Козиряцька С. А.
Класичний приватний університет, м. Запоріжжя, Україна
ТЕМАТИЧНИЙ СПЕКТР СВІТСЬКИХ І КОНФЕСІЙНИХ МЕРЕЖЕВИХ ЗМІ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ
Сьогодні церква на сторінках своїх Інтернет-ресурсів (які не завжди є ЗМІ, зокрема газетами чи журналами) активно відгукується на події світського життя: злочин Андерса Брейвіка в Норвегії, приїзд патріарха Кирила до України, проведення Євро - 2012 р., парламентські вибори, а також дає свою оцінку популярним виданням, фільмам, телепрограмам («Код да Вінчі», книги та фільми «поттеріани» тощо).
Метою дослідження є порівняльний аналіз матеріалів окремих світських («Дзеркало тижня», «День») і конфесійних (газета «Грона», часопис « CREDO ») видань, представлених у мережі Інтернет, на одну й ту саму тематику. Зокрема, наразі візьмемо до уваги публікації, присвячені найпомітнішим політичним і спортивним подіям, що відбулись в Україні, та світовим новинам.
Так, незважаючи на те, що церква, згідно з Конституцією України, відокремлена від держави, вона не може абсолютно і повністю залишатися осторонь подій, які відбуваються у країні та світі, і прямо чи опосередковано дає їм свою оцінку, виходячи з норм християнської моралі. Особливо цікавими з цього погляду є публікації церков на політичну тематику. Однак зауважимо, що такі «світські» публікації в конфесійних виданнях є поодинокими, адже вони не відповідають їх цільовому призначенню, а тому в ході аналізу в полі нашої уваги опинилися тільки окремі статті на цю тему.
Наш аналіз почнемо з найпомітнішої події останнього часу – виборів 2012 р. Так, Інтернет-видання Римо-католицької церкви в Україні «CREDO» займає нейтральну позицію щодо цього («У Львові молилися за чесні вибори» //«CREDO» від 23 жовтня 2012 р.; «З молитвою – на вибори» // «CREDO» від 26 жовтня 2012 р.). Натомість, у запорізькій церковній газеті «Грона» (№9 (24) 2012 р.), представленій на сайті храму святих Петра і Февронії (УПЦ МП), у статті «Церква і суспільство: вибір і вибори» позиція церкви щодо тієї чи іншої політичної сили проглядається досить чітко, незважаючи на те, що вона апріорі має стояти осторонь політики, і її видання не можуть відкрито підтримувати ту чи іншу політичну партію. І хоча в публікації сказано, що « церква підтримує не політичний лад, не конкретну партію, а існуючий порядок речей, що, на жаль, у людей помилково ототожнюється з підтримкою влади » , так чи інакше, але в тексті акцент зміщується на користь Партії регіонів, і в цьому чималу роль відіграє позиція останньої щодо розколу в українському православ’ї: «В 2005–2010 рр. влада (уряд Ющенка й Тимошенко – С.К .) підтримувала іншу конфесію, а зараз влада однаково віддалена від усіх конфесій, не дозволяє собі втручатись у справи церкви і не робить спроб зі створення Єдиної помісної церкви». Однак цю публікацію можна вважати об’єктивною тільки з позиції прихильників Московського патріархату, тоді як інші з нею можуть не погодитися.
У світських виданнях, зокрема в газеті «Дзеркало тижня», однаковою мірою «дістається» й опозиції, і чинній владі. Так, у статті С. Рахманіна «Усе вже вкрадено до нас..» (№37 від 19 жовтня 2012 р.) «УДАР» і «Батьківщину» названо розкрученими брендами, тому «… у деяких округах опозиція могла собі дозволити висунути кандидатом телеграфний стовп, і він відразу перетворювався на стовп демократії. <…> непогано, що певна частина виборців відчуває таку беззастережну повагу до борців із режимом. Але було б зовсім непогано, якби опозиція ставилася до своїх прихильників так само шанобливо». І в цій же статті: «Ще одним хітом нинішнього сезону слід назвати масову роздачу шкільних автобусів. Звичайно, в ролі дарувальників виступають кандидати від влади, яких патронують місцеві князьки. Цікаво, але за даними спостерігачів найчастіше саме на шкільних автобусах на акції провладних претендентів звозять «масовку», зокрема держслужбовців і співробітників усіляких комунальних підприємств». Тобто світські газети і журнали якщо й подають своє ставлення до політичних сил і діячів, то не завуальовано, а скоріше демонстративно.
Ще одна актуальна подія 2012 р., яка має прямий стосунок до України і яку не оминули своєю увагою як конфесійні, так і світські ЗМІ, – це Євро-2012. Публікації на цю тему в конфесійних і світських виданнях відрізняються за змістом (залежно від того, яка складова в них домінує: моральна (духовна) чи матеріальна (підрахунок прибутків)) і за стилем подачі матеріалу. Так, стаття «Про футбол і не тільки» (газета «Грона» №7 (22) 2012 р.) говорить про чемпіонат з футболу піднесено і майже патетично, акцентуючи на єдності українців, на гордості за Україну, тоді як серія репортажів газет «День» та «Дзеркало тижня» відзначається більш тверезою оцінкою цього масштабного заходу: від почуття патріотизму («Нога Бога» // «Дзеркало тижня» №22 від 15 червня 2012 р.) до відвертого підрахунку прибутків і витрат («Євро-2012 в оцінках, фактах і коментарях» // «День» №112 від 3 липня 2012 р.).
Що стосується світових новин, то проведемо ретроспективний аналіз публікацій конфесійних і світських видань про подію, що відбулася в Норвегії в 2011 р., – теракти, вчинені А. Брейвіком. Так, цікавим є те, що часопис Римо-католицької церкви «CREDO» відзначається тим, що у його матеріалах немає моралізаторства, а натомість певною мірою присутній демократизм. Так, публікації на тему вбивства А. Брейвіком учасників молодіжного табору різні за змістом і стилем: від беземоційного новинного повідомлення («Брейвік не кається» // «CREDO» від 23 серпня 2011 р., рубрика «Новини») до співчуття жертвам насильства («Церква солідарна з жертвами нападів у Норвегії» // «CREDO» від 25 липня 2011 р., рубрика «Новини») або ж певного «виправдання» терориста, акцентуючи на проблемі ісламізації і дехристиянізації Європи, а відтак, на культивуванні таких «європейських цінностей», як розпуста, одностатеві шлюби, аборти, евтаназія; наголошуючи на політичних мотивах вбивства («адже Брейвік спрямував терор не просто на учасників молодіжного табору, а на учасників табору молодіжного активу правлячої у Норвегії Робітничої партії. Звідси випливає, що учасники табору, по-перше, несуть певну відповідальність за політику (в тому числі міграційну) своєї партії, а по-друге, підтримують ліберально-соціалістичну ідейну платформу тієї партії. Таким чином, жертвам Брейвіка довелось постраждати за власний життєвий вибір, за власні світоглядні переконання» («Індикатор Брейвіка» // «CREDO» від 9 серпня 2011 р., рубрика «Блог Ігоря Загребельного»)). Таким чином, конфесійне видання не нав’язує думки, якої дотримується церква (як єдино правильної), а пропонує різні погляди на цю подію, у чому певною мірою наближається до видань світських. Останні ж (веб-версії газет «День», «Дзеркало тижня»), крім інформування громадян про теракт, намагаються встановити його причини: «антиіммігрантська політика правих партій», «безтурботне ставлення до терористичних погроз», «вільний продаж зброї» («Кров Норвегії. Правий екстремізм захоплює Європу» // «День» від 26 липня 2011 р.) або беземоційно констатувати факти («Норвезький терорист хоче, щоб його судили у прямому ефірі» //«Дзеркало тижня» від 25 липня 2011 р., «Поліція могла заарештувати Брейвіка до терактів» // «Дзеркало тижня» від 13 серпня 2012 р.) тощо.
Взагалі ж слід відзначити, що стиль публікацій конфесійних і світських видань залежить від тематики, яка розкривається. Так, що стосується політичних матеріалів, то в перших переважає ввічливо-стриманий стиль, а в других тексти часто пройняті сарказмом та іронією. Публікації стосовно інших аспектів «світського» життя, навпаки, більш емоційно забарвлені, певною мірою суб’єктивні в конфесійних виданнях і нейтральні, а відтак, об’єктивні, – у світських. Це пояснюється переважно тим, що у газетах і журналах конфесій мало працює професійних журналістів, і авторами статей є або священнослужителі, або парафіяни церкви, які виступають, так би мовити, в ролі позаштатних кореспондентів.