Корольова Н.В., Бесарабов В.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені М. Туган-Барановського , Україна

ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОЇ СВІТОВОЇ КРИЗИ ТА ЇЇ НАСЛІДКИ ДЛЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

 

Сучасна світова криза, що зародилась у США як криза ринку нерухомості та похідних фінансових інструментів, доволі швидко зачепила Велику Британію, невдовзі вщент зруйнувала успішну економіку Ісландії – «країни найвищого добробуту». Серйозно постраждали практично всі країни Європи, згодом криза дійшла й до найвіддаленіших куточків, захопивши навіть Австралію. Враховуючи характер зародження кризи та її специфіку, насамперед найбільше (в абсолютних масштабах) постраждали провідні країни світу з добре розвиненим фондовим ринком (США, Велика Британія, Японія, Німеччина), пізніше країна вдарила по тих країнах, де не витримала тиску національна валюта (Угорщина, Україна). Відчутних втрат зазнали також країни з начебто чудово розвиненою фінансово-банківською системою, проте без серйозної основи в реальному секторі економіки (країни Балтії), а також опинилася на межі економічного колапсу країни, що розвиваються (Пакистан).

Світова фінансова криза, як криза ринку нерухомості і похідних фінансових інструментів, згідно з логікою глобалізації, поширилася по всьому світу, вдаривши і по українському фінансовому ринку. Основними її причинами експерти називають надмірно експансивну грошову політику Федеральної резервної системи (ФРС) США, наявність величезного дисбалансу у світовій економіці, зокрема, великий профіцит у зовнішній торгівлі Китаю, значний торговельний дефіцит у США, недоліки системи управління ризиками в інвестиційних банках, недосконалість регулювання фінансових ринків на національному і міжнародному рівнях. Сучасна фінансова криза вимагає від світової спільноти адекватних дій, але які з них у цьому випадку можна визнати такими? Для відповіді на це запитання необхідно проаналізувати, по-перше, справжні причини, що породили кризу, і, по-друге, те, наскільки глибокою і тривалою вона буде. Для розгляду факторів, що спричинили виникнення такої ситуації, слід дослідити глибинні причини подій і знайти правильні рецепти розв'язання існуючих проблем, створити механізми, що допомагатимуть згладити майбутні потрясіння в економіці.

Еволюція світових криз представлена в табл. 1.

 

Таблиця 1. Еволюція світових криз

Джерело: [1].

 

У сучасному науково-термінологічному обігу найбільш усталеним є розуміння фінансової кризи як порушення рівноваги у функціонуванні системи фінансових відносин, яке проявляється в нестабільності інститутів фінансів та кредитно-фінансових установ і виражається в різкому падінні ВВП, що дестабілізує процес формування та розподілу централізованих фондів держави. Зокрема, на думку О.Василика, фінансова криза – це явище, а показник її наявності – дефіцит [2]. Проте, як справедливо зазначають В. Попов та М. Монтес , фінансова криза може розгорнутись і без бюджетних дефіцитів як наслідок погіршення умов торгівлі та балансу у поточних операціях, які разом призводять до підриву валютного курсу, що, в свою чергу, через взаємопов'язаність валютного і фінансового ринків, може негативно вплинути на стан фінансового сектору країни [3]. Фінансова криза складається з:

•      бюджетної кризи,

•      кризи грошового обігу,

•      банківської,

•      біржової,

•      валютної криз.

Серед основних причин світової кризи експерти виділяють наступні:

•      надмірно експансивну грошову політику Федеральної резервної системи (ФРС) США;

•      наявність величезного дисбалансу у світовій економіці, зокрема, великий профіцит у зовнішній торгівлі Китаю, значний торговельний дефіцит у США;

•      недоліки системи управління ризиками в інвестиційних банках,

•      недосконалість регулювання фінансових ринків на національному і міжнародному рівнях.

Етапи розвитку сучасної світової кризи представлені в табл. 2.

 

Таблиця 2. Сучасна світова фінансова криза

Джерело: [4].

 

Світова фінансова криза лише оголосила вже існуючі диспропорції української економіки. Загалом, можна виділити наступні причини впливу світової кризи на українську економіку:

- високий рівень інтеграції у світову економіку (близько 60% ВВП України залежить від експорту та імпорту, що обумовлює високу чутливість національної господарської системи до глобальних процесів);

- різкий відтік короткострокового спекулятивного капіталу з українського фондового ринку (найбільше в Європі падіння фондового ринку – понад 70%);

- штучна ревальвація гривні у травні 2008 р. з рівня 5,05 до 4,85 грн./дол. США, яка автоматично послабила позиції українських експортерів і сприяла зростанню зовнішньоторговельного дефіциту;

- посилення панічних настроїв серед вкладників внаслідок « рейдерської атаки» на один із найбільших українських банків «Промінвестбанк»;

- подорожчання американського долару в результаті відтоку грошових коштів нерезидентів і падіння довіри до українських банків.

Світова фінансова криза за всіма ознаками переросла в глобальну економічну кризу, її руйнівні дії з фінансового сегмента економіки сьогодні дедалі більше перекидаються на реальний сектор. Нинішня криза – це криза не лише геоекономічного , а й геополітичного устрою світу, який сформувався в останні десятиріччя, а отже слід вести мову не лише про кризу світової економіки, а й про геополітичну кризу. Світова фінансова криза у багатьох своїх визначеннях відбиває, насамперед, суперечності нинішньої системи геополітичних відносин.

Однак, економічна рецесія в Україні має свої характерні особливості, специфічні риси, які посилюють проблему:

- дефіцитний платіжний баланс, велика залежність від експорту металів і зерна (ринки підвищеної конкуренції) та «імпорту» капіталу, високих технологій, нафти, газу (ринку зниженої конкуренції);

- висока концентрація виробництва і капіталу в країні, різні можливості децентралізації ризиків;

- соціальна поляризація, відсутність достатнього досвіду застосування інструментів адресної соціальної політики;

- низький рівень міжнародних резервів НБУ (міжнародні резерви у вересні 2009 р. скоротились на 2,6 % або на 744,3 млн. дол.);

- крихкість політичної системи, неспроможність виробити і реалізувати швидкі та ефективні рішення в економічній політиці (уряду не вдалось зупинити процес глибокої рецесії, більш того, негативні тенденції підсилюються нереалізацією антикризової програми);

- порівняно низька частка малих та середніх підприємств у ВВП;

- високий рівень приватного споживання у ВВП (на початку 2009 р. він становив близько 60% і наблизився до рівня розвинутих країн, тоді як аналогічний показник у Китаї дорівнює 30-34%, у Росії – 48-52%) [5].

Експерти зазначають, що Україна жодним чином не причетна до виникнення світової фінансової кризи ані в фінансовому, ані в економічному плані. Проте, вплив кризи на економіку України є значним. Аналіз динаміки соціально-економічної ситуації в країні дозволив охарактеризувати наслідки глобальної фінансової кризи для економіки України наступними аспектами:

- погіршення макроекономічних показників;

- зниження темпів зростання ВВП;

- дефіцитний платіжний баланс, велика залежність від імпорту капіталу, високих технологій, нафти і газу;

- великий розмір зовнішнього боргу країни, що веде його до ризику невиплати;

- скорочення депозитної маси;

- зниження ліквідності, погіршення портфеля й активів банківської системи;

- зниження обсягів кредитування економіки;

- девальвація гривні;

- скорочення надходжень і видатків бюджету;

- ослаблення довіри до фінансових установ;

- серйозні труднощі українських банків пов'язані з поверненням зовнішніх запозичень, залучення нових інвестицій;

- нестабільність на валютному ринку його спекулятивний характер;

- зменшення резервів НБУ, який змушений продавати валюту для задоволення ажіотажного попиту;

- погіршення добробуту домашніх господарств, скорочення реальних доходів, затримка виплати заробітної плати, особливо у промислових регіонах;

- зниження загального рівня життя населення, погіршення забезпеченості громадян товарами першої необхідності (продукти харчування, одяг) та послугами соціально-побутової сфери (транспорт, медицина, освіта, культура).

Зазначені наслідки свідчать про те, що теперішня криза є глибокою. Вона охопила фінансову та економічну сферу. Сьогодні для України важливо не тільки мінімізувати негативний вплив світових фінансових потрясінь і глобальної рецесії, а й кардинально переглянути механізм функціонування фінансового сектора економіки, укріпити позиції держави як на законодавчому, так і на виконавчому рівні. На думку авторів, комплекс заходів, спрямованих на подолання економічного спаду та нейтралізацію наслідків фінансової кризи, має ґрунтуватися на застосуванні наступних механізмів:

- узгодження дій усіх органів державної влади та суб’єктів господарювання;

- взаємодія фінансового і не фінансового секторів економіки, реструктуризації банківської системи;

- посилення участі держави в розвитку науки, освіти, підтримці народжуваності, покращенні морального і культурного клімату в суспільстві;

- ліквідація системи інсайдерського контролю з підвищенням відповідальності як держави, так і бізнесу;

- запровадження механізмів відповідальності влади за результати управлінських рішень;

- розширення горизонту стратегічного планування траєкторії державного розвитку до 50-100 років.

 

Список використаних джерел :

1. Гладун Т.М. Причини та футурологія сучасної св ітової валютно-фінансової кризи / Т.М. Гладун, Г.С.Домарадзька , Н.С. Русина // Вісник Національного університету «Львівська політехника ». – 2009. – №460. – С. 468-474, 469.

2. Василик О.Д. Державні ф інанси Укра­їни: П ідручник / О.Д.Василик, К.В.Павлюк . – К.: НІОС, 2002. – С. 594.

3. Монтес М.Ф. «Азиатский вирус» или «Голландская болезнь»? Теория и история валютных кризисов в России и других странах / М.Ф.Монтес , В.В.Попов; Пер. с англ. – М.: Дело, 1999. – С. 20.

4. Гладун Т.М. Причини та футурологія сучасної св ітової валютно-фінансової кризи / Т.М. Гладун, Г.С.Домарадзька , Н.С. Русина // Вісник Національного університету «Львівська політехника ». – 2009. – №460. – С. 468-474, С. 470.

5. Прядко В.В. Наслідки св ітової економічної кризи для економіки України / В.В. Прядко // Науковий вісник БДФА: Технодрук . – 2009. – Вип.2. – C. 8-11.