IX Международная научно-практическая Интернет-конференция «НАУКА В ИНФОРМАЦИОННОМ ПРОСТРАНСТВЕ» (10–11 октября 2013 г.)

Василиха Н. В.

Ужгородський торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА РЕГУЛЮВАННЯ ТУРИЗМУ КАРПАТСЬКОГО ЕКОНОМІЧНОГО РАЙОНУ

Дана доповідь висвітлює функції та методи реалізації державою політики регулювання туризму та її розвиток.

Постановка проблеми. Карпатський економічний район залежить від такого провідного виду економічної діяльності як туризм. Розвиток туризму в Карпатах, в свою чергу, залежить від комплексної державної підтримки як на загальноекономічному, так і регіональному рівні. Карпати мають унікальні і потужні туристичні ресурси, але в сучасних умовах не можливо в повній мірі реалізувати цей потенціал через відсутність комплексної, узгодженої програми розвитку і регулювання туризму на місцевому рівні.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Досліджувана проблематика в тій чи іншій мірі була предметом вивчення таких вчених, як Г. Вачевський, В. Гавран, Н. Гук, П. Жук, В. Кравців, В. Петрук, Ф. Мазур, Р. Федан, С. Хлоп’як та інші. Не зважаючи на наявність потужної теоретичної бази, слід зазначити, що питання державного регулювання ринку туристичних послуг в Карпатському економічному районі до сьогодні не отримали достатньої уваги. Зокрема, це стосується стимулювання розвитку згадуваного туристичного регіону із залученням держави.

Виклад основного матеріалу. В цілому туристична сфера діяльності є однією з найбільш ефективних сфер економіки, надзвичайно прибутковим бізнесом. Туризм стимулює пожвавлення фінансового розвитку, викликає зростаючий інтерес не лише в потенційних туристів, але і в інвесторів. Ця сфера виступає стабілізатором налагодження та зміцнення стосунків між країнами, дієвим фактором підвищення престижу України в міжнародному співробітництві. Нині доходи від туризму у світі складають більше 7% світового експорту та понад 20% міжнародної торгівлі послугами. В світі існують країни, що є переважно постачальниками туристів. Серед останніх – США, Бельгія, Данія, Німеччина, Голландія, Швеція, Канада, Великобританія. Найбільше приймають туристів – Австралія, Греція, Кіпр, Італія, Іспанія, Туреччина, Франція, Болгарія, а донедавна і Єгипет [1].

Україна донині не належить ні до першої, ні до другої групи, не дивлячись на те, що для розвитку туристичного бізнесу на її території є всі необхідні передумови, однак, останніми роками, спостерігаються яскраво виражені позитивні тенденції, які свідчать про пожвавлення туристичної активності в Україні (табл. 1).

Таблиця 1. Туристичні потоки в Україні у 2000–2012 рр., тис. чол.

Рік

Кількість громадян України, які виїжджали за кордон – усього

Кількість іноземних громадян, які відвідали Україну – усього

Кількість туристів, обслугованих суб'єктами турис­тичної діяльності України   –   усього

Із загальної кількості туристів:

Кількість екскурсантів

іноземні туристи

туристи-грома­дяни України, які виїжджали за кордон

внутрішні туристи

2000

13422

6431

2014

378

285

1351

1644

2001

14849

9174

2175

416

271

1488

1874

2002

14729

10517

2265

418

303

1545

1992

2003

14795

12514

2857

591

344

1922

2691

2004

15488

15629

1890

436

442

1012

1502

2005

16454

17631

1826

326

567

932

1705

2006

16875

18936

2206

299

868

1039

1769

2007

17334

23122

2864

372

336

2155

2393

2008

15499

25449

3042

373

1282

1387

2406

2009

15334

20798

2290

282

914

1094

1909

2010

17180

21203

2280

336

1296

649

1953

2011

19773

21415

2200

234

1250

716

823

2012

21433

23012

3034

270

1956

807

865

Джерело: [ 2 ] .

Та загалом Україна, незважаючи на наявність високого потенціалу, займає поки незначне місце на світовому ринку туризму. Ефективному розвитку туристичних послуг перешкоджають відсутність реклами туристичного потенціалу країни за кордоном, певною мірою негативний імідж України, що створюється як вітчизняними, так і зарубіжними засобами масової інформації, а найголовніше – недостатня розвиненість туристичної інфраструктури й готельного сервісу, поки що низька якість надаваних туристичних послуг. Для розвитку вітчизняної туристичної галузі державі слід вжити необхідні радикальні заходи з метою подолання існуючих негативних тенденцій в сфері туристичного ринку в Україні та з метою зміни структури й масштабів туризму на користь внутрішнього та в’їзного. Сьогодні сектор туризму в Україні є істотним невикористаним національним ресурсом, що має стати не тільки рентабельним, але й перетворитися згодом в істотне джерело надходжень податків у державний бюджет.

Стосовно сфери туризму нами було конкретизовано і розширено набір функцій та методів реалізації державою політики регулювання туризму (див. табл. 2).

Таблиця 2. Функції і методи державного регулювання туризму

№ п/п

Задачі

Дії

1

Базова організація і рег­ламентація туристської діяльності

- введення базових понять, визначень, термінів;

- стандартизація процедури укладання договорів;

- отримання віз тощо;

-   встановлення порядку проходження кордону і провезення через кордон товару

2

Планування подаль­шо­го розвитку туризму

- створення стратегій і концепцій з розвитку;

  туризму;

- регулювання розташування об’єктів туризму;

-   планування подальшого розвитку туристичної інфраструктури

3

Регулювання спе­ціаль­них видів туристичної діяльності

- стандартизація;

- ліцензування;

- сертифікація

4

Збільшення безпеки для туристів

- отримання ліцензій;

- проведення стандартизації;

- масова сертифікація;

- створення пам’яток для туриста;

- впровадження страхування

5

Забезпечення туризму кадрами

- затвердження державних програм системи

  підготовки кадрів у сфері туризму;

- періодична організація заходів з підвищення кваліфікації;

  працівників туристичних підприємств

6

Забезпечення турис­тич­ного ринку науковими дослідженнями

- маркетингові дослідження туристичного ринку;

- створення центрів з вивчення туризму;

-   інформаційне забезпечення для туристичних підприємств

7

Підтримка серед туристичних фірм зовнішньоекономічної активності

- створення представництв і філіалів за кордоном;

- укладення міжнародних договорів;

- участь у вирішенні конфліктів, реклама національних

  туристичних продуктів

8

Забезпечення дбайливого ставлення і охорони для навколишнього середовища і для історичних пам’ятників

- написання правил та законів, встановлення умов для економічного стимулювання охорони природних ресурсів, відновлення історичних пам’ятників;

- розподілення туристичної ренти;

- підтримка закладів культури

9

Створення позитивного іміджу для країни, регіону тощо

- маркетингові заходи;

- реклама, інформаційно-аналітична кампанія (видання

  книг, фільмів і т.д.);

- інвестування в туристичні місця.

10

Контроль, моніторинг і нагляд

- налагодження поточного контролю;

- налагодження аудиту;

- моніторинг конкурентоспроможності національ­них туристичних продуктів на міжнародному рівні.

Джерело: узагальнено автором на основі [3].

На сьогодні у структурі в’їзного потоку переважають відвідувачі із суміжних держав: Росії (30,2%), Білорусі (12,0%), Угорщини (10,9%), Польщі (4,1%), Молдови (2,7%) [4]. При цьому Західний регіон займає друге місце в Україні за обсягом доходів від рекреаційної сфери (22% від сумарного показника по Україні) і поступається тільки Криму (42%) [ 5 ] . Карпати сьогодні є унікальним рекреаційним регіоном як літнього, так і зимового масового пізнавально-оздоровчого відпочинку, гірничо-спортивного туризму, бальнеологічного лікування.

Висновки: Підходи до розвитку зазначених видів туризму можуть бути сформульовані в регіональних програмних документах. При цьому необхідна значна державна підтримка, насамперед фінансова, організаційна, інфраструктурна, як мінімум на перших етапах становлення даного сектору.

Список використаних джерел:

1. Трілленберг Г. Формування індустрії туризму – шлях до сталого розвитку [Електронний ресурс] / Г. Трілленберг. – Режим доступу: http:// www .archive.nbuv.gov.ua/portal /soc_gum /Ecan/2011_8_1/pdf/trillenberg.pdf

2. Туристичні потоки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

3. Гук Н. А. Перспективні напрямки розвитку туризму в регіоні українських Карпат / Н. А. Гук // Матер. ІІ Междун. науч.-практ. конф. «Развитие внешнеэкономической деятельности в условиях глобализации» (20–21 апреля 2006 года). – Симферополь: Таврия, 2006. – С. 174–176.

4. Трохимець О. І. Розвиток туризму в Україні та його стратегічне значення для національної економіки / О. І. Трохимець [ Електронний ресурс]. – Режим доступу:   http:// www . archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Dtr_ep/2012_3/files/EC312_11.pdf

5. Кравців В. С. Рекреаційна політика Західного регіону / В. С. Кравців, В. К. Євдокименко, М. М. Габрель. – Чернівці: Прут, 2005. – 68 с.