Вейда Т. М.

Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського», м. Одеса, Україна

СТРАТЕГІЇ ДИСКУРСУ СУЧАСНИХ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Сучасний науковий підхід розглядає дискурс ЗМК як одну з найважливіших форм отримання інформації й визначає його як складне комунікативне явище, що включає, крім тексту, і екстралінгвістичні чинники (знання про світ, думки, установки, мету адресата), необхідні для розуміння. Даний аспект перебуває у фокусі інтересів сучасного мовознавства та суміжних з лінгвістикою галузей знання, насамперед – психології, соціології, культурології. Багато термінів, які використовуються у лінгвістиці, прагмалінгвістиці , психолінгвістиці, соціолінгвістиці й лінгвокультурології , тлумачаться неоднозначно й мають безліч визначень.

Звернення до цієї теми обумовлено підвищеним інтересом до проблеми впливу на суспільство та маніпулюванням свідомістю адресата саме за допомогою засобів масової комунікації. Спеціалісти з теорії впливу і маніпуляції досліджують цю проблему в різних аспектах: етичному, лінгвістичному, філософському, прагматичному, комунікативному. Увага до дискурсу ЗМК росте у зв’язку з їхньою активною участю у політичному житті та формуванні суспільної думки. Існуючі у суспільстві думки характеризують ЗМК з різних позицій – від захоплення до несприйняття , що свідчить про актуальність звернення до цієї проблеми.

У наш час ЗМК стають не тільки засобом зв’язку, який забезпечує людей інформацією, різними рівнями контактів і спілкування, але й набувають рис потужного інструмента формування свідомості, почуттів, смаків, думок величезних аудиторій людей та інструментів впливу. Ця проблема є традиційною для лінгвістів, соціологів та теоретиків ЗМК . Докладно вивчено теорію впливу [ Дейк 1989; Дридзе 1980; Леонтьев 1974, 1997; Стернин 2001 та ін.], теорію маніпуляції [ Доценко 2000; Кара-Мурза 2002], описані риторичні засоби впливу, які забезпечують успіх пропагандистської діяльності [ Жельвис 1990, 1999; Караулов 1987]. Увагу вчених приділено мовному оформленню текстів ЗМК , які повинні не лише інформувати, але й формувати думку суспільства [Костомаров 1971, 1994; Кохтев 1992, 1999; Купина 2000; Муравьева 2002; Речевое воздействие в сфере СМИ 1990; Язык и моделирование социального взаимодействия 1987]. Предметом дослідження стають особливості взаємодії автора й читача [ Богомолова 1991; Ворошилов 1997; Дьякова, Трахтенберг 1999; Тертычный 1989], окремо розглядається специфіка газетного тексту як тексту особливого, специфічного [Лазарева 1993; Мамалыга 1983; Кохтев 1999; Солганик 1981]. Маємо підстави стверджувати, що проблема впливу на адресата ЗМК , маніпулювання його свідомістю та емоціями потребує докладного вивчення та застосування нових прийомів і методик.

Комунікативні стратегії й тактики журналістської комунікації сьогодні розглядаються як стратегії підпорядкування, оскільки, як правило, журналісти прагнуть підкорити реципієнта до інтеракції (хоча і не прямої), зруйнувати його власну точку зору та ідеологію. «Комунікативна журналістська стратегія пов'язана з рішенням базового завдання, отже, вона є сукупністю мовних дій. Мовна тактика – це одне з (або, рідше, трохи) мовна дія, що реалізує ту чи іншу комунікативну стратегію. На відміну від мовного акту, мовна тактика – не відособлена мовна дія, а прийом здійснення комунікативної стратегії, вибір мовного акту на певному етапі спілкування або розгортання обраного мовного жанру» [2].

Звичайно комунікативні стратегії й тактики журналістської практики розглядаються сьогодні на прикладах діалогів як основи міжособистісної комунікації. З комунікативно-стилістичної точки зору, текст журналіста є мовним здобутком, а не просто мовною одиницею вищого рівня. Він виступає універсальною формою комунікації, є мовною системою, яка властива певній сфері спілкування, несе інформацію (зміст), має прагматичний ефект (ефект впливу). Текст завжди орієнтований на читача й завжди містить у собі ідею, що відбиває авторський задум. Свою ідею журналіст реалізує в конкретному тексті за допомогою певних стратегій і тактик, які в нашому випадку можна назвати сугестивними (впливовими).

Для сучасного українського журналіста найвизначнішою стратегією є стратегія переконання, що реалізується через приватні методи, які втілюються за допомогою певних тактик і ходів. Іншими словами, вибір журналістом будь-якого мовного засобу відбуватиметься під контролем глобальної стратегії переконання. І, як правило, він звертається до аудиторії виразами : «Ні, ну Ви тільки уявіть собі», «Подумайте тільки, що очікує Вас і ваших дітей», «Ганьба, та й годі», «Просто жах якийсь», «Ви подумайте про це на дозвіллі».

  Комунікативна особистість як предмет лінгвістичного вивчення є узагальненим образом носія культурно-мовних і комунікативних цінностей та знань. У структурі мовної особистості особливе місце належить цінностям – найбільш фундаментальним характеристикам культури, вищим орієнтирам поводження. «Ці орієнтири виникають не лише на основі знання й інформації, але й власного життєвого досвіду людини, вони стають особистісним пофарбованим відношенням до дійсності. Цінності лежать в основі оцінки, тих переваг, які людина робить, характеризуючи предмети, якості, події. У цьому аспекті є виправданим розподіл цінностей на зовнішні та внутрішні, маючи на увазі, зрозуміло, те, що між зовнішніми, соціально-обумовленими, і внутрішніми, індивідуально-обумовленими, цінностями немає чіткої межі» [2].

На сьогодні журналістська праця все частіше стає саме монологічною формою спілкування. Вважаємо, що така форма комунікації має більшу сугестивну вагу, оскільки не зустрічає на своєму шляху перешкод у вигляді мовлення опонента і, таким чином, впливає на підсвідомість людини з більшою інтенсивністю, тому що розумова діяльність реципієнта знаходиться у пасивному стані, тобто стані відпочинку . Можемо навіть говорити, про часткове « зомбіювання » адресата. Коли сугестивний вплив зіштовхується з правильно дібраним словом та вірно дібраними мовними засобами, то сила впливу різко зростає. Але, якщо у момент мовлення адресант припускається неточностей, то тоді адресат ніби пробуджується від закладеної попередньої інформації. У цьому і полягає процес впливу на підсвідомість реципієнта.

Пояснюється це явище тим, що людина починає розмірковувати, аналізувати матеріал. У її свідомості починає відновлюватися пам'ять про певні факти, проблеми, події, які стосуються питання, яке обговорюється. Реципієнт починає сприймати інформацію розумом, а сугестивна комунікативна стратегія, перш за все, спрямована на почуття. З цього приводу дослідники з проблем критичного оцінювання масової інформації зазначають: «Якщо сприйняття розумом передбачає аналітичне ставлення до будь-якої інформації…то сприйняття емоціями здійснюється на рівні «подобається – не подобається» [1].

Можемо констатувати, що доволі часто сьогодні журналісти спілкуються з аудиторію у вигляді звинувачень певного опонента, використовуючи при цьому риторичні запитання та звернення .

Комунікативні стратегії ЗМК , їхні тематичні й змістові пріоритети визначаються загальносуспільним рівнем культури, «оскільки якісний рівень журналістики завжди залежить від якості суспільства, в якому вона функціонує» [3]. Тому ми можемо виділити три основні чинники, які існують у суспільстві і на які посилаються представники ЗМК , будуючи власні комунікативні стратегії:

1. Соціальна нерівність – знаходить вираження в низькому, часом злидарському рівні життя більшої частини населення, у першу чергу молоді; у розподілі суспільства на заможних та бідних; безробіття, інфляція, корупція тощо.

2. Морально-етичний чинник – виражається у низькому моральному рівні значної частини суспільства, бездуховності, відчуження особистості.

3. Несприятливі умови життя й виховання в родині, проблеми оволодіння знаннями й пов'язані з цим невдачі в навчанні, невміння будувати взаємини з оточенням й виникаючі на цій підставі конфлікти, різні психофізичні відхилення у стані здоров'я, як правило, ведуть до кризи духу, втрати сенсу існування.

Саме на реципієнтів з такого середовища вплинути набагато легше, ніж на людей обізнаних та освічених. І тому сучасні представники ЗМК будують та розвивають свої комунікативні стратегії, орієнтуючись на проблеми і потреби сучасного суспільства, більшу перевагу надаючи емоційному сприйняттю реципієнтом інформації, ніж розумовому.

Виходячи з цього, ми можемо стверджувати, що комунікативні стратегії журналістської комунікації сьогодні не є спонтанним явищем. Маючи певні особливості і характеризуючись певною комунікативною спрямованістю, вони регулюються певними правилами. Їхні стратегічні елементи завжди є чітко продуманими, характеризуються суб’єктивністю, але здійснюють величезний сугестивний вплив на реципієнта, якщо побудовані з потребами свого часу та орієнтовані на почуття адресата.

 

Список використаних джерел:

1. Гоян О. Я. Психотипізація аудиторії комерційного радіоефіру / О. Я. Гоян // Наукові записки Інституту журналістики. – К., 2003. – Т. 15. – С. 55–60.

2. Клушина Н . И. Интенциональные категории публицистического текста (на материале периодических изданий 2000–2008 гг.): автореф. дис. докт . филол . наук / Н . И . Клушина . – М., 2008. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www. vak.ed.gov.ru/common/img/uploaded/files/vak/announcements/filolog/22-12-2008/Klushina.doc

3. Лисенко В. Проблеми інформаційної незалежності держави [Електронний ресурс] / В. Лисенко . – Режим доступу: http:// www. vybory.org/articles/485.html