ПЕРСПЕКТИВА ПОГЛИБЛЕНОГО ВИВЧЕННЯ СУЧАСНИХ НАПРЯМІВ МИСТЕЦТВ НА ПРИКЛАДІ ПЕРФОРМАНСУ

Ліжник Т. С.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

Перформанс – це форма сучасного мистецтва, міжнародна художня практика, яка бере свій початок у другій половині ХХ століття та має широке розповсюдження і сьогодні. Перформанс – це явище, в процесі якого відбуваються безперервні пошуки та експерименти, здійснюються відкриття у культурній сфері, незвичайна самореалізація, співпраця, продуктивна чи спустошуюча комунікація між людьми. Ця художня, ментально-тілесна практика, яка існує на межі гри та реальності, демонструє тілесні та вербальні коди в комунікаційному просторі сучасної культури, сприяє її самоідентифікації та розширює поле діяльності, мислення та сприйняття людини.

Перформанс у мистецтві минулого століття, без сумніву, став новацією того часу, яка зруйнувала традиційні уявлення про витвори мистецтва, принципи його буття у світі культури, а також кардинально змінила статус художника у його стосунках із глядачем.

Актуальність. ХХ століття створило сприятливі умови для появи нових мов у мистецтві, нових форм самовираження людини. Багаточисельні жанрові винаходи   минулого століття – реді-мейд, інсталяція, асамбляж, енвайронмент, перформанс, хеппенінг, боді-арт, користуються великою популярністю і сьогодні. Сучасну освіту в західних країнах тяжко уявити без вивчення цих художніх практик, які можуть бути як альтернативою академічній освіті, що склалася на сьогодні,   так i додатком, який розширює можливості сучасного художника. Одним з найбільш яскравих напрямків сучасного мистецтва є перформанс, вивчення якого можливе не тільки в теорії, але і на практиці.

Мета статті – розглянути художню практику перформанс, як об’єкт   вивчення в учбових закладах, що спеціалізуються на образотворчому мистецтві.

Завдання:

·   визначити поняття сучасного напряму мистецтва – перформанс;

·   осмислити специфіку мистецтва перформанс;

·   окреслити переваги впровадження вивчення мистецтва перформанс у вищих навчальних закладах, які спеціалізуються на образотворчому мистецтві.

Перформанс – феномен мистецтва ХХ століття, який отримав широке розповсюдження у колі радикальних художників кінця 1950-х років і, який продовжує свій розвиток і сьогодні. Перформанс – поняття неоднозначне, яке не має унікальної, єдино вірної дефініції.

Хронологічна близькість явища перформансу (з 1951 року до наших днів) аж ніяк не сприяє ясності уявлень про його генезис й структуру. Більшість дослідників мистецтва перформансу оперують досить умовними, більш поетичними, ніж науковими визначеннями цього терміну, пояснюючи це положення самою природою перформансу, який уникає нормативності. Вивчення матеріалів перформансу виявляє парадоксальну неможливість вичерпного опису цього мистецького факту. Художні словники визначають перформанс як нематеріальний витвір мистецтва (в значенні відсутності предмета як кінцевої мети акту творчості), який навмисно уникає традиційних естетичних цінностей і надає дії статус посередника між думкою автора і свідомістю глядача. Подане поняття досить точне, але не розкриває всієї суті цього явища, так наприклад Брендон Тайлор вважає, що починаючи із Дада, альтернативного театру і хеппінінгу 60-х років, перформанс протиставив себе товарно-грошовим відносинам (його не можна ані купити, ані продати) тим, що замінив звичайні матеріали тілом художника.

Перформанс – форма акціоністського мистецтва, в якій передбачається подолання розриву між акцією та публікою. Перформанс, або як його називають інакше «мистецтво дії», в протилежність хепенінгу, проводиться відповідно до чіткою концепції та являє собою спробу розширити межі образотворчого мистецтва.

Дослідниця сучасного мистецтва К. Бобринська дає перформансу наступне визначення: "Перформанс – одна з форм мистецтва дії. Складається у виконанні певних, заздалегідь спланованих дій перед публікою. Дозволяє в ефемерних подіях втілювати художні ідеї, не вдаючись до їх пластичної фіксації. Позбавляючи глядача дистанції по відношенню до мистецтва, акції не просто інтенсифікують естетичне переживання, а й ставлять глядача перед необхідністю наново визначати і формулювати систему взаємин із мистецтвом".

Перформанс може бути представлений як індивідуальний або груповий проект, зі світловими ефектами, музикою, візуальними об'єктами, створеними власне художником або знайденими їм в навколишньому середовищі, виконаний у різних місцях від мистецької галереї та музею до «альтернативного простору», театру, кафе, вулиці. Це явище може бути серією незв'язаних жестів і великомасштабним твором «театру візуальних мистецтв», що відбувається протягом хвилини або кількох років, перформанс може бути представлений один раз і повторюватися багаторазово, зі сценарієм або без нього.

Перформер знаходить сюжети і матеріал для своєї творчості всюди: в політиці, стереотипах свідомості, ідеології, релігії, виробництві, рекламі, театрі і ритуалах повсякденності. Справедливіше буде сказати, що мабуть немає областей, які не могли б дати притулок акціонізму.

Для перформансу фундаментальною ознакою є синтез мистецтв, художники залучають безліч дисциплін і медіа, включаючи в свої матеріали літературу, поезію, театр, музику, танець, архітектуру, живопис, відео, кіно, фото як матеріал, що підлягає зміні та комбінації.

Ключові поняття у перформансі – пошук, дослідження, експеримент, новація. Таким чином перформанс існує в безперервному русі між мовами мистецтва, створюючи різні варіанти синтезу. Йому не властива чистота жанру, а важливе поєднання непоєднуваного, діалог мистецтв, або, навпаки – їх зіткнення, протиріччя смислової або стилістичної складової знаків і кодів, мовний «гібрид», який буде промовистий і виразний.

Недосвідчений   глядач швидше буде асоціювати перформанс з різновидом театральної дії, тим не менш історія розвитку перформансу вбачає його витоки в образотворчому мистецтві. Перформанс спирається на досвід попередніх авангардистських течій. Відомо, що початок акціоністського мистецтва виходить з творчості футуристів, дадаїстів і сюрреалістів. Еволюція перформансу з живопису починається із появою колажа. Наступним етапом розвитку став ассамбляж – при якому на картину наклеюються не плоскі об’єкти, а об'ємні предмети. Подальша думка художника з розвитку простору перетворилася в енвайронмент, бо навіщо художнику залишатися в площині картини, коли можна взяти цілу кімнату і зробити твір на стінах. Таким чином, з'явився енвайронмент, який мав змогу відбуватися в просторі галереї, кімнати або на відкритому просторі. Якщо художник сам зробив енвайронмент, то чому б йому не залишитися в ньому, стати частиною експозиції? Або доробляти і майструвати щось, поки глядачі дивляться на об'єкт, що виставляється. Наступний етап розвитку – діалог із глядачем, а також залучення глядача в процес дійства. Результатом цих міркувань став власне перформанс.

Таким чином, перформанс – це мистецтво, яке має багато можливостей та мінімум обмежень, вивчення якого було б дуже корисне для сучасного художника. Серед основних переваг введення перформансу в учбову програму можна виділити наступні:

· великий інструментарій художника. Перформанс демонструє цілковиту свободу у виборі засобів, в противагу обмеженням, що накладаються   традиційними прийомами;

·   розвиток креативності художника. Перформанс не обмежений певними рамками та правилами, свідомість художника розширюється, він отримує унікальний досвід після кожної акції та розвиває власний творчий потенціал;

·   розвиток відчуття толерантності. Перформанс завжди передбачає наявність художника та глядача, та розвиток їх взаємовідносин.   Перформанс дозволяє виражати будь-які ідеї, чим демонструє, що є інші люди, які мають власну думку. Цей фактор є важливим для створення сприятливої атмосфери в колективі;

·   сприяння розвитку міжнародних відношень у галузі освіти. Вивчення сучасних напрямків мистецтва розширює можливості для співробітництва з іншими учбовими закладами, в рамках якого можливі проведення майстер-класів, воркшопів, обмін студентів, участь у виставках, тощо;

·   розвиток сучасного мистецтва на теренах України.

·   виховання спеціалістів, які зможуть повноцінно конкурувати на сучасному ринку мистецтва, користуватися попитом на міжнародних культурних заходах.

  Висновки. Сучасне мистецтво являє собою принципово глобальну область, для якої не існує поняття «місцевий ринок», отже для виховання спеціалістів, які будуть користуватися попитом, необхідно поглиблювати вивчення сучасних напрямків мистецтва не тільки в теорії, але і на практиці. Одним з найпопулярніших видів сучасного мистецтва, не дивлячись на більш ніж 50-ти річну історію, залишається перформанс. Перформанс – це експериментальна форма творчості, яка відкриває нові формі та способи художньої виразності. За допомогою мистецтва перформансу художник стає суб'єктом і об'єктом одночасно, створює умовну вертикаль, навколо якої будується і відбувається все інше. Художник не представляє когось, не виконує щось, але являє перед публікою самого себе. Перформер використовує своє тіло – як матеріал (полотно для створення картини) або як форму, через яку він виконує якусь ситуацію. Сам акт перформера стає його твором. Таким чином перформанс вимагає мінімальних витрат зі сторони матеріалів, але одночасно – максимальних розумових зусиль для якісної розробки ідеї, розкриття теми і концентрації, яка необхідна для виконання самого перформансу, який надає змогу отримати унікальний досвід, що, без сумніву, сприятливо позначиться на розвитку студентів.