IX Международная научно-практическая Интернет-конференция «НАУКА В ИНФОРМАЦИОННОМ ПРОСТРАНСТВЕ» (10–11 октября 2013 г.)

Ячнюк І. О.

Чернівецький національний університет імені Ю . Федьковича, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ НА БУКОВИНІ В МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД

За Сен-Жерменським мирним договором (1919р.), Буковину приєднали до Румунії. Враховуючи історичний період дослідження, варто зазначити, що на розвиток системи фізичного виховання та підготовку вчителів фізичної культури на Буковині у 1919–1939рр. вагомий вплив мали управлінські рішення сформовані ще за умов перебування регіону в складі Австро-Угорської імперії. Уряд Румунії прагнув створити однонаціональну державу, що негативно вплинуло на розвиток освіти на Буковині. За законами про освіту Румунії, вся освіта на той час поділялась на дошкільну та початкову (народні школи), де навчались діти віком від 7 до 16 років. Також до освіти Румунії, крім народних шкіл, входили середні заклади освіти (гімназії, ліцеї, реальні школи) та професійні (учительські семінарії, торгові та фахові школи). В цей період на виховання дітей впливали релігійні традиції, та розвиток вмінь потрібних до подальшого життя. Це привело до румунізації українських шкіл, звільнення вчителів-українців, ліквідації січових організацій та закриття майже всіх середніх шкіл. У цей період в краї діяло 508 шкіл, з них румунських – 257, німецьких – 64, польських – 27, угорських – 2, українських – 157. Але викладання половини предметів в українських школах велось румунською мовою.

Законодавча база Румунії, яка в той період знаходилась в стані постійного розвитку, впливала на розвиток фізичної культури та спорту на Буковині. Про це свідчить вплив п’яти законів, три з яких були актами щодо організації фізичного виховання всіх верст населення (1923, 1929, 1933рр.). Серед документів, які вплинули на розвиток фізичного виховання та фізкультурно-спортивної роботи зі школярами на Буковині, що входила у склад королівства Румунії, в досліджуваний період варто відмітити декрет-закон №3138 «Про організацію шкільного комітету» від 24 липня 1919року. У ньому на шкільний комітет покладався контроль, планування, фінансування фізичного виховання в школі, а саме: гімнастики, ігор, проведення шкільних масових заходів, екскурсій.

Закон «Про Будинок народної культури» від 3 листопада 1921року, регламентував створення установи, що опікуватиметься культурним розвитком нації, зокрема фізичною культурою. В цьому законі фізична культура розглядалась як складова загальної культури та особлива увага відводилась військовій підготовці населення.

Слід відмітити також «Закон про фізичне виховання» (від 17 червня 1923), який поділив народне шкільництво на приватне і державне. У законі підкреслювалась необхідність створення належних умов для проведення занять з фізичної культури в усіх школах та обов’язковість фізичного виховання для допризовної молоді. Згідно цього закону, в усіх школах урок фізкультури був обов’язковим із таким розподілом: по 2 години на тиждень для гімнастики та по 2 години для ігор і занять спортом на подвір’ї.

З вересня 1929 року фізичне виховання в школах Буковини віднесено до переліку обов’язкових предметів для приватних шкіл.

З метою контролю та керування на Буковині фізичним вихованням, створили «Національне бюро фізичного виховання» (НБФВ), яке підпорядковувалось Міністерству освіти і тісно співпрацювало з Міністерством оборони та Міністерством охорони здоров’я, праці та соціального захисту. В обов’язки бюро входило спостереження за будівлею спортивних споруд та необхідним обладнанням. Також слід підкреслити вагомий внесок НБФВ в процес підготовки вчителів та тренерів фізичного виховання для шкіл та спеціалізованих організацій та подальшого удосконалення рівня фахової підготовки вчителя, розробку нових методик, публікацію та розповсюдження інструкції з фізичного виховання.

Слід звернути увагу на закон Румунії «Про внесення змін до закону про фізичне виховання» (1933), де в розділі «Організація приватної діяльності з фізичного виховання, спорту і туризму» на державу покладалось координування та контролювання фізичного виховання, туризму, спорту в країні, які здійснювались з власної ініціативи. Згідно із цим законом, держава брала на себе підтримку фізичного виховання у вигляді надання у користування майданчиків та стадіонів, зниження на 50% вартості проїзду для спортивних команд на всіх видах транспорту.

У Румунії Міністерство оборони 18 вересня 1934 року офіційно вводило обов’язкове навчання плавання військовим стилем усіх верст населення. В цей час створюється школа з плавання на річці Прут. Буковинськими педагогами плавання розглядалось як прикладна навичка, необхідна для майбутнього захисника вітчизни та вимагало створення басейнів, купалень і підготовку фахівців. Вчителі фізичної культури, враховуючи позитивний вплив плавання, пропонували включити його в програму навчання. Також владою в цей час вивчалось питання розвитку мережі критих та відкритих басейнів за кордоном, але, будівництво критого басейна в м. Чернівці не знайшла підтримки у влади.

Підготовку вчителів на Буковині для роботи у народних школах, середніх закладах освіти (гімназіях, ліцеях, реальних школах) та професійних школах згідно архівних даних проводилась окремо для чоловіків та жінок. В цей період у приватній дівочій учительській семінарії «Українська школа» в м. Чернівці здійснювалась підготовка дівчат до викладання. Навчання у семінарії відбувалось чотири роки. Після закінчення навчального курсу учениці складали іспит на атестат зрілості. В 1936 р. «Українська школа» отримала назву школа з підготовки вчителів (жіноча) «Марія Войкіца», яка підпорядковувалась Генеральному секретаріату освіти та XIV окружному шкільному інспекторату Румунії. З 1938 р. діяла відповідно до законів та положень про створення вищих шкіл з підготовки учителів від 11 листопада 1938 р. та від 26 березня 1939 р. Після закінчення школи випускники отримували право займати посаду вчителя, помічника вчителя чи тимчасового вчителя.

Також у цей час діяла школа з підготовки вчителів (чоловіча), м. Чернівці (K.k. Leherbildungs-Anstalt in Czernowitz 1867–1944рр.).

У 1918 р. семінарія реорганізована в педагогічну школу з підготовки вчителів (чоловічу), яка підпорядковувалася Генеральному секретаріату освіти Румунії, з 1923 р. – XIV Окружному шкільному інспекторату Румунії. З 1938 р. діяла відповідно до законів та положень про створення вищих шкіл по підготовці вчителів від 11 листопада 1938 р. та від 26 березня 1939 р. Для народних шкіл Буковини вчительська семінарія готувала вчителів початкових класів, які мали право викладати і фізичну культуру.

.