закон розподілу (адекватний ситуації, коли є лише дві градації якості вантажу – якісний чи неякісний).

Проте у практиці роботи сюрвеєрських компаній часто мають місце ситуації, коли таких градацій якості значно більше, і необхідно вирішувати ширшу задачу класифікації [5], визначати з деякою надійністю та з певними витратами, до якого саме класу якості відноситься той чи інший вантаж.

З одного боку, при зростанні кількості випробувань підвищується надійність отримуваних сюрвеєрських висновків, що зменшує імовірності виплати штрафів та втрати клієнтів через невідповідні дійсності результати аналізів. Проте поступово підвищення надійності уповільнюється (надійність асимптотично наближається до одиниці), тож залежність надійності від кількості випробувань є зростаючою та опуклою догори. З іншого боку, зростання кількості випробувань потребує відповідного (лінійного) зростання витрат на їх проведення.

Тож постає задача визначення оптимальної кількості випробувань, за якої сума можливих втрат від некоректних результатів аналізів та витрат на їх проведення буде мінімальною. Оптимальну кількість випробувань тут неможливо аналітично встановити апріорі, оскільки вона залежатиме від результатів аналізів, що проводяться. Після кожного випробування обчислюються середня вибіркова величина досліджуваної характеристики та її відстані до границь діапазону того чи іншого класу, в який вона потрапляє. Ці відстані задають розміри відповідних довірчих інтервалів, далі обчислюється напівсума ймовірностей потрапляння у них випадкової величини – тобто надійність сюрвеєрського висновку щодо якості досліджуваного вантажу.

Якщо після чергового випробування надійність значно підвищується або, навпаки, спадає – процес аналізу продовжується. Процес зупиняється, коли добуток приросту надійності від чергового випробування на суму збитків від некоректного висновку стає меншим, ніж витрати на проведення одного випробування.

Із зростанням величини можливих збитків від некоректного висновку та із зменшенням витрат на проведення кожного аналізу оптимальна кількість випробувань зростатиме.

Невід’ємним фактором конкурентоспроможності підприємства є і його тарифи. Тому ми розглянули також і цей аспект діяльності. Аналіз моделі показує, що при низький собівартості сюрвеєрська компанія може дозволити собі встановити низькі тарифи. При цьому прибуток компанії буде найвищим. Із зростанням собівартості фірма буде змушена підвищувати свої тарифи, відповідно до цього знизиться й попит, отже, оптимальні тарифи збільшаться, а прибуток зменшиться.

При високих тарифах конкурентів сюрвеєрська компанія може теж встановити досить високі тарифи, які будуть відносно привабливими й для клієнтів, при цьому прибуток компанії буде теж найвищий.

Але із зниженням тарифів конкурентів фірма буде змушена теж знижувати свої тарифи, щоб не втратити своїх клієнтів, отже, оптимальний тариф та максимально можливий прибуток спадуть. Проте, якщо не знижувати власні тарифи, буде ще гірше.

 

Список використаних джерел:

1. Беляев Ю.К. Вероятностные методы выборочного контроля / Ю.К. Беляев. – М.: Наука, 1975. – 407с.

2. Гнеденко Б.В. Математика и контроль качества/ Б.В. Гнеденко // Сер. «Математика и кибернетика». – №11. – М.: Знание, 1978. – 64с.

3. Постан М.Я. Об одном методе построения оптимального плана выборочного контроля состояния груза в порту / М.Я . Постан, И.В. Подчинок //Методи та засоби управління розвитком транспортних систем: зб.наук.праць. – О . : ОНМУ, 2004. – Вип.7. – С.5-17.

4. Подчинок И.В. Сравнительный анализ различных планов выборочного контроля состояния груза в порту /   И.В. Подчинок //Методи та засоби управління розвитком транспортних систем :   зб. наук. праць. – О . : ОНМУ, 2005. – Вип.9. – С.113-122.

5. Айвазян С.А. Прикладная статистика: классификация и снижение размерности / С.А.Айвазян, В.М.Бухштабер, И.С.Енюков, Л.Д.Мешалкин. – М.: Финансы и статистика, 1989. – 607 с.