К.е.н. Климик Г.В., Неминущий О.В.

Уманський національний університет садівництва , Україна

СТРАТЕГІЯ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ЕКСПОРТНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО МАШИНОБУДУВАННЯ В КОНТЕКСТІ ЗЕД

 

Сучасний механізм зовнішньоекономічного регулювання в Україні більш сприяє витісненню вітчизняних підприємств із внутрішнього ринку України, ніж зростанню їх конкурентоспроможності. Експортний потенціал галузі сільськогосподарського машинобудування – потенційна спроможність країни експортувати наявні в ній чи вироблені ресурси і продукцію, і яка може бути реалізована тільки якщо продукція, яка є об’єктом експортної реалізації, за якістю і конкурентоспроможністю відповідає потребам міжнародного ринку.

Вирішення цих проблем вимагає активізації регулюючої функції держави шляхом, по-перше, коригування процесу зовнішньої лібералізації в бік виваженого поєднання механізмів відкритості економіки і зваженого протекціонізму; і, по-друге, шляхом переорієнтації економічних функцій держави в бік більш активної участі у боротьбі її підприємств за світогосподарські позиції.

Проблеми управління експортною діяльністю підприємства заслуговують на особливу увагу у роботах таких українських учених, як В.Андрійчук, О.Білорус, В.Геєць, М. Дудченко, Ю.Іванов, А.Кредисов, Г.Климко, І.Лукінов, Д.Лук'яненко.

На сьогоднішній день у машинобудуванні для АПК функціонує близько 120 спеціалізованих підприємств та науково-дослідних організацій, на яких зайнято біля 70 тис. працівників та виготовляється понад 2,6 тис. видів машин із 3 тис. найменувань, що потрібні для виконання технологічних процесів в агропромисловому виробництві. Потужності машинобудівних підприємств для АПК дають їм змогу виготовити продукції на 7,5 млрд гривень і повністю забезпечити технологічну потребу сільськогосподарських підприємств у засобах механізації.

У галузі сільськогосподарського машинобудування існує ряд проблем, які істотно стримують процес створення і виробництва сучасної техніки. Однією з основних є брак інвестицій та висока вартість довготермінових кредитних ресурсів, що в свою чергу є перешкодою для здійснення модернізації та реконструкції техніко-технологічної бази вітчизняних сільгоспмашинобудівних підприємств. В умовах зростаючої глобалізації світової економіки українська продукція має низький рівень конкурентоспроможності, що є найголовнішим чинником негативного впливу на реалізацію експортного потенціалу країни.. Для відродження його потрібно 21 млрд. грн.

  Так, основні фонди підприємств галузі мають ступінь спрацювання 79%, а рівень зношення їх активної частини – машин та обладнання – сягає 92%. У галузі експлуатується близько 36% металорізальних верстатів і майже 55% ковальсько-пресового устаткування з терміном понад 20 років. Це свідчить про втрату техніко-технологічного потенціалу сільськогосподарського машинобудування України. Модернізувати ж підприємства за кредити під 19 – 22% річних, які пропонують українські банки, економічно неможливо. Для порівняння: у більшості країн Європи річні ставки за кредитами на технічне переоснащення з терміном запозичення від 3 до 10 років становлять від 1,5 до 3,5% (у Росії – 3% на п'ять років, у Білорусі – 2% на сім років).

З кожним роком вартість обсягу експорту зменшується, що позначається на сільгоспмашинобудуванні негативно. За обсягами експорту Україна поступається більшості країн Європи. На сьогодення з експортера Україна перетворюється в імпортера сільськогосподарської техніки, купуючи продукцію таких провідних іноземних фірм як: Claas, John Deere, Case, New Holland та „Ростсільмаш”. Разом з тим вона втрачає ринки збуту продукції сільськогосподарського машинобудування. В такій ситуації сільськогосподарська техніка іноземного походження (як нова, так і та, що була у використанні) навіть за умови значно вищої вартості, користується більшим попитом, ніж вітчизняна.

Незважаючи на загальний кризовий стан галузі, окремі підприємства у 2010 році було експортовано продукції сільськогосподарського машинобудування на загальну суму 1,2 млрд грн, а протягом січня-серпня 2009 р. – на суму 517,3 млн грн, що становить 41,2 % від обсягів реалізації на експорт в цілому по машинобудівній галузі. Іноземними споживачами продукції галузі є переважно країни пострадянського простору: Росія, Казахстан, Узбекистан та Молдова, а також Польща, Болгарія, держави Прибалтики. Вітчизняні сільгоспмашинобудівні підприємства створили спільні виробництва за кордоном: в Росії – ВАТ “Червона зірка”, ВАТ “Завод ім. Фрунзе”, ТОВ “Техна”, ВАТ “Брацлав”, ТОВ “Агро-Союз”; в Білорусії – ТОВ “Завод гідроарматури”, ВАТ “Брацлав”, в Казахстані – ТОВ “Агро-Союз”. Вступ України в СОТ створює ще більші можливості виходу українських виробників на ринок Європи.

Для того, щоб галузь аграрного машинобудування мала значний експортний потенціал, необхідно всіляко стимулювати експортне виробництво на основі страхування, податкових пільг, звільнення постачальників експортних товарів (послуг) на визначений період від сплати податків на частину поточної виручки від експортних операцій; переведення коштів від експорту на спеціальні рахунки, які не оподатковуються; створення резерву для заохочення виробництва експортної продукції підприємствами малого та середнього бізнесу; заснування фонду для погашення втрат від інвестування за кордоном.

Застосування даних підходів до управління експортною діяльністю підприємств сільськогосподарського машинобудування сприятиме підвищенню ефективності та конкурентоспроможності даних підприємств.