IX Международная научно-практическая Интернет-конференция «НАУКА В ИНФОРМАЦИОННОМ ПРОСТРАНСТВЕ» (10–11 октября 2013 г.)

К. е. н. Томчук О. В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ФОРМ АГРОЕНЕРГОСЕРВІСУ

 

Економічна наука свідчить про те, що найбільш раціональною і доцільною організаційною формою будь-якої бізнесової діяльності є така, яка забезпечує раціональне поєднання праці і засобів виробництва, що гарантує в умовах ринкових виробничих відносин одержання максимального прибутку, охорону навколишнього середовища, розв’язання соціальних проблем в країні.

Проте за останні роки створились умови, за яких товарне виробництво, як першооснова ринкових виробничих відносин, поставлене поза ринком. Банківсько-кредитна система відійшла від виробництва і обслуговує сферу обігу. Кредит, як найважливіший економічний чинник виробництва, перестає виконувати стимулюючу функцію. Вона перетворилась в дискримінаційну по відношенню до виробника, як промислового, так і аграрного та енергетичного.

Важливим і необхідним моментом організації служби енергетичного сервісу є дотримання принципу його незамінності. Як і продовольчі, так і енергетичні ресурси відносяться до тих, які становлять життєво необхідну основу існування суспільства і формують енергетичну безпеку держави. Тому організаційна побудова служби аграрного енергетичного сервісу повинна концептуально будуватись на таких методологічних положеннях:

- вся сфера енергетичного сервісу і матеріально-технічного забезпечення повинна бути організаційно і економічно підконтрольною державі;

- контрольний пакет акцій має бути власністю держави;

- модель ринку енергетичних засобів і виробничих послуг повинна мати гнучкий динамічний характер і бути адаптованою до політичного, соціально-економічного становища держави;

- формування суб’єктів бізнесової діяльності в сфері енергетичного забезпечення і виробничого обслуговування аграрного виробництва, як вільних, незалежних підприємців, повноправних власників засобів виробництва, які є результатом праці людини;

- суб’єкти бізнесових сфер аграрного сервісу здійснюють свою діяльність на договірних началах і не претендують на кінцевий продукт аграрного виробництва;

- визнання приватної власності на засоби виробництва, які є регуляторами праці людини;

- визнання суб’єктами бізнесової діяльності в сфері аграрного енергетичного сервісу права вибору форм власності і напрямів своє діяльності, повної власності на результати своєї праці;

- товарний характер всіх видів ресурсів, що є результатом праці людини, і які залучаються в господарський оборот, функціонування ринків капіталу, товарів і послуг;

- регулювання економічних відносин вимогами закону вартості;

- справедлива і економічно обґрунтована система оподаткування;

- забезпечення вільної конкуренції на ринках товарів, послуг, капіталу та цінних паперів.

Забезпечення незалежності і рівноправності функціонування, в умовах ринкової економіки, різноманітних видів діяльності, накладає свій відбиток і на сферу аграрного енергетичного сервісу. Тут поряд з державними агросервісними структурами повинно працювати багато самодіяльних підприємств і організацій, які виконують функції виробничого обслуговування та матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств в сфері енергетики.

На сучасному етапі в різних сферах аграрного сервісу набули поширення державні агросервісні підприємства і організації, акціонерні товариства, спільні підприємства тощо. Юридичною основою їх діяльності є договір (угода) з аграрними товаровиробниками про виконання того чи іншого обсягу виробничих послуг в зазначені строки та з певною якістю. Аграрний товаровиробник розраховується з агросервісною організаційною структурою за виконані послуги та витрачені матеріально-технічні засоби готівкою, або кінцевим продуктом, коли в угоді зазначена можливість бартерних розрахунків.

За видами виробничого обслуговування сільськогосподарських товаровиробників аграрний сервіс має таку структуру (рис. 1).

Схема видів виробничого обслуговування сільського господарства України

Рис.1. Схема видів виробничого обслуговування сільського господарства України

У відповідності з поставленими завданнями, кожен з визначених напрямів аграрного сервісу, покликаний виконувати специфічні функції. Стосовно аграрного енергетичного сервісу основними функціями є:

- вивчення попиту сільськогосподарських товаровиробників на різні види засобів електрифікації і автоматизації аграрного виробництва, на виробничі послуги, пов’язані з виконанням спеціальних робіт в названій сфері;

- організація науково-дослідної роботи, з метою формулювання вимог сільськогосподарського виробництва до засобів його електрифікації та автоматизації;

- задоволення попиту агровиробників на електроенергію, теплоносії, засоби електрифікації та автоматизації;

- забезпечення енергетичної безпеки країни;

- здійснення контролю за високоефективним і безпечним використанням в аграрному виробництві засобів електрифікації та автоматизації.

Найпоширенішими організаційними формами аграрного сервісу є такі, які здатні раціонально поєднувати державні та приватні інтереси, балансувати приватновласницьку ініціативу з державним примусом на користь усього народу.

За формою власності агроенергосервісні підприємства поділяються на індивідуальні, приватні, державні, змішані та спільні. Проте, найбільш перспективними з них є державні, колективні і спільні підприємства, вони дозволяють реалізувати наукову політику держави в сфері аграрного енергетичного сервісу, забезпечувати високі показники ефективності енергетики і гарантувати, через державні вимоги, охорону навколишнього середовища.

В сфері енергетики, в тому числі і аграрного енергетичного сервісу, основною формою підприємства повинна бути державна організаційна структура, це зумовлюється тим, що енергетичні ресурси відносяться до ресурсів першої необхідності людини і повинні бути гарантованими державою.