К.е.н . Д овгань Ж.М.

Тернопільський національний економічний університет, Україна

фактори Впливу розгалуженості філіальної мережі банків на фінансову стійкість банківської системи

 

Світова фінансова криза дала поштовх для переоцінки структури ринку банківських послуг в більшості країн світу. Сучасною світовою тенденцією реструктуризації банківських систем є скорочення загальної кількості банків, але розширення філіальних мереж. Так, зокрема, протягом 2010 р. в країнах Європейського Союзу загальна кількість банків зменшилася на 1,8 %, хоча кількість філій збільшилася майже вдвічі. В США за період 1990-2009 рр. кількість банків скоротилася на 44 %. Банки Франції, Італії, Німеччини, Канади та Японії мають в середньому від 30 до 140 філій. В той же час аналіз даних щодо розвитку українського ринку банківських послуг свідчить про наявність протилежних тенденцій. Так, станом на кінець 2010 р. ліцензію НБУ мали 176 банків, причому за період 2005-2010 їх кількість зросла майже на 8 %. На один банк в 2010 р. в середньому припадає 4,8 філій, причому за період 2005-2010 їх кількість зменшилася вдвічі.

З одного боку, високий рівень концентрації капіталу в банківській системі призводить до збільшення процентної маржі банків, збільшує ризик монополізації банківського середовища. З іншого боку, при наявності занадто великої кількості гравців на ринку банківських послуг підвищується ризик втрати стійкості банківської системи, знижується рентабельність банківського бізнесу, виникає загроза невідповідності ресурсної бази банків умовам виконання зобов’язань перед їх клієнтами та виникнення так званих “фінансових пузирів”, які є передумовами виникнення системних фінансових криз.

На сьогодні одним з актуальних питань формування оптимальних пропорцій у функціонуванні банківської системи з точки зору забезпечення прийнятного рівня її фінансової стійкості слід вважати вирішення питання про розгалуженість філіальної мережі банківських установ. В даному випадку мова йде про вибір одного з двох наступних варіантів організації діяльності банку: 1) банк володіє розгалуженою мережею філій; 2) банк представляє собою цілісну (унітарну) структурну одиницю.

На нашу думку, при оцінці впливу розгалуженості філіальної мережі банків на фінансову стійкість банківської системи слід враховувати цілий ряд факторів, що пояснюють цінову нееластичність попиту на банківські послуги.

1. Група факторів пов’язаних з наявністю обмеженості інформації та інформаційною асиметрією на ринку банківських послуг та у взаємовідносинах банк-клієнт. Банки та їх клієнти (як позичальники, так і вкладники) змушені дорого платити за інформацію, і після того, як за конкретною угодою інвестиції в інформацію були зроблені, сторони можуть виявитися заблокованими у цих відносинах. Наприклад, позичальник, взявши на себе фіксовані витрати, пов`язані з розкриттям їх природи для банку, зазнає збитків після переміщення вказаних витрат до іншої фінансової установи. Крім того, існує добре відомий «ефект ринку лимонів», що виникає, коли позичальник залишає банк, в якому він обслуговувався протягом багатьох років. Необхідно зазначити й про інші причини функціонування банків як монополістичних конкурентів. З географічної точки зору їх послуги не є досконалими замінниками, чому сприяють також відмінності в розмірах та продуктовому ряді, спеціалізованих знаннях банків.

2. Фактори пов’язані з існуванням фіксованих витрат, пов’язаних з переходом клієнта з одного банку до іншого. Витрати, пов’язані з переходом клієнта з одного банку до іншого забезпечують банкам певний ступінь монопольної влади, навіть якщо вони не належить до категорії «великих» фінансових установ. Можна стверджувати, що в умовах високих витрат, які несуть клієнти у разі переходу з одного банку в іншій, а також непрозорості інформації про рівень і якість послуг ситуація, що складається як результат конкуренції значної кількості відносно невеликих за розмірами банків унітарного типу, може виявитися менш привабливою з точки зору клієнтів, ніж ситуація, що виникає у разі існування банків, що володіють мережею філій.

3. Фактори пов’язані з обмеженістю обсягів інформації щодо пропонованих банком послуг та цін на них на момент започаткування відносин. Слід враховувати, що клієнти фінансової установи володіють неповною інформацією щодо пропонованих банком послуг, а також цін, за якими надаються такі послуги, на момент започаткування відносин. Як правило, чим менший банк, тим меншою є ймовірність того, що репутація банку виявиться адекватним джерелом інформації про якість і ціни на його продукти.

4. Фактори пов’язані з диверсифікацією (зокрема – з продуктовою). В цьому контексті слід пам’ятати, що банки пропонують різноманітні послуги. Наприклад, якщо розглядати банк з великим числом філій, то слід враховувати, що клієнти демонструють різні уподобання в кожній окремій філії, тому різні філії, розташовані в різних територіальних одиницях, пропонують різні послуги. Це означає, що банк з великою кількістю відділень пропонує більш широкий спектр послуг для своїх клієнтів. Безумовно, продуктовою диверсифікацією не обмежується весь перелік відмінностей в діяльності унітарних та філіальних банків. Слід також враховувати пропозицію різного набору рахунків; зосередження на різноманітних типах кредитування бізнесу; застосування різних поєднань роздрібних та оптових депозитних рішень; диверсифікацію небанківських продуктів, таких як страхування або пайові інвестиційні фонди.

5. Фактори побудови банками стратегії з урахуванням конкурентних відносин виключно в рамках територіальної одиниці, в якій розташований офіс банку. Наявність зазначених факторів, надає можливість спростувати звичайне припущення, згідно з яким вищий рівень концентрації призводить до ефективніших результатів.

Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що унітарні банки з обмеженим спектром послуг та територіальною присутністю мають більше стимулів використовувати цінову нееластичність попиту клієнтів на банківські послуги та асиметрію інформації на ринку, ніж банки з розгалуженою філіальною мережею, оскільки останні завжди конкурують за обслуговування майбутніх клієнтів – в межах іншої продуктової лінії або іншої територіальної одиниці.