Шевандіна Л.С.

Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов, Україна

ЕМОЦІЙНА ОБУМОВЛЕНІСТЬ ОСОБЛИВОСТЕЙ СИНТАКСИЧНИХ СТРУКТУР НІМЕЦЬКОГО РОЗМОВНОГО МОВЛЕННЯ

Сучасний етап лінгвістичної науки характеризується гуманізацією мовних досліджень, тобто зверненням до вивчення впливу людини, мовця, на продукування мовленнєвих творів, що визначається в термінах комунікативної діяльності мовної особистості. Найбільш яскраво це проявляється у розмовному мовленні, яке визначається як специфічний різновид мови, що використовується в умовах невимушеного, спонтанного спілкування й супроводжується емоційною реакцією на висловлювання співрозмовника. Сучасні мовознавці виходять з того, що мова у своїй комунікативній функції є засобом не тільки для обміну думками, а й для вираження емоцій. Тобто, основними чинниками, які визначають мовну організацію мовленнєвих висловлювань, є функції мови, що реалізуються в розмовному мовленні. Передусім це контактовстановлююча та емотивна функції. Тому доцільно було б розглянути вплив цих мовних функцій на синтаксичну організацію висловлювань у німецькому розмовному мовленні.

Відомо, що у мовах існують типізовані структури, у яких емоційне значення переважає над іншими й виступає як компонент значення речення, реалізуючи певні емоції. Структурні показники емоційного значення у речення є словоположення й бездієслівність. Емоційне значення виражається особливо чітко, коли змінюється позиція фіксованих компонентів речення. Під впливом емоцій мовець висуває на перше місце те, що для нього найбільш важливо, що виражається в термінах «домінуючий елемент» або «психологічний підмет». Слова розташовуються у послідовності формування думки, й функція порядку слів у розмовному мовленні є скоріше психологічною, ніж граматичною. Психологічним підметом може бути фактично будь-який член речення або його частина, будь-яка частина мови. Так, місце емоційно домінуючого елементу можуть займати прийменники, прислівники, сполучники, різні види обставин й додатків, а також частина присудка. Насамперед, це виражається у наявності інвертованих конструкцій, які характерні для німецького розмовного мовлення:

1. інверсія прислівника: «Bald komme ich».

Інверсія може бути повною або частковою. При повній інверсії конструкція має більш інтенсивне емоційне забарвлення;

2. інверсія додатку: «Der Mutter gebe ich»;

3. інверсія обставини місця: «An der Hochschule studiere ich»;

4. інверсія обставини образу дії: «Plötzlich kommt er»;

5. інверсія частини присудку: «Gar nicht geschielt habe ich». Найбільш численну групу цього виду інверсій складають конструкції, де присудок має предикатив, виражений іменником або прикметником: «Lehrer ist er geworden», «Gut ist das». Речення, які починаються з предикативу, характеризуються лінгвістами як такі, що мають яскраво виражене емоційне забарвлення. Основна їх функція – емоційно-оцінна;

6. інверсія займенника: «Meiner ist nass geworden»;

7. інверсія прикметника: «Die Besseren nennen sich Mobster»;

8. субстантивні означення: «Kurt gab beiden die Hand. Hedwigs war ganz kalt»;

9. препозиція присудку: «Ist ja auch kein Wunder!»;

10. препозиція сполучника: «Sondern dich kennt er».

За думкою В.Г. Адмоні, «выражение качественно различных чувств получает, как правило, чисто лексическое выражение, а грамматическими средствами выражаются именно различия в силе эмоциональности… Наиболее резкие отклонения от привычной нормы порядка слов как раз служат средством для четкого выражения значительного эмоционального содержания предложения» [1]. Виходячи з вищесказаного, можна вважати, що найбільшої інтенсивності вираження емоційності досягається у конструкціях з повною інверсією всіх членів речення: «Der große Freund von mir ist Karl». Вчені пояснюють виникнення інвертованих конструкцій тим, що людина у розмові наче «випалює» передусім свою реакцію на події, не замислюючись про те, що її співрозмовник може не знати, про що йде мова.

В залежності від морфологічного вираження першого і другого елементів розрізняють декілька різновидів бездієслівних конструкцій. Першу групу складають ад'єктивні речення, де перший елемент виражається прикметником: «Ganz neu und so verschmutzt!». Другий різновид – субстантивні речення: «Nur das Schweigen statt der Antwort!». Третій тип бездієслівних конструкцій представляє собою модель, у якій головний член виражається прислівником: «Herein mit ihm!». Можливі також бездієслівних конструкції з питальними словами, але які не виражають питальності, а підсилюють емоційне значення: «Wie schön!» або фразеологічні емоційні конструкції з und ob: «Und ob, noch du!»

Дослідники підкреслюють, що емоційність є невід'ємною якістю бездієслівних речень, бо констатація назви пов’язана з виявленням почуттів мовця, його переживань.

Отже, інверсія та бездієслівність речень є яскравою ознакою емоційності синтаксичних структур розмовного мовлення, зокрема, німецького розмовного мовлення.

Список використаних джерел:

1. Адмони В.Г. Синтаксис современного немецкого языка / В.Г. Адмони. – Л., 1973. – С. 15.