К. педаг. н. Герасимова І. Г.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

СИНЕРГЕТИЧНИЙ ПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ

Актуальність формування професійної мобільності майбутніх фахівців зумовлюється суттєвими соціально-економічними змінами, що відбуваються останніми роками в Україні. Реалізація цього завдання у навчальному процесі зумовлює необхідність розробки його концептуальних основ, у межах яких синергетичний підхід виступає важливою методологічною складовою

Філософсько-світосприйняттєвий аспект використання ідеї синергетики знаходимо у працях В.Аршинова, С.Гомаюнова, О. Князєвої, С. Курдюмова, І. Прігожина, Свірської, В. Степіна, І. Стенгерса та ін.

Предметом синергетики виступають механізми самоорганізації. Під самоорганізацією в синергетиці розуміють процеси виникнення макроскопічних впорядкованих просторово-часових структур у складних нелінійних системах, які знаходяться далеко від стану рівноваги поблизу особливо критичних точок [ 3 ] .

Розробляючи концептуальні основи формування професійної мобільності розглянемо процес з точки зору складності, відкритості, нерівномірності, нелінійності як методологічних принципів синегретики.

Формування професійної мобільності може розглядатися як складна система, оскільки його основні елементи – той, хто навчає і той, хто навчається є взаємопов’язаними, взаємообумовленими і взаємодіючими необхідними складовими, які дозволяють системі існувати як цілому. Різнорідність елементів, неможливість звести цілого до жодного з елементів системи, а також характерний тип саморегуляції і самоорганізації надають процесу формування професійної мобільності, як системі, значної складності.

Формування професійної мобільності, що здійснюється у взаємодії із соціальним середовищем, має сприймати та інтерпретувати у своїх змінах ті процеси, які відбуваються у ньому. Відкритості формуванню професійної мобільності, як складової процесу професійної підготовки фахівця надає також і те, що у його межах створюються численні інтереси, котрі виявляються до нього як з боку ринку праці загалом, так і з боку окремих роботодавців.

Як освіта і педагогічний процес загалом, так і формування професійної мобільності, зокрема, становлять нерівномірну систему, оскільки їх відкритість соціуму призводить до появи у них інновацій, збільшенню ступеня внутрішньої різноманітності. Освіту слід розглядати як нелінійну систему, оскільки реакції системи освіти на зміни в суспільстві не є однозначно детермінованими, а різноманітність потенційних станів виражає невизначеність майбутнього, завдяки чому система освіти має декілька варіантів своєї зміни і відкрита як сучасному так і майбутньому. Ці положення можна екстраполювати і на процеси, що відбуваються в її межах, зокрема на формуванні професійної мобільності. Здійснюючи таке формування, ми повинні забезпечувати майбутнє, та зміни самого навчально-виховного процесу з метою формування професійної мобільності, що відображає не тільки актуальний стан суспільства, але й його потенціал. Відповідно до принципів синергетики, майбутнє соціальної системи впливає на сучасний стан освіти і відтворюється на формуванні професійної мобільності. До того ж формування професійної мобільності передбачає внесення певних змін у зміст професійної підготовки, оскільки не відповідає системі знань, умінь, навичок і здатностей, що забезпечують професійну мобільність. У такий спосіб виникає нелінійність як процесу, так і результату.

Це дає нам підстави вважати формування професійної мобільності, за аналогією із розглядом процесів, які відбуваються в системі освіти загалом [4], відкритою системою, що має тенденцію до самоорганізації.

У межах цієї системи розвиток спільності відбувається в одному напрямі, разом із тим протікає по різному у кожного індивіда. У цій багатолінійності загального процесу талант педагога має інтуїтивно вловити особливості переломлення загального в індивідуальному, оскільки воно вимагає не підкорення, а всебічної підтримки [1].

Така підтримка має сприяти процесу розвитку і самовизначення особистості як суб’єкта діяльності.

Науковці [2] підкреслюють діалогічність, відкритість, взаємодію, які надає синергетичний підхід, синергетичне розуміння світу в якості ланки, що зв’язує компоненти системи, дозволяє значно підвищити її творчий потенціал.

Принцип еволюціонізму оточуючого світу за нелінійними законами, з якого виходить синергетика, виражається в альтернативності вибору. У процесі формування професійної мобільності це означає надання кожному суб’єкту навчання індивідуального вибору шляхів опанування знаннями, формування навичок і вмінь, стимулювання самостійності вибору і прийняття відповідальних рішень.

Синергетичний підхід ґрунтується на домінуванні в освітній діяльності самоосвіти, самоорганізації, самоуправління і полягає у стимулюючому чи спонукаючому впливі на суб’єкта з метою його саморозкриття і самовдосконалення, самоактуалізації у процесі співробітництва з іншими людьми і самим собою [5].

Все вищерозглянуте надає важливого значення опори на синергетичний підхід в організації формування професійної мобільності майбутнього фахівця.

Список використаних джерел:

1. Каган М. С. Системно-синергетический поход к построению современной педагогической теории [Електронний ресурс] / М. С. Каган. – Режим доступу: http://www.pedagogika-cultura.narod.ru/private/Articles/N_3/Kogan.htm

2. Коджаспирова Г. М. Педагогика: учебник / Г. М. Коджаспирова. – М.: Гардарики, 2004. – 528 с.

3. Макарова Л. Н. Преподаватель высшей школы: индивидуальность, стиль, деятельность : монография: в 2 ч. / Л. Н. Макарова. – М.: МГПУ; Тамбов: изд-во ТГУ им. Г. Р. Державина, 2000. – Ч. 2. – 142 с.

4. Фирсова С. П. Синергетический подход к изучению и моделированию образовательного пространства / С. П. Фирсова // Фундаментальные исследования. – 2011. – № 8 (Ч. 3). – С. 568–571.

5. Якушева С. Д. Синергетический поход в развитии профессионального мастерства современного педагога [Електронний ресурс] / С. Д. Якушева. – Режим доступа: http:// www . sibac.info/ index.php/2009-07-01-10-21-16/1645-2012-03-21-18-58-36