Нагуляк В.О.

Одеська державна академія будівництва та архітектури, Україна

МОЖЛИВІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ АУТСОРСИНГУ В АГРАРНІЙ СФЕРІ ЕКОНОМІКИ

 

Нестача матеріально-технічних засобів негативно вливає на результати виробництва, призводить до зменшення валового збору, зниження урожайності продукції та продуктивності тварин, недовиробництву продукції, відмови від вбирання урожаю через відсутність комбайнів, погіршення якості продукції. Існуючий ринок матеріально-технічних ресурсів та послуг не виконує покладені на нього функції інтегратора агросервісних підприємств та сільськогосподарських товаровиробників. Досить складно вирішити проблеми технічного недооснащення аграрних формувань, зниження вартості послуг та ресурсів при збереженні їх високої якості за допомогою діючих ринкових механізмів. Необхідно створити мережу сервісних послуг, щоб забезпечити безперебійне функціонування наявної техніки, машин та обладнання.

Ефективна система аграрного сервісу в регіоні повинна бути організована на засадах взаємної вигоди та паритету інтересів обох учасників ринку аграрних послуг.

Потреба підприємств у постійному підвищенні ефективності своєї діяльності призводить до появи нових інструментів, що дозволяють досягти цієї мети. Серед цих інструментів одним з найбільш популярних на сьогоднішній день є аутсорсинг (передача виконання якої-небудь задачі чи процесу спеціалізованому зовнішньому оператору). Він одержав широке поширення в промисловості та сфері послуг, оскільки він дозволяє підприємству концентруватися на найбільш рентабельних видах діяльності і знизити витрати. Очевидно, що це ставить питання про можливість використання досвіду застосування аутсорсингу , накопиченого в інших галузях, в АПК з метою підвищення ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств.

До проблем, які на даному етапі перешкоджають ефективному впровадженню аутсорсингу в сільському господарстві, відносяться:

?       Небажання і неготовність сільськогосподарських підприємств відмовитися від самостійного виконання будь-яких процесів через невпевненість в сумлінності оператора;

?       Небажання оплачувати послуги зовнішніх виконавців (хоча в кінцевому рахунку використання профільних операторів в більшості випадків обходиться дешевше, з психологічної точки зору їх оплата коштує дорожче, ніж використання власних безкоштовних виробничих потужностей);

?       Відсутність об’єктивної потреби в послугах зовнішніх операторів Оскільки для використання аутсорсингу необхідно, щоб підприємство функціонувало на висококонкурентному ринку, володіло б достатньою рентабельністю і прагнуло підвищити свою конкурентоспроможність.

Брак операторів, які адаптують свої послуги під специфічні запити сільськогосподарських підприємств (сільське господарство відрізняється низькою рентабельністю і сезонністю робіт, що мало привабливо для аутсорсеров , зацікавлених у стабільному потоці замовлень і в наявності у замовника готовності оплачувати якісні послуги) – ця проблема багато в чому випливає з попередньої (якби агропідприємства були б в змозі генерувати стійкий платоспроможний попит на послуги профільних аутсорсеров , такі б неодмінно з'явилися).

По суті справи, йде про організаційне відставання сільського господарства (ще не готового до аутсорсингу ) від розвинутих в цьому відношенні сфери послуг та промисловості.

На думку деяких вчених-економістів, сільськогосподарські підприємства можуть виступати тільки в якості замовників аутсорсинга , а не операторів, на відміну від промислових підприємств і фірм сфери послуг, які можуть виконувати обидві функції. На нашу думку, ті сільськогосподарські підприємства, що мають розвинену матеріально-технічну базу, можуть виступати аутсорсерами шляхом надання послуг технічного характеру дрібним підприємствам та особистим підсобним господарствам.

У разі аутсорсингу мова йде не про відносини купівлі-продажу послуги, а про довгострокову інтеграцію підприємств з метою спільного виконання різних етапів і елементів єдиного виробничого процесу. Він дозволяє аутсорсіті отримати доступ до ресурсів і компетенцій аутсорсера без інвестицій в їх самостійне формування чи поглинання аутсорсером і без розпилення своїх зусиль на різнорідні види діяльності.

Еволюція моделі залучення сільськогосподарськими підприємствами зовнішніх операторів характерна і для інших галузей і має трьох векторну спрямованість:

-       від разових завдань до повноцінного ведення певного процесу в інтересах замовника;

-       від простого придбання послуг до довгострокової інтеграції;

-       від передачі непрофільних процесів до передачі профільних процесів.

Сільське господарство в силу своєї специфіки сильно залежить від підтримки держави (яскраво виражена сезонність, великі природні ризики ведення бізнесу, довгий термін повернення інвестицій, порівняно низька рентабельність, важливість для забезпечення продовольчої безпеки країни), що підштовхує фахівців до ідеї про притягнення державних і муніципальних органів до участі в наданні послуг з аутсорсингу агропідприємствам. Але завдання держави полягає не у виконанні тих чи інших функцій підприємства, а в створенні сприятливих умов для їх реалізації самою фірмою. Крім того, сільгосппідприємства, що працюють в умовах твердих закупівельних цін з багаторічними контрагентами, майже не потребують аутсорсингу маркетингових функцій.

Отже, аутсорсинг на селі може стати ефективним інструментом не тільки доступу агропідприємств до нових виробничих і управлінських технологій ( якщо сільськогосподарське підприємство є аутсорсіті ), але і поновлення їх виробничих потужностей ( у разі використання моделі , в якій агрофірма є аутсорсером .