Д. е. н. Чупіс А. В., Нєсвєтова С. В

Сумський національний аграрний університет, Україна

ВПРОВАДЖЕННЯ ЗАСАД СТАЛОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ
В АПК СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

Економічна безпека України, незважаючи на її політичний вибір, не можлива без стабільної продовольчої безпеки, яка в свою чергу, може бути забезпечена тільки при умові сталого розвитку галузі АПК. Проблеми сталого розвитку сільського господарства, розглядаються за класичною тріадою – урахування економічної, екологічної та соціальної складової. Доцільність такого підходу обумовлюється певною закономірністю, а саме, виробництво високоякісної сільськогосподарської продукції залежить від якості навколишнього середовища, при цьому сам процес виробництва негативно впливає на природні ресурси, що потребують захисту та відновлення. Саме в результаті інтенсивного ведення сільського господарства, за даними Продовольчої та сільськогосподарської організації Об’єднаних Націй ( ФАО ), 60 % екосистем у світі деградовані або використовуються нераціонально, а 75 % генетичного різноманіття сільськогосподарських культур втрачено.

В свою чергу проблема сталого розвитку АПК пов’язана з вирішенням соціальних задач розвитку сільських територій, що включають: створення гідних умов життя, подолання бідності, забезпечення населення робочими місцями, розвиток аграрних і несільськогосподарських галузей, фінансова підтримка економічно активної частини сільського населення, забезпечення доступу до культурних цінностей, освіти, медичного обслуговування тощо.

Українські вчені І. І. Лукінов, П. І. Гайдуцький, Б. М. Данилишин, А. С. Добряк, В. М. Третяк, М. А. Федоров, Ю. Г. Збарський , О. І.  Гуторов , О. В.  Ульянченко , досліджуючи стан і перспективи розвитку сільського господарства з позицій сталого розвитку, відзначають необхідність збалансованого розв’язання соціально-економічних проблем зі збереженням довкілля та природно-ресурсного потенціалу при отриманні найбільшої користі для життєдіяльності людини. Найважливішою складовою стабільного розвитку сільської спільноти є природні ресурси, особливо земля, отже засобом забезпечення цього розвитку має стати саме стале землекористування. На думку О. В. Ульянченка «У сільському господарстві сталість землекористування це не лише досягнення певного економічного ефекту, але й забезпечення соціального та екологічного розвитку регіону... це система земельних і суспільно-виробничих відносин, яка сприяє досягненню оптимального співвідношення між економічно доцільними й екологічно безпечними видами використання земель» [4, с. 127]. Стале землекористування визначене і закріплене законодавчо : «…стале землекористування – форма та відповідні до неї методи використання земель, що забезпечують оптимальні параметри екологічних і соціально-економічних функцій територій» [1].

Раціональне землекористування вимагає дотримання обґрунтованих розмірів ділянок, що знаходяться в обробітку. Так, В. Я. Месель-Веселяк зазначає, що «...невеликі розміри сільськогосподарських підприємств не забезпечують раціонального використання системи технічних засобів. У зв'язку з цим для сільськогосподарських підприємств надзвичайно важливе значення має визначення оптимальних площ землі в обробітку». Розмір ріллі для любої форми господарювання менше ніж 600 га в умовах інтенсифікації с/г виробництва, використовувати економічно неефективно і екологічно недоцільно. Господарства, що мають розміри землекористування від 52 до 93 га не мають перспектив розвитку [3, с. 14].

Усвідомлюючи необхідність запровадження сталого землекористування в АПК Сумської області, доцільно проаналізувати стан галузі, зосередивши увагу на проблемах використання земельних ресурсів. В області налічується 381 сільськогосподарське підприємство, 722 фермерських господарств (з яких 572 діючих), 50 великих і понад 100 дрібних підприємств переробної та харчової промисловості, понад 40 кооперативів, 150 тис. особистих селянських господарств. Зважаючи на розміри землекористування в господарствах області, враховуючи ранжування сільськогосподарських підприємств за розміром площ угідь (табл. 1), можна зробити висновки, що для переходу на основні принципи сталого землекористування є достатні передумови.

 

Таблиця 1. Розподіл діючих сільськогосподарських підприємств

та фермерських господарств Сумської області за розміром сільськогосподарських угідь

Площа сільськогосподарських угідь, га	Кількість підприємств	Відсотків до загальної кількості сільськогосподарських підприємств
10,1–20,0	1	0,29
20,1–50,0	1	0,29
50,1–100,0	3	0,9
100,1–500,0	80	23,46
500,1–1000,0	72	20,5
1000,1–2000,0	71	20
2000,1–3000,0	53	15,3
3000,1–4000,0	29	8,4
4000,1–5000,0	9	2,6
5000,1–7000,0	10	2,8
7000,1–10000,0	15	4,3
10000,1–15000,0	2	0,58
15000,1–200083+0,0	2	0,58
ВСЬОГО:	348	100 %

Джерело : розрахунки автора на основі даних Головного управління Держкомзему Сумської області.

 

Беззаперечно ефективне господарювання відбувається шляхом сталого розвитку. Раціональне використання земельних ресурсів в АПК визначається рівнем господарської діяльності з урахуванням показників екологічних обмежень, направлених на попередження їх забруднення і деградації. У якості таких показників можна використати коефіцієнт екологічної стабільності та коефіцієнт антропогенного навантаження [2]. Розрахунок цих показників на земельні ресурси по Сумській області станом на 2012 р. подано у табл. 2.

Коефіцієнт екологічної стабільності Сумської області становить:

К _ек.ст. = 1024,37/2383,2 =0,42

Коефіцієнт антропогенного навантаження Сумської області становить

К _ан.нав. = 8049/2383,2 =3,38

Отримані дані дозволяють визначити наскільки великий вплив на стан довкілля несе в собі діяльність людини, у тому числі антропогенний вплив на земельні ресурси (табл. 3). Отриманий в результаті розрахунків коефіцієнт навантаження К _ан.нав =3,38 знаходиться між низьким та середнім рівнем антропогенного тиску, що є позитивним фактором. Розраховані показники дозволяють стверджувати – в області є досить гарні передумови для розвитку сталого землекористування, а відповідно виробництва екологічно чистої продукції рослинництва, розвитку рекреаційних територій та зеленого туризму.

 

Таблиця 2. Розрахунок коефіцієнта екологічної стабільності

та коефіцієнта антропогенного навантаження Сумської області

Джерело : власні розрахунки автора.

 

Таблиця 3. Класифікація ступенів антропогенного навантаження на земельні ресурси

Ступінь антропогенного навантаження	Бал	Категорія земель
Найвищій	9	Землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення
Дуже високий	8	Землі сільськогосподарського призначення
Високий	7	Землі житлової та громадської забудови
Між середнім та високим	6	Землі водного фонду
Середній	5	Землі історико-культурного призначення
Між низьким та середнім	4	Землі рекреаційного призначення
Низький	3	Землі оздоровчого призначення
Дуже низький	2	Землі лісового фонду
Найнижчий	1	Землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення

 

При впровадженні сталого землекористування виникає необхідність прийняття рішень, спрямованих на використання у господарствах різних форм власності методів біологічного землеробства, принаймні таких прийомів ведення господарської діяльності, що гарантували б високу якість продукції і стійкий розвиток сільського господарства. До таких рішень слід віднести: оптимізацію сільськогосподарського землекористування шляхом виведення з інтенсивного обробітку малопродуктивних і деградованих земель, удосконалення структури сільськогосподарських угідь та активізацію державної підтримки заходів, спрямованих на охорону земель і відтворення родючості ґрунтів.

 

Список використаних джерел:

1.              Закон України Про землеустрій від 22.05.2003 № 858-IV // Офіційний вісник України № 25. – С. 122.

2.              Кривов В. М. Екологічно безпечне землекористування Лісостепу України. Проблеми охорони ґрунтів / В. М. Кривов . – 2-ге вид., доп . – К.: Урожай, 2008. – 303 с.

3.              Месель-Веселяк В. Я. Оптимальні розміри сільськогосподарських формувань промислового типу в Україні / В. Я. Месель-Веселяк // Економіка АПК. – 2008. – № 3. – С. 14.

4.              Ульянченко О. В. Ресурсний потенціал аграрного сектора економіки України: управлінський аспект / О. В. Ульянченко . – Суми: Довкілля, 2009. – 383 с.