VIII Международная научно-практическая конференция "Наука в информационном пространстве - 2012" (4-5 октября 2012г.)

Ламський М.Д.

Київський національний економічний університет імені В. Гетьмана, Україна

ПРОБЛЕМИ РОЗМЕЖУВАННЯ БЮДЖЕТНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ В УКРАЇНІ

 

Організаційна незалежність і фінансова самодостатність у межах чинного законодавства є найважливішою передумовою ефективного функціонування інституту місцевого самоврядування. В умовах, коли держава, в особі центральних органів виконавчої влади фактично привласнила право встановлювати види та розміри доходів і видатків органів місцевого самоврядування, фінансова самодостатність останніх знаходиться поза межами їхніх власних зусиль.

Проблематика теорії і практики виконання місцевих бюджетів постійно привертає увагу як науковців, так і тих, чия практична діяльність пов’язана з бюджетною сферою, з реалізацією повноважень держави та органів місцевого самоврядування. Така зацікавленість пов’язана з тим, що незважаючи на проголошення більшої широти повноважень місцевих бюджетів на законодавчому рівні, на практиці все ж, в повному обсязі не виконується.

Дискусії, з приводу реформування міжбюджетних відносин в Україні в наукових колах найчастіше розгортаються навколо проблем розподілу бюджетних повноважень у контексті бюджетної (фінансової) децентралізації.

  Закордонні дослідники стверджують, що в Україні, як і в інших країнах колишнього Радянського Союзу, відсутній чіткий законодавчо закріплений розподіл функціональних повноважень між органами державної влади та місцевого самоврядування. Це, в свою чергу, негативно впливає на стан фінансово-правового закріплення бюджетних повноважень. У рамках фінансової (бюджетної) децентралізації, яка відбувається в Європі і на вітчизняному територіальному просторі, першочерговим є ефективне розмежування повноважень між центральними і місцевими органами влади.

Необхідно зазначити, на сьогодні у бюджетній сфері існують проблеми, які мають системний характер і потребують урегулювання. Реформування бюджетної системи, що розпочалося у 2001 році, принципово змінило порядок планування доходів і видатків місцевих бюджетів та організацію відносин, що виникають між органами центральної влади і місцевим самоврядуванням з приводу міжбюджетного перерозподілу коштів. Передбачалось, що даний процес забезпечить повноту і стабільність розмежування доходів і видатків бюджетів, забезпечить мінімальні розміри міжбюджетних трасфертів та спростить відносини між державними і місцевими бюджетами. Прогнозувалось, що витрачання коштів стане прозорішим, а місцеві органи влади будуть зацікавлені в зростанні власних доходів, в розширенні податкової бази, що в свою чергу дасть змогу збільшити рівень автономності бюджетів та розвитку місцевого самоврядування.

Проте, неузгодженість положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (який встановлює необхідність окремого розподілу в доходах і видатках місцевих бюджетів коштів на виконання власних і делегованих повноважень) з нормами Бюджетного кодексу України (який не передбачає такого розмежування) призводить до вкрай негативних наслідків у сфері розмежування функціональних обов’язків органів влади різних рівнів:

1) невизначеності в розподілі повноважень і фінансових ресурсів;

2) відсутності належних умов для забезпечення достатнього та цільового фінансування делегованих державою місцевим органам влади функцій;

3) відсутності належних умов для здійснення контролю за використанням коштів, наданих у вигляді закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків і зборів та дотації вирівнювання.

У цілому, низький фінансовий потенціал органів місцевого самоврядування з перекладанням на них делегованих функцій без компенсації видатків бюджетними надходженнями, обмежує їхню повноцінну участь у бюджетному процесі, а водночас виступає стримувальним фактором розвитку регіонів. Провівши аналіз зазначеної проблеми, дані негативні явища в побудові міжбюджетних відносин в Україні можна розглядати через призму наступних помилок:

1. Проблема відсутності чіткого розподілу бюджетних функціональних повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

2. Проблема визначення ефективності та відповідності рівню доходів місцевих бюджетів відповідно до обсягу делегованих та власних повноважень.

  3. Проблема, що стосується набору послуг, які повинні надавати владні органи в залежності від рівня охоплення повноваженнями.

4. Проблема розподілу рівня відповідальності між органами державної та місцевої влади.

Основним принципом, на якому повинна базуватися система міжбюджетних відносин в Україні, є принцип децентралізації. Принцип децентралізації передбачає організацію бюджетної системи і відносин між бюджетами різних рівнів на підставі пе­редачі повноважень із відповідними фінан­совими ресурсами з центру на регіональний і місцевий рівні самоуправління. Процес бюджетної децентралізації не обмежується простим розширенням автономії бюджетів обласного, районного чи місцевого рівнів, він супроводжується перерозподілом функ­цій між органами влади різних рівнів. Це робиться з метою розвитку управлінських навичків не лише центральних, але й регіо­нальних і місцевих урядів з відповідною пе­ребудовою організаційно-адміністративних інститутів.

У результаті бюджетної децен­тралізації на місцях повинні утворитися компетентні й фінансово самодостатні центри влади з можливостями прийняття цільових рі­шень. Бюджетна децентралізація передба­чає два взаємозв’язаних паралельних процеси.

По-перше, це розподіл видаткових зобов’язань і дохідних джерел за рівнями бюджетної системи: державний, регіональ­ний, місцевий.

По-друге, це визначення об­сягу повноважень, у межах яких органи вла­ди можуть визначати свої видатки і доходи.

Децентралізована модель повинна ґрун­туватися на таких принципах:

–       чіткому законодавчому розмежуван­ні видаткових повноважень між різними рівнями влади;

–       закріпленні в законодавчому поряд­ку розподілу дохідних джерел для виконан­ня видаткової частини бюджету;

–       розвитку фінансової автономії місце­вого самоврядування;

–       пріоритетність регіональних інтересів під час формування бюджетів;

–       розширення прав місцевих органів влади під час формування власних бюджетів.

Будуючи бюджетну систему в нашій кра­їні на принципах децентралізації, необхідно зосередити увагу на тому, щоб органи місце­вого самоврядування отримали всі можли­вості для розвитку своїх територій, розши­рення місцевої податкової бази. Податки, а не міжбюджетні трансферти, є ресурсною базою і саме на них пови­нні формуватися власні доходи місцевих бюджетів.

Викладені вище проблеми в побудові міжбюджетних відносин, а саме в розподілі повноважень, спричиняють негативні наслідки в бюджетному законодавстві, які фактично зводяться до того, що органи влади місцевого рівня мають дуже обмежені можливості фінансування.

Необхідністю є прийняття до уваги таких пропозицій:

–       визначення конкретного переліку державних повноважень, які не можуть делегуватись органам місцевого самоврядування взагалі;

–       визначити схеми здійснення делегованих повноважень та умови їх припинення;

–       забезпечити процес надання фінансової підтримки органам місцевого самоврядування для виконання делегованих повноважень;

–       встановити рівень відповідальності органів державної виконавчої влади за несвоєчасну передачу органам місцевого самоврядування бюджетних коштів;

Виконання цих вищезазначених положень, дозволить забезпечити оптимальний міжбюджетний розподіл бюджетних та функціональних повноважень органів влади та базуватиметься на економічно виважених критеріях і єдиних правових принципах.