IX Международная научно-практическая Интернет-конференция «НАУКА В ИНФОРМАЦИОННОМ ПРОСТРАНСТВЕ» (10–11 октября 2013 г.)

Черешня В. М.

Первомайський політехнічний інститут НУК, Україна

ДЕРЖАВНИЙ БОРГ УКРАЇНИ ТА ЙОГО МОЖЛИВІ НАСЛІДКИ

Зростання обсягу державного боргу і, відповідно, витрат, пов’язаних із його обслуговуванням та погашенням, може спричиняти негативний вплив на спроможність уряду надавати соціальні послуги через створення додаткового навантаження на державний бюджет. Чи існуватиме такий вплив і наскільки сильним він буде залежить від багатьох факторів. Насамперед, це рівень економічного розвитку країни та рівень боргового навантаження. Поєднання цих факторів визначає вартість залучення нових кредитів і обслуговування вже наявних, внутрішню відсоткову ставку, рівень податкового тиску, спроможність країни залучати іноземні інвестиції тощо. Тому дослідження соціальних наслідків зростання державного боргу необхідно здійснювати з урахуванням рівня розвитку економіки та стану державних фінансів.

Проблема державного боргу досить глибоко досліджена як у західній, так і у вітчизняній науковій літературі. Насамперед вивчаються його економічні наслідки: вплив на нагромадження капіталу та економічне зростання, майбутнє податкове навантаження, інфляцію. Велика дискусія виникла в економічних колах в даний час щодо загрози Україні дефолту. Вірогідність його виникнення і є предметом розгляду в даній статті.

Традиційно розмір державного боргу України вважався невисоким, що надавало уряду певної свободи дій при проведенні фінансової політики. У міжнародному контексті європейська боргова криза і боргова експансія урядів розвинених країн відсунули на задній план фінансові проблеми країн з ринками, що формуються. Однак процеси у валютно-фінансовій і бюджетній сферах України вже набули загрозливого характеру, а темпи та обсяги накопичення державного боргу України дедалі більше нагадують ситуацію боргової піраміди.

На кінець 2012 р. державний борг України з урахуванням гарантованого становив 515,4 млрд. грн., або близько 35% ВВП. При цьому за останні п ’ ять років держборг збільшився у 5,8 разу в гривнях (з 88,7 млрд. до 515,4 млрд.) та у 3,7 разу – в доларовому еквіваленті (з 17,6 млрд. до 64,5 млрд.).

Поточного року, при виконанні планових показників бюджету у частині державних позик і гарантій уряду, державний борг має сягнути 645 млрд. грн. на кінець року, що становитиме 41% офіційного прогнозного ВВП за 2013 р. і понад 45% ВВП – у разі використання більш реальних прогнозів ВВП та обмінного курсу (в бюджеті-2013 закладено середньорічний курс гривні до долара США на рівні 8,4 грн/дол., передбачається також зростання реального ВВП на 3,4%).

Бюджетом 2013 р. передбачено максимальний приріст державного боргу за останні три роки: 129,6 млрд. грн., тоді як 2012-го його приріст становив 42,3 млрд., а 2011-го – 40,8 млрд. грн. Активне боргове фінансування бюджету, рекапіталізація банків і державних компаній, а також щедре надання державних гарантій призвели до того, що на сьогодні на кожного жителя країни припадає 11,3 тис. грн. державного боргу. Якщо враховувати лише населення працездатного віку, то кожен працездатний громадянин України винен зовнішнім і внутрішнім кредиторам держави 17,1 тис. грн. На кінець 2013 р. ця сума має збільшитися до 22 тис. грн.

Реалістичні прогнози і оцінки вказують на те, що у 2013 р. ключові показники платіжного балансу України погіршуватимуться. Від’ємне сальдо зведеного платіжного балансу може збільшитися від 2,5 млрд. дол. у 2011 р. і 3,6 млрд. дол. у 2012 р. до 8,8 млрд. дол. у 2013 р. Відповідно, й міжнародні резерви, розмір яких вже скоротився на 7,25 млрд. дол. торік, поточного року за незмінного курсу макроекономічної політики і відсутності угоди з МВФ можуть зменшитися ще на 8,8 млрд. дол.

Загроза дефолту для України стає дедалі ближчою. Таких висновків дійшли аналітики рейтингової служби Moody's, знизивши суверенний рейтинг країни до рівня Саа1. До типових проблем – низького рівня золотовалютних резервів НБУ і відсутності прогресу в переговорах з МВФ – додалася загроза зниження експорту внаслідок торгівельних війн з Росією.

Дійсно, є підстави розцінювати ситуацію в економіці країни як передефолтову. Так, міжнародна аудиторська компанія EY вже вдруге з початку цього року знизила прогноз зростання валового внутрішнього продукту України в 2013 році з прогнозованих раніше 2,4 відсотка до 0,3 відсотка, пояснюючи це погіршенням динаміки експорту і приватних інвестицій в Україну.

Міжнародне рейтингове агентство Standard & Poor’s, у свою чергу, стверджує, що в Україні у порівнянні навіть з першим кварталом цього року значно збільшився ризик дефолту. Відповідно до щоквартального звіту агентства, Україна в II кварталі зайняла 7-е місце серед 70 країн за ймовірністю дефолту в найближчі п’ять років.

Песимізму додала і вітчизняна Державна служба статистики, повідомивши, що промислове виробництво в Україні в червні 2013 року в порівнянні з червнем 2012 року, скоротилося на 5,3 відсотка.

Але необхідно усвідомлювати, що рейтингові агентства завжди говорять з точки зору вірогідності. Вірогідність дефолту – 44%, а це абсолютно не говорить про те, що дефолт буде. Всі експерти це прекрасно розуміють.

На думку експертів до кінця поточного року можна не боятися дефолту України, а подальші прогнози робити поки, що зарано. Зараз вага зовнішніх зобов’язань України цілком посильна для економіки і навіть у разі несприятливої ​​ситуації на світових біржах. Щоб оцінити ймовірність дефолту, необхідно знати хоча б майбутні виплати на найближчий період часу. В цьому році загальні виплати України за державним боргом, включаючи борги МВФ, не перевищують 3,2 мільярда доларів. У моєму розумінні, з урахуванням можливості рефінансування частини державного боргу, навіть при несприятливій кон’юнктурі на міжнародних фінансових ринках говорити про дефолт України підстав немає. Принаймні в перспективі найближчого півроку.

В Україні немає загрози дефолту. Про це заявив Прем’єр-міністр України Микола Азаров. При цьому він підкреслив, що Уряд і Національний банк контролюють фінансово-економічну ситуацію в Україні.

Загроза дефолту України перебільшена, проте все-таки існує. Вона існуватиме, якщо наш уряд матиме проблеми із рефінансуванням своїх боргових зобов’язань. На даний час причин появи подібних проблем або складностей із запозиченням на внутрішньому і зовнішньому ринках немає. На зовнішньому ринку ми виконали як мінімум половину програми запозичень, навіть більше, через випуск єврооблігацій. На внутрішньому ринку випускаються ОВДП, причому ставки досить маленькі. Тож попит на них є, причому за прийнятними для уряду цінами.

Я не бачу катастрофічних сценаріїв, за яких би раптом український уряд втратив доступ до внутрішнього чи зовнішнього ринку запозичень. А якщо навіть це відбуватиметься, залишається діюча програма з Міжнародним валютним фондом. І, в разі кризової ситуації, вона завжди може бути спрямована на підтримку резервів Національного банку і безпосередньо – бюджету.

Що потрібно робити уряду, аби мінімізувати ризики такої ситуації? Зменшення дефіциту бюджету і відсутність амбіцій щодо підвищення соціальних виплат буде правильною політикою, яка дозволить це зробити. Власне поки що уряд проводить саме таку політику. Уряду потрібно негайно почати скорочувати державні витрати, передусім, непродуктивні витрати. В умовах фактичного банкрутства країни витрачати величезні гроші на державний, каральний і репресивний апарат – абсолютно неприпустимо.

Необхідно завершити земельну реформу. Функціонування ринку землі дозволить Україні повертати борги своїми земельними ресурсами, що свого часу зробила Аргентина. Думаю, такий сценарій найбільш імовірний.