VI Международная научно-практическая конференция "Спецпроект: анализ научных исследований" (30-31 мая 2011г.)

К.е.н . Климик Г.В., Жмелюк Т.О.

Уманський національний університет садівництва , Україна

ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПЛОДОКОНСЕРВНОЇ ПРОДУКЦІЇ

 

Конкурентне середовище ринку плодоконсервної продукції можна представити як сукупність ринкових умов і факторів, що визначають функціонування та відносини у процесі конкуренції підприємств, які виробляють однорідну продукцію, використовують однотипні сировину й матеріали, а також мають одне коло споживачів.

Внаслідок тривалої економічної кризи в Україні утворився вагомий дисбаланс між постачальниками та споживачами плодоконсервної продукції. Лідируючі позиції на внутрішньому ринку займає готова імпортна продукція. Підвищення конкурентоспроможності і розширення асортименту, забезпечення безпеки та якості вітчизняної продукції, зниження її собівартості є надзвичайно актуальними для підприємств.

Ряд проблем функціонування та подальшого розвитку плодоконсервного комплексу АПК були порушені в роботах Ф. Л. Флаубамена , А.Т. Безусова , В.М. Сторожука , Г.П.Хомича. Проте, недослідженими залишаються питання конкурентоспроможності вітчизняної консервної продукції на українському та зовнішньому ринку, можливі шляхи її підвищення.

Погіршення економічного становища в країні, розрив старих виробничих зв’язків, введення нових форм господарювання призвели до зниження виробництва плодоовочевої продукції у великих сільськогосподарських підприємствах, які раніше виступали основними постачальниками сировини для переробної промисловості. В 2009 р. обсяг продажу на внутрішньому ринку оцінювався експертами в 400 млн умовних банок, то в 2010 р. він уже склав 1031 млн. умовних банок. Розрахунки показують, що до 2009 р. обсяг продажу плодоовочевої консервації на українському ринку зріс до 700-800 млн. умовних банок. Такий рівень внутрішнього споживання в значних межах варіюється через великий обсяг контрабандного ввезення продукції.

Конкуренція може існувати лише за наявності достатньо великої кількості покупців і продавців конкретного продукту. Чим ширший у товаровиробника набір конкурентних переваг і вищі якісні характеристики, тим стійкіші позиції він може зайняти на окремих сегментах цього ринку.

В останні роки спостерігається тенденція жорсткої конкуренції переробних підприємств на ринку сировини з оптовиками, що закупляють фрукти і овочі для роздрібних мереж торгівлі, що змушує переробників максимально збільшувати закупівельні ціни.

В умовах вступу України до СОТ, на ринку плодоконсервної продукції загострюється конкуренція. Основними країнами-імпортерами консервації виступали Росія (83%), Білорусь (4%), Казахстан (3%), Молдова (3%), Німеччина (2%). Офіційний імпорт, за даними торговельних джерел, в останні роки становив максимум 10% обсягу імпортної плодоовочевої консервації, що реально реалізується в Україні. Мінімум 90% імпортної консервації, яка реалізується в українських торговельних мережах імпортується до України або контрабандою, або «човниками». Аналогічно дана продукція може вивозитися до сусідніх з Україною країн СНД. Водночас експорт характеризується більш стабільними обсягами . Українські консерви поставляються в Ізраїль, США, Канаду, Прибалтику. Вітчизняний ринок на даний час має ряд відомих торговельно-виробничих фірм з консервування плодів та овочів: "Чумак", "Верес", " Sandora ", "Смак", " Вінні ".

За період 2009 року в агропромисловий комплекс України було залучено 11357,63 млн. грн інвестицій в основний капітал. З них 6300,95 млн. грн вкладено в харчову та переробну промисловість. Інвестиції, що прийшли на підприємства, дозволили значно оновити матеріальну базу і почати випускати конкурентоспроможну продукцію дешевше, ніж західні аналоги. Окупність вкладених засобів у підприємства з більш високою якістю продукції в порівнянні з іншими підприємствами вища в 2,7 рази, а прибуток – в 2,4 рази.

Стабільна сировинна база стала головною умовою розвитку консервної промисловості. Максимальне наближення сировинних зон до переробних підприємств забезпечить зменшення втрат при доставці та зберіганні сировинної продукції, а також сприятиме збільшенню виходу консервованої продукції, збереженню основних якостей сировини. На даний час постійного сировинного забезпечення на практиці не має жоден консервний завод, коефіцієнт використання їх потужностей становить 20-30%, що свідчить про моральне та фізичне старіння обладнання, як результат виробнича діяльність стає збитковою.

Проблема якості є невід’ємним елементом стратегії розвитку сучасних плодоконсервних підприємств, яка дозволить зорієнтувати стратегію на відображення інтересів і особливостей споживачів, а також характер конкурентних переваг продукції (послуг), як запоруки успіху. Підвищення конкурентоспроможності і розширення асортименту, забезпечення безпеки та якості вітчизняної продукції, зниження її собівартості є надзвичайно актуальними для підприємств.

Важливою конкурентною перевагою є введення інновацій, нововведень та змін. Через надмірне забруднення природного середовища актуальною нині є проблема виробництва екологічно чистої вітамінізованої, високопоживної консервної продукції.

Основними засадами СУЯ конкурентоспроможної продукції мають стати розвиток співробітництва та використання передового міжнародного досвіду щодо поліпшення якості, орієнтація на світовий рівень якості, дотримання світових норм і правил у галузі якості, удосконалення системи якістю.

Створення загальної стратегії і комплексу функціональних стратегій підприємства припускає не тільки розробку системи стратегічних планів, але і формування у керівників та головних спеціалістів стратегічного мислення – скоординованого підходу до довгострокових перспектив підприємства й прийняттю оперативних рішень із орієнтацією на ці перспективи.