К.е.н. Дуднєва Ю.Е., к.е.н. Кір’ян О.І.

Українська інженерно-педагогічна академія , м. Харкі в

Навчити бути багатим – завдання навчального закладу

 

Більшість громадян, безумовно, бажають мати великі достатки. Але мають їх, як відомо, лише 1 – 2 %. Тобто, одного бажання зовсім недостатньо. Виникає необхідність навчитися реалізовувати це своє бажання. На даний час його наче б то задовольняють велика кількість курсів, семінарів, книжок та ін. Але відсоток осіб зі значним достатком не збільшується. Навпаки – за все це треба додатково платити, витрачаючи і кошти, й час. Тобто, ми отримали нереалізоване більшістю громадян бажання.

Розглянемо тепер питання багатства з огляду на економіку окремого підприємства, галузі, цілої країни. Вважається, що з вищого навчального закладу студент виходить готовим спеціалістом, що здатний збагачувати свого роботодавця (те ж підприємство чи галузь, про що свідчить наявність економічної ефективності в запропонованих в дипломних роботах розробках). Але треба розуміти, що він в більшості випадків – спеціаліст з окремої спеціальності, а не з ефективного бізнесу для себе. Ми отримуємо парадоксальне явище: людина, що може збагатити цілу корпорацію, не може в достатньому обсязі задовольнити особисті потреби!

На наш погляд, це викликано декількома чинниками:

-   відсутністю психологічної готовності людини до прийняття в своє користування значних коштів;

-   відсутністю досвіду з накопичення та перерозподілу свого особистого капіталу;

-   відсутністю стабільності в економіці країни, тобто відсутністю явного доступного місця, де можна накопичувати та збільшувати обсяги коштів тих, хто не має достатнього досвіду з питань бізнес-процесів;

-   відсутністю осіб, що можуть навчати бажаючих на первинному рівні, в масовому порядку;

-   постійною наявністю занадто привабливих оманних перспектив швидкого збагачення – чинників ("піраміди" з високими відсотками, миттєві лотереї, тощо) серед психологічно нестійкого контингенту.

Найцікавішим є те, що навіть держава не бажає робити своїх громадян заможними, хоч заможні громадяни їй більш вигідні, ніж незаможні. Підкреслимо, в чому саме є вигода держави мати мешканців з високими достатками:

-   заможні громадяни, особливо так званий середній клас, сплачують максимальну частку податків. Тобто, чим більше заможних осіб, тим більше наповненість бюджету коштами. Чим більше доходна частка бюджету у порівнянні з обов’язковою витратною, тим багатша країна, тим більш вона стає значущою на міжнародній арені;

-   заможні громадяни не потребують постійної соціальної допомоги, тобто не потребують витрати на це бюджетних коштів (це ще зменшує обов’язкову витратну частину бюджету). І ці кошти можна перерозподілити між іншими статтями витрат бюджету;

-   вони самі хвилюються за своє майбутнє і вкладають кошти в страхові та позадержавні соціальні фонди, знов таки зменшуючи потребу піклування про них держави;

-   на певних умовах вони самі можуть надавати соціальну допомогу малозабезпеченим родинам та особам, тим самим ще більш знімаючи цей вантаж з бюджету держави (благодійність);

-   вони збільшують споживання товарів, тим самим стимулюють розвиток ринку товарів та послуг, а значить, і ринок виробників. Це позитивно впливає на стан економіки країни, чиї товари вони споживають;

-   вони збільшують рівень вимог до свого навколишнього оточення, до наявності культурно-масової бази. Звідси вони вкладають в цю сферу кошти, тим самим поліпшуючи якість зовнішнього середовища, підвищуючи культуру життя, тощо.

-   вони шукають місце вміщення вільних коштів, спрямовуючи потік в ту чи іншу галузь, що дає її додатковий розвиток.

Тобто, ми бачимо, що наявність значної долі заможного контингенту робить регіон та країну також заможнішими, сприяє їх розвитку.

Виходячи з цього, пропонуємо обов’язково навчати громадян – як бути заможними. Для цього, на мій погляд, треба дещо змінити підхід до цього питання.

Як вважають педагоги та психологи, більшість інформації дитина засвоює у віці перших 10 років життя, при цьому в віці 9 років вона перестає ототожнювати себе з батьками, шукаючи особисту форму самостановлення. Далі знання накладається на вже існуючу інформаційну базу. Якщо цього підґрунтя немає, або воно дуже незначне, то сприйняття інформації в подальшому значно уповільнюється, ускладнюється. Людина навчається, напрацьовує навички далі в декілька разів гірше, ніж могла б це робити. Це наводить на думку, що перші навчання з формування бізнес-мислення треба проводити ще в дитячому садочку. На початку життя дитина ще не має поглядів, що її стримують у творчому підході до вирішення будь-яких питань, в тому числі й у фінансовому. Усі звикли, що діти граються в машини, ляльки, конструктор та ін. Своє бачення місця в родині та суспільстві вони напрацьовують, граючись в доньки-матері. Тобто, майбутнє життя вони проходять у вигляді рольових ігор. Тому, на мій погляд, їм можна запропонувати в спрощеній формі частіші ігри в бізнес, в розподіл коштів. Для цього підійде як розширення змісту гри дочки-матері, так і будь-яка гра про майбутню діяльність, аж до таких як «менеджер» чи «фінансист». На заході вже почали користуватися грою «щурячі біга», «грошовий потік». Вони знайомлять малюків з основними поняттями теми, тим самим значно спрощуючи не лише майбутнє життя, але й навчання у ВНЗ. Особливість в тому, що колективно можна проводити ігри в довгий період часу, дати дитині оцінити стратегічні результати окремих дій, а не лише поточні, тимчасові. І залучати до цього треба найдосвідченіших викладачів ВНЗ, успішних осіб з досвідом пояснювальної роботи, які докорінно розуміють зміст грошей, грошових потоків.

Далі зупинимось на віку школярів. В курсі середньої школи є така дисципліна як економіка. І діти її активно вивчають. Але за наявною програмою вони повинні отримати лише загальне уявлення про терміни, закони та принципи економічного розвитку, та й то лише в старших класах, тоді як практику цього процесу їм не показують. Лише в окремих навчальних закладах діти отримують як факультативні дійсні знання взаємоузгодженості чинників середовища з фінансовими потоками, причино-послідовний взаємозв’язок чинників, що формують капітал, тощо. Тому в більшості дітей і тут не виникає розуміння практичного використання надбаних знань.

Тобто, застосування економічних ігор треба проводити зі спеціалістами, що зможуть коментувати стан справ кожного учасника, вказуючи на їх вірні кроки та помилки (поточні та стратегічні). Оскільки до навчальних закладів зараз потрапляють учні, не обізнані в цьому питанні, то в програмах відповідних дисциплін або факультативно треба впроваджувати ділові ігри, спрямовані на поліпшення бізнес-розуміння в студентів.

На мій погляд, також слід було б надати дітям можливість хоч трохи користуватися кредитними картками, навчаючи їх руху коштів, сплаті за отримані послуги, роботі з кредитами, з розрахунком найліпшого використання наявних та перспективних коштів. Це слід було б робить заздалегідь, поки молодь ще під впливом дорослих має змогу досить безпечно навчитися користуватися коштами в кредит. Це можна розповсюджувати й на картки для студентів. Але сучасне законодавство України поки що забороняє неповнолітнім користуватися картками. Виключення зроблено лише для учнів навчальних закладів, що отримують стипендію.

В роботі психологів треба додати обов’язкову оцінку наявності в окремої людини негативного ставлення до великих коштів у власності, страху перед наявністю коштів, перед відповідальністю за їх використання, страху втрати та ін. Це заздалегідь переведе осіб з категорії ризику в категорію «переможців» – тих, хто завжди досягає поставлених цілей, в тому числі й в бізнесі. Для студентів дисципліна «психологія» є обов’язковою, тому саме в ході її вивчення можна проводити визначену оцінку.

Тобто, в навчальному закладі треба:

-   виявити здатність особи до бізнесмислення, до отримання та збільшення свого статку;

-   визначити стандартні причини, за якими особа не може отримувати бажані статки та запропонувати в курсах занять такі заходи, що дозволять нейтралізувати стримуючи чинники;

-   визначити напрямки розвитку бізесмислення та прийняття статків та ввести в заняття ці напрямки (як, наприклад, запропоновано вище).

Запропоновані заходи дозволять сформувати цілий прошарок людей, що вміють «робити гроші» та позитивно впливають на економіку країни. Такий підхід без додаткових залучень коштів дозволить за десятиріччя вивести країну з кризи та спрямувати її в групу найпривабливіших для життя громадян.