К.психол.н . Андрєєва І.А.

Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов , Україна

ХАРАКТЕР ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ ПОВЕДІНКИ ПЕРСОНАЛУ

В ОРГАНІЗАЦІЯХ РІЗНИХ ТИПІВ ТА ФОРМ ВЛАСНОСТІ

Перш ніж розглядати види організацій доречним, на наш погляд, є визначення самого поняття «організація». Так, Р. Дафт тлумачить поняття «організація» як соціально утворену структуру діяльність якої підпорядкована відповідній меті. М.Х. Мескон , М. Альберт, Ф. Хедоури також розглядають організацію як групу людей діяльність яких свідомо скоординована досягненням суспільної мети.

Автор класичного менеджменту А. Файоль вважає, що організовувати означає будувати матеріальний та соціальний організм підприємства. Це означає необхідність розгляду будь-якої організації з позиції системної сутності. А.І. Пригожин погоджується з тим, що організація – це штучне утворення яке відповідає певній меті. Але додає суттєві її ознаки: соціальна середа об’єднання людей.

Організація – це обов’язкова складова управлінської діяльності, система соціальних взаємовідносин яка має: загальну для всіх учасників мету, комплект ресурсів для досягнення мети, офіційно затверджені норми поведінки та форми контролю за їх виконанням, відповідне керівництво та ієрархію влади .

В сучасній економічній, управлінській та психологічній літературі представлено декілька класифікацій видів організацій. Узагальнивши класифікації видів організації М. Вебера, Р. Дафта , Л.В. Карташової , Ю.Д. Красовського , П. Ленда , В.О. Співака та інших, представляємо наступну класифікацію організацій та їх характеристики з точки зору психологічних особливостей роботи персоналу в них.

Отже, види організацій класифіковано за наступними ознаками:

1. За ступенем формалізації : формальні (діяльність працівників скоординована відповідно меті); неформальні (діяльність працівників регулюється принципом взаємодії).

2. За формою власності: державні, муніципальні, власні та інші .

3. Форма власності визначає роль керівника, ступінь його впливу на поведінку персоналу та його можливості регулювання цього процесу. Саме тому в організаціях цього типу суттєво може розрізнятись характер організаційної поведінки персоналу.

4. За розміром : малі, середні та крупні.

5. За сферою діяльності: будівельні, машинобудівельні, освітні, медичні, тощо.

6. За господарчою ознакою : прибуткові та неприбуткові, бюджетні, торгові, посередницькі, фінансові, інноваційні, промислові та інші.

7. М. Вебер організації такого типу називає «економічно орієнтованими». Тобто, діяльність деяких з них регулюється матеріальних інтересом та інші тільки виконують економічні функції (наприклад, держава, церква).

8. За ставленням до прибутку : комерційні, їх мета отримання прибутку та некомерційні організації створюються для надання відповідних послуг, розвитку науки, фонди, тощо.

9. За перспективою розвитку : застійні (діяльність організації регулюється незмінними нормами та правилами протягом тривалого часу, відсутня орієнтація на сучасні вимоги суспільства); перспективні (здатні пристосовуватись до конкурентних умов, нестабільності та інших змін). Це вимагає від співробітників емоційної відданості організації, гнучкості та позитивного ставлення до керівництва та колег.

10. За характером взаємодії із зовнішнім середовищем : механічні (використання формальних правил та процедур, централізованим прийняттям рішень, жорстока ієрархія); органічні ( часткове використання формальних правил та процедур, децентралізація, участь працівників в прийнятті рішень, гнучкість владних структур, швидке пристосування до змінних умов).

11. За характером взаємодії підрозділів : традиційні (з використанням лінійно-функціональної схеми проектування організації); дивізіональні (використовується для багатонаціонального та багаторівневого виробництва), матричні (керівництво за проектом, створення тимчасових та комплексних груп, спрощена ієрархія).

12. За характером взаємодії із людиною :

– корпоративні (специфічна система взаємозв’язку із між людьми в процесі суспільної діяльності). В організаціях даного типу дуже важливим є створення дефіциту тих чи інших ресурсів. Такі організації беруть на себе відповідальність за всіх своїх працівників. Таким чином формується «колективна відповідальність» яка робить кожного залежним та несамостійним.

– індивідуалістичні (це добровільне та відкрите об’єднання людей для виконання суспільної діяльності). Демократичний стиль керівництва таких організацій приділяє більше уваги поєднанню інтересів кожного працівника. Кожен відповідає сам за себе.

13. Сучасні види організацій: едхократичні (на першому місті компетентність та відповідальність кожного за свої дії), багатомірні (поєднує в собі декілька автономних груп, які самостійно відповідають за весь цикл виробничого процесу), партисипативні (участь працівників в прийняття рішень, право виступати з пропозиціями та ідеями), підприємницькі (орієнтовані на швидке зростання та прибуток, сітьова структура, функція контролю у керівництва замінюється на всебічну підтримку зусиль працівників), організації орієнтовані на ринок (швидко адаптується до змінних умов, орієнтується на роботу кожного працівника, відповідальність кожного за свою роботу).

Таким чином, нами визначено, що вид організації визначає мету, завдання, норми та правила діяльності, стиль керівництва та характер управління. Крім того, представлені характеристики організацій визначають характер діяльності в ній кожного співробітника, коло його професійних та соціальних обов’язків. Безумовно всі ці компоненти значною мірою впливають на поведінку персоналу в тій чи іншій організації. Але, слід зауважити, що кожну організацію не можна віднести лише к одому з представлених видів. Найчастіше, відповідні характеристики доповнюють одна одну.