IX Международная научно-практическая Интернет-конференция «НАУКА В ИНФОРМАЦИОННОМ ПРОСТРАНСТВЕ» (10–11 октября 2013 г.)

К . е. н. Довгань Л. Є., к. е. н. Малик І. П.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут »

РОЗВИТОК ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Імперативом сьогодення в розбудові як світової, так і вітчизняної економіки є інформаційно-технологічна компонента, що базується на передових досягненнях в галузі інформаційних технологій (ІТ). Сучасний стан впровадження та використання інформаційно-комунікаційних технологій в Україні у всіх сферах життя людини, суспільства та держави не повністю відповідає світовим тенденціям, і не є достатнім для того, щоб Україна посіла гідне місце у світі, яке б відповідало її потенціалу та можливостям щодо побудови інформаційного суспільства, а також реальним його потребам.

Об’єктивними реаліями сьогодення залишається наявність розриву між бажаним станом запровадження ІТ в бізнес-процеси підприємств та наявним досвідом щодо їх імплементації через невідповідність бюджету, строку впровадження та мети застосування. Отримання позитивного ефекту від впровадження ІТ на підприємствах, їх входження в інформаційну економіку потребуватиме чіткого розуміння перспектив розвитку підприємств та використання ними інформаційних систем.

Специфіка розвитку інформаційної економіки та інформаційного суспільства в окремих країнах розглянута у працях В. Гейця, C. Гнатюк, М. Латиніна, Ф. Махлупа, В. Мунтіяна, М. Пората, Л. Федулової, та ін. Недостатньо дослідженими залишається низка питань, які стосуються розвитку підприємств в умовах інформаційної економіки.

Метою дослідження є визначення проблем та перспектив розвитку підприємств із застосуванням ІТ технологій в умовах інформаційної економіки.

Відповідно до Закону України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки» [1], а також на основі проведених досліджень можна визначити інформаційну економіку як економічну систему країни, де інформаційний сектор посідає чільне місце та визначальним чином впливає на функціонування всіх інших галузей, необхідне застосування висококваліфікованої інтелектуальної праці, висока питома вага витрат на залучення інформаційних ресурсів, створення нової інформації, знань як головного продукту виробничої діяльності [2, с. 23; 3, с. 13–15].

В Україні розвиток інформаційної економіки має свої особливості. Застосування та стрімкий розвиток інформаційно-комунікаційних послуг відзначається у великих промислових містах. В той же час у невеликих містах та селах через технічні причини, за умов відсутності необхідних інфраструктурних комплексів, спостерігається відставання в розвитку даної сфери. Кількість користувачів Інтернет в Україні становить близько 14,3 млн. осіб, а в світі зросла з 0,5 млн. в 1991 р. до 2,1 млрд. у 2011 р. [4].

Для забезпечення подальшого розвитку підприємств необхідний сучасний інструментарій, який базується на ІТ. Ці технології тісно пов’язані з довгостроковим розвитком підприємства, його конкурентними перевагами та інноваційним розвитком. Вони засновані на знаннях і допомагають організаціям подолати конкуренцію на ринках знань. Участь підприємства в цих ринках дозволяє значно збільшити власну конкурентоспроможність, вплив на світовому ринку і генерувати більше доходів за рахунок розвитку інновацій і створення знань. В інформаційній економіці лише підприємства, орієнтовані на знання та інформацію можуть займати лідируючі позиції в галузі. Інформаційні технології, які можуть бути використані для управління знаннями, проектування і впровадження мають забезпечити не тільки розвиток підприємств, але і їх конкурентоспроможність як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках.

Доцільним є виокремлення трьох аспектів використання ІТ, які необхідно розглядати з точки зору розвитку підприємств. Для результативного впровадження ІТ технологій необхідною умовою є розвиток людських ресурсів. Розробка заходів з впровадження ІТ технологій першочергово має бути спрямована на розвиток компетенції персоналу, а не тільки на технології.

За своєю значущістю не менш важливим за розвиток компетенції персоналу є аспект визначення сутності бізнес-процесів, узгодження їх етапів і управління процесом інформатизації підприємства. Організація та забезпечення чіткого підпорядкування усіх структурних елементів підприємства, дотримання дисципліни в процесі їх взаємодії, а також відповідне методологічне забезпечення сприяють ефективному використанню підприємством ІТ технологій.

Третім аспектом є врахування впливу змін у світовій економіці, особливо в телекомунікаційному секторі, дифузія технологій та ІТ. Швидке зростання значення інформації та електронних послуг, і, отже, застосування ІКТ в економіці, державному управлінні і в повсякденному житті громадян викликало новий напрям трансформації – перехід до інформаційної економіки.

Слід звернути увагу на такий важливий аспект як формування бачення застосування ІТ в діяльності вітчизняних підприємств. На національному рівні це є кроком на шляху до розуміння варіантів їх розвитку і можливих наслідків від впровадження сучасних ІТ. Зважаючи на те, що в процесі розвитку підприємства використовують інформацію зі всіх рівнів організації (від нижчого до вищого) та з її оточення, можна стверджувати, що кожний різновид ІТ, який існує сьогодні, може бути використаний для забезпечення управління розвитком підприємств. Однак, відповідно до довгострокової орієнтації розвитку підприємств потреба в інформаційних ресурсах на вищому рівні управління відрізняється від потреб менеджерів нижчого та середнього рівня управління. Для задоволення цих конкретних потреб в інформації можна поєднати різні інформаційні технології, що особливо доречно для управління розвитком підприємства.

Разом з тим інформаційні технології, все глибше проникають у сферу суспільного життя, генерують не тільки нові можливості у вирішенні різних проблем, які накопичилися, але й принципово нові загрози, серед яких цифровий розрив між країнами і у рамках окремої держави, дотримання свободи слова, захист інтересів етнічних меншин, охорона інтелектуальної власності, боротьба з комп’ютерними високотехнологічними злочинами, а також питання цензури у глобальних комп’ютерних мережах [5, с. 235].

Відсутність в підприємств чіткої мети застосування ІТ є основною причиною негативних наслідків від їх впровадження, таких як незадоволення керівництва та споживачів. Переслідування співробітниками власних особистих цілей за рахунок компанії, некомпетентність та нечесне ведення бізнесу постачальниками-розробниками ІТ- послуг, невідповідність технічних засобів та проектних рішень потребам бізнесу призводять до невдач у застосуванні ІТ в компанії.

Таким чином, інформатизація є основою розвитку сучасної економіки. В процесі адаптації підприємств до функціонування в умовах інформаційної економіки в Україні та необхідності вирішення наявних проблем потребують подальшого розвитку та оптимізації політичний, правовий, економічний, соціально-економічний та технологічний напрями оптимізації розвитку інформаційного суспільства.

Перспективним напрямом є поєднання традиційних виробництв з інформаційними технологіями, що уможливить охоплення телекомунікаційними і програмно-інформаційними технологіями усі сфери економіки, а обмін інформацією створить особливі електронні ринки.

Список використаних джерел:

1. Закон України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки» від 09.01.2007 No 537-V // Відомості Верховної Ради України, 2007. – N 12. – Ст. 102.

2. Ніколаєв Є. Б. Теорія інформаційної економіки як парадигма економічної теорії: приклад методологічно сумнівного аналізу / Є. Б. Ніколаєв // Економічна теорія. – 2008. – № 4. – С. 19–30.

3. Маслов А. О. Ґенеза теорії інформаційної економіки та її місце в сучасній економічній думці / А. О. Маслов // Актуальні проблеми економіки № 3 (117). – 2011. – С. 13–23.

4. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/head.html

5. Зуев С. Э. Измерения информационного пространства (политики, технологии, возможности) / С. Э. Зуев // Музей будущего: информационный менеджмент / сост. А. В. Лебедев. – М.: Прогресс-Традиция, 2001. – С. 230–250.