Черевик Н.В., Таран А.А.

Кременчуцький національний університет імені М.Остроградського, Україна

СУЧАСНИЙ СТАН ТА НЕОБХІДНІСТЬ ПЕРЕБУДОВИ МАШИНОБУДІВНОГО КОМПЛЕКСУ В УКРАЇНІ

 

Мета статті полягає у вивчені сучасного стану машинобудівного комплексу України та проблем їх подальшого розвитку.

Машинобудування – провідна галузь промисловості і, створюючи найактивнішу частину основних виробничих фондів (знарядь праці), істотно впливає на темпи й напрями науково-технічного прогресу в інших галузях господарства, зростання продуктивності праці та інші показники, що визначають ефективність виробництва. Ця галузь є матеріальною основою технічного переозброєння економіки.

Машинобудівний комплекс України охоплює понад 20 спеціалізованих галузей, тобто практично всі галузі машинобудування. Він є основою важкої індустрії й відіграє вирішальну роль у створенні матеріально-технічної бази господарства [1].

Провідне місце в машинобудівному комплексі України посідають сільськогосподарське машинобудування, автомобілебудування, електротехніка, важке і тракторне машинобудування. Розвинене також приладобудування: виробництво засобів автоматизації й управління, верстатобудівна та інструментальна галузі промисловості. Але сучасний стан цих галузей має низку недоліків, що негативно впливають на стан економіки України. Так як, асортимент продукції мало розширений, застарілі процеси оновлення машинобудівної продукції й технічного переоснащення галузей промисловості [2].

Тому, в сучасних умовах машинобудуванню належить винятково важлива роль у прискоренні науково-технічного прогресу. Випускаючи знаряддя праці для різних галузей господарства, машинобудування забезпечує комплексну механізацію та автоматизацію виробництва.

Традиційно підприємства машинобудівного комплексу забезпечують технічне переозброєння господарства, задовольняють споживчий попит населення на різноманітні апарати та прилади побутового призначення, створюють основу економічного та оборонного потенціалу країни. Регіональне розміщення сучасних машинобудівних підприємств України залежить безпосередньо від техніко-економічної спеціалізації виробництва, насамперед, від таких його особливостей, як конструкторська складність виробів, розвиток кооперації, матеріало- та енергозабезпечення. Обмеження розміщення нових машинобудівних підприємств у великих містах створює сприятливі передумови для їх розташування у середніх, малих містах та селищах міського типу. Тут доцільно розміщувати невеликі спеціалізовані підприємства та окремі цехи. Адже розміщення названих підприємств стимулюватиме розвиток галузей виробничої і соціальної інфраструктури та забезпечить працевлаштування населення [2].

В 2010 році на машинобудівний комплекс припадало понад 40% усього промислово-виробничого потенціалу індустріального виробництва України; частка продукції комплексу в загальному обсязі продукції промисловості становить 29%. Це трудомістка галузь промисловості і водночас належить до металомістких галузей [3]. До комплексу входять 1668 підприємств, 58 підгалузей, 1,6 млн. зайнятих. Оцінка діяльності машинобудівної галузі показує, що в 2008 році показує, що обсяг господарської діяльності промисловості України збільшився на 7,3% порівняно з 2007 роком. Обсяги виробництва машинобудівних підприємств в наступному періоді – 2008-2009 рр. – знизились. Причиною зниження прийнято вважати світову фінансову кризу. Як наслідок, зниження обсягів господарських операцій підприємств проявляється у зростанні боргів, нестачі грошових засобів, зростанні простроченої кредиторської заборгованості. Зокрема, в 2010 році обсяг реалізованої продукції машинобудування знизився і в січні становив 3709,3 млн. грн. [1].

Однак розміщення машинобудівної галузі на території України характеризується нерівномірністю і недостатньо ефективною територіальною структурою виробництва.

Вирішення гострих проблем територіальної організації машинобудування країни визначається передусім чіткою розробкою державної та регіональних програм розвитку цієї галузі [4].

Висновок. Тому, для вирішення проблеми необхідно впроваджувати ряд нових машинобудівних галузей і виробництв, нових видів машин, устаткування, приладів і апаратів, роботів і магнітогідродинамічного генераторобудування, виробництва швидкісної електронно-обчислювальної техніки нових поколінь, електрофізичних і електротехнічних засобів обробки металу та матеріалів, виробництва систем зв'язку, нових засобів управління, автоматизації.

Оскільки проблеми та перспективи розвитку машинобудування безпосередньо пов’язані зі стратегією економічного розвитку країни. Тому перш за все, це є підвищення ефективності самого машинобудування шляхом:

– структурної перебудови галузі зі збільшенням наукоємних виробництв;

– створення сучасного технологічного оснащення для всіх галузей машинобудівного комплексу з метою зниження енерго-, ресурсо- та працеємності виробництва і підвищення конкурентоспроможності його продукції;

– орієнтації продукції на потреби внутрішнього ринку та можливості входження в світовий ринок;

– екологізації виробництва, що передбачає випуск ресурсозберігаючих та природоохоронних видів техніки.

 

Список використаних джерел:

1.      Захарченко В. Структурні перетворення в машинобудуванні/ В. Захаренко // Економiка Укра?ни. – 2009. – №9.– С.30.

2.      Якубовський М. Концептуальні основи стратегії розвиту промисловості України на період до 2017 року/ М. Якубобовський // Економiка України. - 2007. - № 11. – С. 4.

3.      Меджибовська Н. Перспективи розвитку електронного бізнесу в Україні/ Н. Меджибовська // Економiка Укра?ни. – 2003. – №6. – С.36.

4. Качан Є.П. Розміщення продуктивних сил / За ред. Є.П. Качана. – К.: Вища школа, 2008. – 576 с.