VI Международная научно-практическая конференция "Спецпроект: анализ научных исследований" (30-31 мая 2011г.)

Пулінець О.Б.

Ніжинський обласний педагогічний ліцей Чернігівської облради, Україна

МЕДІАОСВІТА В НОВІЙ ЗЕЛАНДІЇ

 

У сучасному суспільстві освіта є основою науково-технічного прогресу, демократичного розвитку. Із плином часу майже в усіх країнах світу активізувався інтерес до медіаосвіти . З точки зору О.В. Федорова, медіаосвіта – це “процес освіти й розвитку особистості засобами і за допомогою матеріалів засобів масової комунікації (медіа) з метою формування культури спілкування з медіа, творчих, комунікативних здібностей, критичного мислення, уміння інтерпретації, аналізу й оцінки медіатексту , навчання різних форм самовираження за допомогою медіатехніки ”[1, c . 33]. Привертає увагу той факт, що у процесі вивчення медіаосвіти , людина здобуває медіаграмотність , яка допомагає їй активно використовувати, аналізувати й критично оцінювати можливості інформаційного поля.

За матеріалами ЮНЕСКО, медіаосвіта є невід’ємною частиною основних прав кожного громадянина будь-якої країни світу на свободу самовираження, інформацію, а також інструментом підтримки демократії [ 3, c . 274 ].

Лідерами в галузі медіаосвіти є Канада, Великобританія, Австралія, Франція, США та Росія. Нова Зеландія – молода країна, але вона вже має неабиякі здобутки в цій освітній сфері, яка розвивається на рівні середньої й вищої школи. Медіаосвіта одержала офіційне визнання й підтримку, завдячуючи тому, що вона була включена в Національний Сертифікат про Освіту ( NCEA ).

У Новій Зеландії набули поширення два різновиди медіаосвіти . Перший варіант медіаосвіти реалізовується шляхом включення її в традиційні курси спеціально розроблених модулів (блоків). Вона є одним із складових компонентів програми (візуальна мова) курсу “ Рідна мова і література ”.

Перший варіант розвивається та функціонує досить повільно, оскільки його не забезпечено спеціально підготовленими педагогічними кадрами, відповідними засобами навчання, фінансуванням. Його підтримують лише вчителі-ентузіасти.

У другому варіанті медіаосвіта є самостійним предметом, який офіційного викладається поряд з історією та англійською мовою. Саме другий варіант знайшов підтримку в Міністерстві освіти й розглядається як пріоритетний напрям розвитку медіаосвіти в перспективі. Загальновідомо, що Національна асоціація медіапедагогів ( NAME ), яка діє на регіональному та національному рівнях, продовжує відігравати головну роль в оцінці й моніторингу предмета Медіа, оскільки він розробляється відповідно до “тимчасових” стандартів; активізує медіагромність населення, стимулює використання нових форм медіа.

Досить актуальною залишається проблема ігнорування медіаосвіти в деяких вузах, хоча вона є в навчальних програмах. З огляду на її важливість, значна частина медіапедагогів , науковців, випускників курсів підвищення кваліфікації намагається покращити ситуацію завдяки проведенню різноманітних семінарів, конференцій, форумів, тренінгів, майстер-класів; підтримки професійної практики педагогів у галузі медіаосвіти ; співпраці з міжнародними країнами-лідерами. Особливо важливо вказати і на професійну спрямованість журналу “ Script ” і Новозеландського журналу медіаосвіти , які висвітлюють питання медіа на локальному та глобальному рівнях. На сучасному етапі новозеландські медіапедагоги визначили такі напрямки своєї роботи: підвищення статусу медіаосвіти в цілому; оновлення підходів, форм та методів навчання; удосконалення засобів навчання та використання інноваційних інформаційних технологій; розробка моделей медіаосвіти .

Новозеландська медіаосвіта спочатку базувалася на британській, австралійській, канадській моделях. Але у чистому вигляді запозичень дуже мало, оскільки новозеландці прагнуть удосконалити їх і створити власні, унікальні напрацювання у цій галузі.

При вивченні різних видів медіа новозеландські медіапедагоги розглядають питання, пов’язані з їх історією, економічними механізмами, впливом на аудиторію, типовими жанрами, специфікою мови, роллю реклами, проблемами насилля та сексу в пресі й на екрані тощо.

У Новій Зеландії медіаосвіта має власні цілі й завдання. Серед таких завдань – формування вмінь обирати, сприймати, осмислювати й аналізувати потрібну інформацію, адекватно та різнобічно оцінювати зміст і форми медіапродукції ; забезпечення ґрунтовного розуміння суті повідомлень, розвиток критичного мислення; сприяння розвитку медіа творчості, покращенню міжособистісної комунікації у соціальному середовищі. Водночас основною метою медіаосвіти у Новій Зеландії є формування у школярів, студентів критичного мислення. Назріла необхідність медіакритики . Медіапедагоги працюють над тим, щоб молоде покоління зрозуміло, як медіа працює проти їх інтересів і як може працювати на користь їхніх інтересів.

На закінчення є підстави стверджувати, що результати розвитку медіаосвіти в Новій Зеландії мають безперечне практичне значення і перспективи удосконалення.

 

Список використаних джерел:

1.       Федоров А.В. Терминология медиаобразования / А.В. Федоров // Искусство и образование. – 2000. – №2. – С. 33 – 38 .

2.       Lealand G. (2011) It Can Be Done… NAME. Script, Issue 76 . – April. – P.10 – 12.

3.       Recommendations Addressed to the United Nations Educational Scientific and Cultural   Organization UNESCO. In: Educating for the Media and the Digital Age. – Vienna: UNESCO, 1999 . – Р . 272 – 276.

4.       Te Kete Ipurangi . Media Studies [ Electronic resource ]. – Access mode : http :// media - studies . tki . org . nz / Teaching - media - studies