К. п. н. Титаренко Л. М.

Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, м. Одеса

СПРЯМОВАНІСТЬ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ НА ОРГАНІЗАЦІЮ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

Актуальність теми полягає в тому, що зі зміною суспільного устрою, постає проблема вдосконалення діяльності державних службовців, в напрямку зміни концепції підготовки кадрів, як інструменту формування владної еліти країни.

Вищі навчальні заклади, які готують кадри за спеціальністю «Державне управління», головними напрямами своєї роботи вважають: надання майбутнім фахівцям відповідних професійних знань та вмінь, і, озброєння їх сучасним світоглядом, вмінням зважено вирішувати складні проблеми економічного та соціально-політичного розвитку країни.

Загальнотеоретичні аспекти досліджуваної проблеми висвітлені у працях вітчизняних вчених: О. Воронько, С. Дубенко, Н. Нижник, В. Лугового, В. Малиновського, В. Майбороди, В. Олуйко, О. Якубовського і ін. В центрі уваги авторів знаходиться система освіти та її спрямованість на формування і удосконалення корпусу кадрів державного управління. Як зазначають вчені, ефективність діяльності управління визначається взаємозв’язком суспільних реформ з пріоритетними напрямками державної політики та якісним складом її кадрового потенціалу [5, с. 103]. Науковцями розглядаються різні підходи щодо співвідношення практичної діяльності державних службовців: політичного, економічного та соціального аспектів розвитку суспільства. Ці питання не втратили актуальності, і на сьогоднішній день потребують подальшого розгляду та вирішення.

Необхідно зазначити, що в нинішній час існує безпосередня залежність надійного і стабільного розвитку держави від якісного складу її кадрового корпусу [3, с. 412]. Сьогодення вимагає від кадрів державної служби вміння визначити і пред’явити суспільству новітні технології відповідного управління – вміння критично оцінювати проблеми суспільства і успішно їх розв’язувати [4, с. 3].

Згідно розпорядження Міністерства освіти та науки проводиться стандартизація системи вищої освіти. Особливо гостро ця проблема постає щодо спеціальності 8.150000 «Державне управління». Державні службовці, що займають посади I–IV категорій підвищують кваліфікацію, як правило, в інституті підвищення кваліфікації, Академії державного управління і її філіалах, а V–VII категорій в регіональних центрах, в інших учбових закладах по підготовці і підвищенню кваліфікації управлінських кадрів.

Сьогодення обумовлює: пріоритетні цілі та завдання формування і реалізації організаційної діяльності державних службовців визначені у запропонованій Президентом України В. Ф. Януковичем національній стратегії державної кадрової політики на 2011–2020 роки [2, с. 8]. Усе це спонукає по-новому підійти до проблеми ефективності безпосередньої діяльності державного службовця.

Розглядаючи поняття державної служби як професійну діяльність соціального прошарку суспільства, насамперед слід розглянути визначення державної служби в загальному розумінні. Служба – це робота, професійне заняття службовця, місце його роботи, сфера управлінської діяльності. Під державною службою розуміють діяльність, пов’язану з керівництвом, управлінням, прогнозуванням, плануванням, контролем, наглядом, обліком тощо [3, с. 317]. При цьому державний службовець має індивідуальний службовий шлях або кар’єру. Тому проходження служби на практиці завжди також є індивідуальним. Вагомою складовою процесу формування і реалізації організаційної діяльності державних службовців є конкурсний відбір. Розглянемо основні функції конкурсного відбору.

1. Кадрове забезпечення. Конкурсний відбір на навчання опосередковано впливає на підвищення професійного рівня державних службовців, стимулює їх самоосвіту та самовдосконалення, що сприяє забезпеченню апарату державної служби кваліфікованими кадрами.

2. Регулювання. Конкурс, як показник попиту на навчання впливає на пропозицію (план прийому слухачів) і забезпечує регулювання направленням на навчання та безперервність освіти державних службовців.

3. Розподіл. На основі конкурсного відбору здійснюється розподіл учасників за сумою балів (отриманих на іспитах) – рейтингом (рейтинговий розподіл).

4. Забезпечення конкурентності. Учасники конкурсу змагаються за отримання місця на навчання в Академії, маючи рівні умови.

5. Орієнтованість на здобуття знань. Конкурсний відбір вимагає підвищення рівня знань, застосування досягнень науки, техніки, управління, що сприяє активізації слухачів у навчальному процесі після зарахування до Академії.

6. Стимулювання. Конкурентне середовище заохочує до оволодіння необхідними знаннями й підвищенню ефективності праці (освіта в галузі державного управління для багатьох конкурсантів є однією з умов просування по службі).

Для оптимізації організаційної діяльності державних службовців в процесі підготовки управлінських кадрів доцільно враховувати потреби суспільства у спеціалістах відповідного профілю, а також визначати сфери їх використання з орієнтирами щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні [1]. Структура навчального процесу повинна бути спрямована на виконання функцій адміністративного характеру включаючи плани, направлені на розвиток і становлення професійних працівників і підготовку їх до високоякісної управлінської діяльності.

Вчені вважають: сучасний стан і перспективи розвитку державної служби, залежать від активності підвищення професіоналізму фахівців управління, формування їх нової управлінської філософії, підвищення іміджу державного службовця і його постійного удосконалення [3 ; 4; 5].

Таким чином, дослідження спрямованості підготовки управлінських кадрів на організацію їх практичної діяльності співвідноситься з процесами раціонального використання кадрового потенціалу. Необхідно переосмислити існуючу систему підготовки державних службовців з урахуванням потреб оновлення кадрового потенціалу відповідно до вимог сучасного українського суспільства.

Список використаних джерел:

1.  Указ Президента України від 22.07.1998 № 810/98 «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні», і з змінами, внесеними згідно з Указами Президента [Електронний ресурс]. – Режим доступу  http://www.zakon4.rada.gov.ua/laws/show/810/98/page 

2. Електронний ресурс. – Режим доступу: http:// www/president.gov.ua

3. Державне управління: теорія і практика / за заг. ред. В. А. Авер’янова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.

4. Кучерява О. Ідею демократії перевірять на життєздатність / О. Кучерява // Голос України. – №181 (5681). – 28 верес. – 2013 р.

5. Титаренко Л. М. Професійність фахівців державного управління за умов становлення громадянського суспільства (особливості підготовки кадрів) / Л. М. Титаренко // Наука і освіта: Науково-практичний журнал Південного наукового центру АПН України. – 2008. – №1–2. – Січень-квітень. – С. 101–105.