Сімахова А.О.

Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара, Україна

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

 

Сучасні соціально-економічні процеси характеризується особливим динамізмом та надзвичайною складністю, що обумовлено сформованою парадигмою розвитку країн світу. Згідно з нею на зміну індустріальній економіці приходить економіка знань, постіндустріальне суспільство, а це в свою чергу новий принцип соціально-технологічної організації суспільства. В силу цих процесів виникає   необхідність переосмислення попередніх уявлень про «соціально-економічний розвиток» (СЕР) й навіть перегляду категоріальних основ цього поняття.

Вчені-економісти минулого і сучасного по-різному трактують сутність та особливості СЕР. Незважаючи на численні дискусії з теоретичних питань, пов’язаних із інтерпретацією СЕР, досі не вироблено єдиної позиції щодо ключової дефініції цього поняття.

Першим систематичним та відносно об’єктивним дослідженням у галузі економічної науки був меркантилізм. Саме у меркантилізмі з’являються елементи економічної політики, спрямованої на інтенсивний шлях СЕР, яка відображалася у стимулюванні експорту готової продукції та обмеженні імпорту сировини, а також тієї продукції, яка виробляється в межах країни.

У подальшому теорія меркантилізму зазнала критичного переосмислення представниками фізіократичної школи, які вважали ключовим чинником СЕР землеробську працю. На думку фізіократів, промислове виробництво та торгівля не були джерелами економічного зростання, а лише сприяли його створенню, доповнюючи працю землеробів. Головною заслугою фізіократів є перенесення предмету економіки зі сфери обігу в сферу виробництва.

Принципово інакше підійшли до розгляду сутності економічного розвитку країни представники класичної школи, передусім відомий у світі вчений-економіст А. Сміт. Так, у своїй праці «Дослідження про природу і причинах багатства народів» (1776 р.) А. Сміт зазначає, що саме праця в усіх сферах економіки є джерелом багатства країни та ключовим чинником її СЕР. На наш погляд, важливим в працях класиків є те, що, на перший план серед факторів впливу на СЕР вони висували фактор свободи: економічної, духовної, творчої, що свідчить про становлення потреби у соціалізації економічного життя, про необхідність врахування й дослідження закономірностей та інститутів становлення такої складової в процесі економічного аналізу [3, с. 25].

Важливими для порозуміння природу СЕР є ідеї соціалізму та комунізму, які найбільш повно викладені у працях німецьких учених К. Маркса та Ф. Енгельса. Велику увагу К. Маркс приділив відчуженню. Вчений розглядав капіталізм як суспільство не рівних і вільних, а суспільство експлуататорів і експлуатованих. К. Маркс у своїй теорії виходив з того, що основою СЕР є матеріальне виробництво, а між продуктивними силами і виробничими відносинами в суспільстві повинна існувати відповідність для гармонійного СЕР. Для нас позиції марксизму становлять особливий науковий інтерес, оскільки проблема відчуження існує й до сьогодні, тому актуальним є розробка   заходів щодо її усунення, так само як і нерівності, що виникає внаслідок процесу виробництва між власниками робочої сили та основних засобів.

На початку XX ст. науковці досить ґрунтовно підійшли до розгляду питання СЕР. Серед цих дослідників слід відзначити економістів М. Туган-Барановського, М. Кондратьєва та Й. Шумпетера. Російський економіст М. Туган-Барановський вважається багатьма вченими одним з основоположників інноваційної теорії економічного розвитку. При цьому, сам М. Туган-Барановський не був чітко вираженим прихильником жодної з наукових шкіл [1, с. 15]. У своїх працях вчений виділяв характерні риси капіталістичного та соціалістичного способу виробництва, особливості СЕР цих систем, а також підкреслював роль інновацій у довгостроковому економічному зростанні.

Згідно з теорією М. Туган-Барановського, не попит керує виробництвом, а виробництво керує попитом, оскільки у процесі розвитку виробництво створює нові потреби. Аналізуючи промислові кризи в Англії, вчений підійшов до розуміння економічного розвитку як циклічного процесу, що в подальшому було досліджено й обґрунтовано у працях М. Кондратьєва. Так, російський вчений довів, що економічний розвиток як поступальний рух здійснюється нерівномірно, хвилеподібно, при чому межами цих циклів є зміна поколінь техніки, яка пов’язана з НТП. Ця теорія в подальшому отримала назву «теорія довгих хвиль Кондратьєва», оскільки в її основу було покладено положення про періодичну зміну довгих хвиль, які в сучасному розумінні являють собою технологічні уклади. Теорія М. Кондратьєва поглибила розуміння природи СЕР країни та виокремила НТП в якості чинника, що впливає на його динаміку.

Близькою за змістом до викладених вище положень була й теорія австрійського економіста Й. Шумпетера, який є відомою постаттю серед засновників інноваційних теорій економічного розвитку. У своїй праці «Теорія економічного розвитку» він запропонував концепцію розвитку, в основу якої поклав ідею про інновації [4]. Інновації, на думку Й. Шумпетера, витісняють старі продукти та виробництва, забезпечуючи структурну перебудову економіки. Якщо в теорії М. Кондратьєва СЕР обґрунтовувався як циклічний процес, то у працях Й. Шумпетера причиною цієї циклічності визначалися вже інновації, що було досить прогресивною ідеєю.

Отже, наведені вище інноваційні теорії, які склалися у ХХ ст.,   демонструють в якості визначального чинника СЕР – інновації, техніку, технології. На наш погляд, це не випадково, адже саме на цей час припало активне розгортання НТП та впровадження новацій в усі сфери життя.

Перехід до постіндустріального суспільства у кінці ХХ ст. позначився виникненням відповідних теорій економічного зростання й розвитку [5]. В першу чергу, слід виділити технократичні концепції, які мали на меті обґрунтувати трансформацію під впливом досягнень науково-технічної революції (НТР). Прихильники даного підходу вивчали еволюцію індустріального суспільства в постіндустріальне суспільство.

Таким чином, розкриваючи сутність СЕР слід брати до уваги вимоги, які накладають постулати постіндустріального суспільства на СЕР. Так, необхідно звернутися до співставлення ключових понять до виявлення сутності СЕР. В першу чергу, спонукальним мотивом СЕР є прагнення задовольнити зростаючі потреби завдяки нарощуванню виробництва економічних благ та поліпшенню їхніх якісних характеристик [2, с. 168]. Потреби мають динамічний та мінливий характер, зростання потреб людини стимулювало СЕР суспільства.

Прискіпливо дослідивши конструкції наведених вище різноманітних тлумачень СЕР, ми дійшли до висновку, що в сучасних реаліях СЕР, безумовно, слід розглядати під кутом переходу соціально-економічних систем світу від індустріальної до постіндустріальної економіки, що обумовлюється домінування якісно нового типу економічного зростання – інноваційного. Проте, слід враховувати ще одну важливу тенденцію сучасного суспільства – соціалізацію економіки. Про зв'язаність СЕР з соціалізацією наголошували ще представники марксизму, у подальшому більшість дослідників підкреслювали ключову характеристику СЕР щодо підвищення рівня життя населення. Наведене дає змогу сформулювати наступну дефініцію СЕР: соціально-економічний розвиток – це якісна динаміка під впливом заходів щодо усунення нерівності серед рівних (між власниками робочої сили; між власниками капіталу) та нерівності серед нерівних (між власниками робочої сили і основних засобів) за рахунок задіяння інноваційних факторів.

 

Список використаних джерел:

1.             Борисенко П.А. Економічний розвиток в історичному вимірі: наукові підходи та практика / П.А. Борисенко // Держава та   регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2011. – № 4. –   С. 13–17.

2.             Буряк Р.І. Якість як фактор соціально-економічного розвитку суспільства / Р.І. Буряк // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія: Економіка, аграрний менеджмент, бізнес. – 2011. –   Вип. 168. – Ч.1. – С. 166–174.

3.             Зайцев Ю.К. Соціалізація економіки України та системна трансформація суспільства: методологія і практика: монографія / Ю.К. Зайцев. – К.: КНЕУ, 2002. – 188 с.

4.             Шумпетер Й. Теория экономического развития: Исследования предпринимательской прибыли, капитала, кредита и цикла конъюнктуры / Й. Шумпетер; пер. с нем. В.С. Автономова и др.; под общ. ред. А.Г. Милейковского. – М.: Прогресс, 1982. – 455 с.

5.             Bell D. The Coming of Post-Industrial Society: A Venture in Social Forecasting / D. Bell. – New York: Basic Books, 1973. – 616 р.