ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИЙ ПІДХІД ДО ОПЛАТИ ПРАЦІ УЧИТЕЛІВ

Питання підвищення зарплати учителя школи часто піднімається й обговорюється на різних рівнях, починаючи від вищих ешелонів влади і, закінчуючи педагогічними радами в школі, хоч завжди залишалось до кінця невирішеним. Йдеться при цьому, як правило, без диференційованого підходу до оплати праці учителя. Адже кожен розуміє, що фізичні, інтелектуальні затрати, нервові напруження учителя залежать від багатьох чинників, зокрема, від затрат часу на підготовку до уроків, на перевірку контрольних робіт і учнівських зошитів, від кількості учнів у класі, від вікових психофізіологічних особливостей дітей та ін. Зрозуміло також і те, що основу знань, потяг до навчання, культуру відносин закладає учитель початкових класів, що значно складніше працювати з дітьми 7-9 класів, ніж із дітьми інших вікових категорій, що перевірці й контролю частіше піддаються учні з математики й мови, що на підготовку до уроків більше часу витрачають учителі математики, фізики, хімії, ніж учителі співів чи фізичного виховання та багато інших суттєвих, специфічних відмінностей і особливостей є в роботі учителів школи.

Слід зауважити, що диференційований підхід до оплати праці учителя школи обговорювався у Львові, і не лише у Львові, у педагогічній пресі ще в 1990 році. У 1991 році певні пропозиції були надіслані в Міністерство народної освіти Української РСР, яке діяло на той час. З боку міністерства була відповідна позитивна реакція, але унаслідок, мабуть, політичних змін, економічного спаду, дане питання не набуло подальшого розгляду.

Що ж пропонується? А пропонується те, щоб нарахування заробітної плати учителям відбувалось з урахуванням вище перерахованих особливостей його праці за наступною формулою:

Як видно з формули, зарплата S учителя складається з чотирьох частин. Розкриємо зміст цих складових.

Перша складова — ап , де а – вартість одного уроку у залежності від освіти й стажу роботи учителя, п – кількість уроків на місяць. Ця складова становить основу зарплати.

Друга складова — ураховує специфіку предмету, який викладає учитель, кількість учнів у класі, вікові психофізіологічні особливості учнів, перевірку зошитів, контрольних робіт. З цією метою вводиться шість коефіцієнтів , які враховуються для учителів початкових класів та учителів-предметників, а також шість коефіцієнтів , які враховують вікові особливості учнів, зокрема:

– для учителів початкових класів;

– для учителів мови і літератури;

– для учителів математики;

– для учителів фізики, інформатики, хімії, біології, історії, географії, трудового навчання;

– для учителів фізкультури;

– для учителів співів, образотворчого мистецтва.

– класи-комплекти;

– 1 – 4 класи;

– 5 – 6 класи;

– 7 – 8 класи;

– 9 – 10 класи;

– 11 класи.

Тут же вводиться параметр , який враховує кількість учнів у відповідному класі. Окрім того, ця частина передбачає доплату за роботу учителя у дві зміни, де l – кількість класів тієї зміни, у якій учитель має менше навантаження.

Третя складова – , ураховує оплату учителя за додаткову роботу: класне керівництво, за завідування кабінетом, майстернею, ділянкою, за позакласну роботу з учнями. При цьому за класне керівництво пропонується платити у залежності від кількості учнів у класі.

Четверта складова – , передбачає доплату, яка враховує індивідуальні особливості учителя, його майстерність, зокрема, доплата за наслідками атестації, за вчену ступінь, звання, доплата за ініціативою адміністрації, ради школи, за роботу в класах з поглибленим вивченням предметів.

Наведена формула оплати учительської праці визріла на основі багаторічної педагогічної праці та відповідних досліджень проведених автором.

Пропонованою методикою нарахування заробітної плати можуть скористатись у будь-якому регіоні з урахуванням наявних коштів, змінюючи пропорційно при цьому коефіцієнти .