IX Международная научно-практическая Интернет-конференция «НАУКА В ИНФОРМАЦИОННОМ ПРОСТРАНСТВЕ» (10–11 октября 2013 г.)

К. е. н. Сизов А. І., Чистик О. М.

Військовий інститут Київського національного університету імені Т. Шевченка, Україна

МОДЕЛЬ ПРОГНОЗУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ДЛЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ ЯК ІЄРАРХІЧНА СТРУКТУРА

Відповідно до законів України «Про організацію оборонного планування» та «Про державні цільові програми» у рамках середньострокового оборонного планування розроблено Концепцію реформування і розвитку Збройних Сил України на період до 2017 року, яка визначає основні напрями реформування і розвитку Збройних Сил України відповідно до принципів і пріоритетів державної політики у сфері національної безпеки і оборони. Сукупність зазначених документів складають основу системи оборонного планування.

За словами Міністра оборони України на виконання Державної комплексної програми реформування і розвитку ЗСУ на період до 2017 року державою передбачається спрямування фінансових ресурсів в обсязі 131,7 млрд. грн. Ці фінансові ресурси за структурою будуть розподілені наступним чином: на бойову підготовку ЗСУ – 12,1 млрд. грн. (збільшення з 6,4% загального бюджету у 2013 році до 10,6% у 2017 році); на розвиток озброєння та військової техніки – 24,7 млрд. грн. (збільшення з 10,4% загального бюджету у 2013 році до 21% у 2017 році); на утримання ЗСУ – 89,7 млрд. грн. (зменшення з 83,2% у 2013 році до 68,4% у 2017 році), решта – 5,2 млрд. грн. на інші заходи. Таким чином перед керівництвом Міністерства оборони України та Департаментом фінансів МОУ як фінансовим органом головного розпорядника коштів постає нагальне завдання у дослідженні процесів та моделюванні прогнозів фінансових ресурсів з метою приведення до визначеної структури Збройних Сил України та отримання вірогідних сценаріїв їх розвитку в залежності від економічних можливостей держави.

Процес моделювання прогнозів фінансових ресурсів для Збройних Сил України можна поділити на три основних етапи. Перший етап моделювання полягає у розкритті головної мети та визначенні умов-обмежень, за яких буде знаходитися рішення завдання. Потім визначається зміст завдання, визначаються межі його рішення (масштаб системи), виявляються (хоча би якісно) основні фактори, що мають вплив на систему, та визначається співвідношення між ними. У результаті виконання першого етапу моделювання системи визначаються:

– мета та призначення системи, яка досліджується;

– перелік характеристик, що враховуються зовнішнього середовища (екзозмінні) у вигляді умов-обмежень;

– сукупність припущень, за яких вирішується завдання за допомогою моделі;

– прикінцеве формулювання критерію обрання кращого рішення.

Другим етапом моделювання є формалізація завдання, яке включає:

– розробку самої моделі;

– аналітичне або логічне уявлення обраних показників та критерію у зв’язку з факторами, які визначають їх значення;

– вибір методу рішення завдання.

Вибір методу рішення залежить від характеру моделі і виду зв’язків між показниками та визначає трудомісткість розробки і подальшого використання моделі. У деяких випадках є змога використовувати методи моделювання з раніше розроблених, які можна використовувати для вирішення конкретних завдань. У наш час значна кількість методів наведена у вигляді стандартизованих програм для вирішення завдань на комп’ютерах.

Третім етапом моделювання є розробка алгоритму рішення завдання. Алгоритм являє собою систематизований набір точних правил, які вказують, які дії і у якому порядку необхідно виконувати, щоб після заключної кількості кроків отримати рішення. Завершення третього етапу дозволяє перейти безпосередньо до проведення розрахунків з використанням відповідного програмного забезпечення на комп’ютері.

При проведенні розрахунків може виникнути несумісність умов, заданих обмеженнями. У такому випадку необхідно повернутися до першого етапу и переглянути постановку завдання чи систему обмежень.

Враховуючи взаємозв’язки між економічними процесами та іншими сферами існування суспільства, запропоновано аналізувати Збройні Сили України та відповідно і Стратегію національної безпеки та оборони ( ) як систему за такими критеріями: економічний ( ), соціальний ( ) та військово-політичний ( ). Кожен критерій деталізується відповідною низкою чинників, які характеризують актуальні (на час проведення дослідження) за висновками експертів процеси формування ваги відповідного критерію.

Така система побудови ієрархічної моделі показала себе адекватною й дієвою, оскільки враховувала більшість найвпливовіших чинників, що вливають на процеси реформування та розвитку Збройних Сил України.