­ Григоренко С.В.

Дніпродзержинський державний технічний університет, Україна

КОНКУРУВАННЯ ВАРІАНТНИХ НОМІНАЦІЙ НА БАЗІ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО ЛЕКСИКОНУ

 

Мова в цілому і кожен його рівень окремо постійно змінюється. У зв'язку з цим мовна структура ніколи не буває повністю збалансованою. У ній завжди є зони нестійкості, що обумовлюють внутрішню напругу, конфліктні ситуації. Одним з показників безперервного розвитку мови може служити співіснування в ньому формальних видозмін тих самих мовних одиниць, тобто варіантів. «Для кожної сучасної літературної мови характерні не лише певна міра константної у використанні різних мовних засобів, але і деякий набір варіантів, що виявляється як найповніше в процесі функціонування мови» (М. Семенюк).

Об’єктом аналізу у даній статті є конкурування варіантних номінацій, критерії переваг сучасній українській мові.

Предметом дослідження стала варіантність. Її конкурування в сучасній українській мовній лексиці, функціональний потенціал конкурентних номінацій, переваги.

Завданням є уточнення поняття термінологічної варіантності. Вважаємо необхідне здійснити розмежування понять "варіанти терміна" та "номінативні варіанти в термінології". При цьому ми керуємося твердженням, що типологія мовної варіантності може виходити із мовних форм, мовних значень та відношення номінації .

У даний час діапазон розуміння та вживання слова "варіант" дуже поширений .Як відомо, це слово може використовуватися і як науковий термін, і як загальновживана лексична одиниця. Однією зі сфер термінологічного ужитку слова «варіант» і його похідних є наука про мову. До позамовних чинників дослідники відносять: територіальні, професійні, соціальні та ін., умови існування і використання мови (пор. діалекти, професійна мова, жаргони та ін.). Головним внутрішньомовним чинником, що обумовлює неусувність варіантності, є згадана вище природна нестабільність мовної системи. Однією з причин цієї нестабільності виступає зазначений Карцевським асиметричний дуалізм мовного знака. Суть його полягає в тому, що «позначає (звучання) і позначається (функція) постійно ковзають по похилій площині реального. Кожне виходить за рамки, призначених для нього його партнером: те, що позначає прагне мати інші функції, ніж його власна; те, щоб виразити себе іншими засобами, ніж його особистий знак. Вони асиметричні. Будучи парними, вони виявляються в стані нестійкої рівноваги» [4].

На думку В.Г. Гака, істотну роль у розвитку варіантності в мові відіграє людський (або суб'єктивний) чинник, який надає вирішальну дію на якість мови, обумовлюючи варіювання та еволюцію засобів позначення в цілому. Він відзначає, що «одиницею функціонування мови є відношення номінації (відношення між тим, що позначається і позначає) в кожному даному акті мови. Мінливість цих стосунків викликана, з одного боку універсальними законами варіювання при відтворенні, а з іншою –особливостями мислення та психології людини, призводить до загальномовної варіантності» [12, с.73-74]

Під варіюванням О.С. Кубрякова розуміє «процес і результат появи у вихідної одиниці тих, які модифікують її в тому або іншому відношенні різновидів, або варіантів, що не змінюють суттєвих характеристик і тому що не зачіпають тотожності одиниці самої собі» [11, с.25]. Отже, різні мовознавці інтерпретують поняття «варіант слова» по-різному. Одні дослідники розуміють варіантність у вузькому сенсі, розглядаючи варіанти слова як спосіб його існування і функціонування в синхронії. Такого підходу дотримуються більшість мовознавців. Інші учені інтерпретують поняття «варіантність» у широкому сенсі, розуміючи під варіантом всяку мовну мінливість, використання всіх паралельних мовних засобів для позначення схожих або тих самих явищ. Проте таке розуміння варіантів, на думку багатьох дослідників, призводить до розширеного і невизначеного вживання даного терміну. В цьому випадку до варіантів можуть бути віднесені всі типи мовної синонімії.

  Особливості розвитку сучасного українського лексикону визначають тенденції якісних і кількісних змін його складу, які виявляють різноспрямовані, але водночас взаємозалежні процеси його поповнення новими номінаціями або вилучення з нього номінацій,які не відповідають новим потребам суспільства чи новим мовним нормам. Інтенсивне оновлення сучасного українського лексикону спричинило появу чималої кількості номінацій зі спільним означуваним – варіантів або синонімів. Серед них можна виокремити назви 1) з новим означуваним: а) нові адаптовані (транслітеровані чи транскрибовані) та неадаптовані запозичення, так звані вкраплення, які вводять до складу лексикону нові основи та форманти: месидж/месідж/меседж/SMS ( смс-)-повідомлення/SMS’ка (смс-ка)/есемеска або суфіксоїд-основа – нет (від англ. net «сітка, мережа») в активно поповнюваному ряду запозичень і новотворів на зразок Інтернет, Рунет, Укрнет, Фринет, Євронет, Євроворднет тощо, б) новотвори з уже наявними в системі української мови основами й формантами: новиннар/новинар/новиннєвик або коаліціонер/коаліціант ; 2) з уже відомим означуваним, але новим означенням (формою номінації), появу якого спричинює виділення в об’єкті номінування нових його аспектів, ознак, для сучасної україномовної концептуалізації та категоризації світу, напр., банківець «працівник банку» на відміну від уже наявних в українському лексиконі банкір «власник банку», банківник «той, хто тримає банк у картярській грі». До номінацій останнього типу прилягають 3) новотвори-неосемантизми, які становлять результат не морфологічного (зовнішнього, міжслівного), як наведені вище приклади, а семантичного (внутрішнього, внутрішньослівного) словотворення і разом з новими аспектами означуваного (змісту номінації) демонструють і нові функціонально-стилістичні властивості його означення (форми номінації). Цю тенденцію оновлення сучасного українського лексикону виразно унаявнює, наприклад, формування неспеціальних значень у семантиці термінів або професіоналізмів, їхня детермінізація, пор.: формат сторінки, друкованого видання і формат переговорів, коаліції, уряду як синонім до слів різновид , форма, тип, вигляд, образ . Наявність таких формальних варіантів запозичень засвідчує конкурування різних способів їхньої адаптації в сучасній українській мові, яке теж потребує уважного вивчення для вироблення надійних критеріїв оцінки нормативності того чи іншого відповідника (пор. у зв’язку з обговорюваною проблемою також запозичення, засвідчені українськими словниками та текстами. Н-д: рімейк/римейк. Конкурування номінацій, таким чином, виявлене в мовній практиці суспільства, відбиває діяльнісний, активний аспект сучасної україномовної номінації.

Розглянуті угруповання конкурентних лексичних одиниць – це лише декілька інновацій, які виявляють різні тенденції розвитку сучасного українського лексикону і потребують вироблення професійних критеріїв оцінки перспектив їхньої стабілізації в мові. Встановлення таких критеріїв можливе лише на підставі ретельного аналізу формально-семантичної будови, функціонально-стилістичного потенціалу варіантних і синонімічних номінацій. З огляду на це з’ясування чинників збереження або втрати різних означень одного означуваного, системної та комунікативної підтримки інновацій вимагають пильної уваги мовознавців як важливий показник особливостей перебігу процесів концептуалізації та категоризації світу в сучасній українській мові, як унаявнення тенденцій поповнення її номінаційних ресурсів.

 

Список використаних джерел:

1.       Гак В.Г. Языковая вариантность в свете общей теории вариантности/ В.Г. Гак // Вариантность как свойство языковой системы. – М.: Наука, 1982. – Ч. 1. – С. 72-75.

2.       Горшков А.И. Вопрос о вариантности норм в связи с пониманием языка как системы систем/ А.И. Горшков //Литературная норма и вариантность. – М.: Наука, 1981. – С. 234-241.

3.       Карпіловська Є.А. Тенденції розвитку сучасного українського лексикону: чинники стабілізації інновацій/ Є.А. Карпіловська // Українська мова. – 2007. – № 4. – С. 3–15.

4.       Карцевский С.О . Граматика русского яз ы ка / С.О . Карцевский. – М.:1965.

5.       Клименко Н.Ф . Осново- і словоскладання у процесах номінації сучасної української мови / Н.Ф . Клименко // Українська мова. – 2003. – № 3–4. – С. 83–105.

6.       Компанцева Л.Ф. Інтернет-комунікація: когнітивно-прагматичний та лінгвокультурологічний аспекти: автореф. дис. …д-ра філол. наук / Л.Ф. Компанцева . – К., 2007. – 36 с.

7.       Кубрякова Е.С . Номинативный аспект речевой деятельности / Е.С . Кубрякова. – М.: Наука, 1986.