VI Международная научно-практическая Интернет-конференция «ПРОБЛЕМЫ ФОРМИРОВАНИЯ НОВОЙ ЭКОНОМИКИ ХХI ВЕКА» (19–20 декабря 2013 года)

Капацина А. О.

Університет економіки та права «КРОК», м. Київ, Україна

МОДЕЛЬ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ МЕНЕДЖЕРІВ КОМЕРЦІЙНИХ СТРУКТУР

 

В епоху ринкової економіки на підприємствах, організаціях та установах стала надзвичайно актуальною потреба в висококваліфікованих фахівцях, які здатні самостійно вирішувати більшість складних багатокрокових бізнес-задач без допомоги керівників вищої ланки. Тобто, комерційним структурам потрібні спеціалісти з високорозвиненими професійними компетенціями .

Існує велика кількість різних визначень компетенцій [4; 5; 7–8]. Але більшість дефініцій – це варіації двох тем, які відрізняються лише джерелами походження. 1) Опис робочих завдань або очікуваних результатів роботи. Ці описи ведуть своє походження від національних систем навчання, таких як National / Scottish Vocational Qualifications і Management Charter Initiative (MCI). У цих системах компетенції визначаються, як «здатність менеджера діяти у відповідності зі стандартами, прийнятими в організації» (MCI, 1992). 2) Опис поведінки. Ця тема виникла в діяльності дослідників і консультантів, що спеціалізуються в галузі ефективного управління. Різні визначення поведінкової компетенції – це різні варіації одного по суті визначення: «компетенція – це основна характеристика особистості, власник якої здатний домогтися високих результатів у роботі » ( Klemp , 1980).

Конкретна варіація визначення компетенції зазвичай доповнюється вказівкою на те, які якості включає основна характеристика. Наприклад, до визначення компетенції часто додаються мотиви, особливості характеру, здібності, самооцінка, соціальна роль, знання, які особистість використовує в роботі ( Boyatzis , 1982).

Різноманітність варіантів визначення вказує на те, що хоча компетенція складається з багатьох особистісних параметрів (мотивів, особливостей характеру, здібностей і т. д.), але всі ці параметри можна виявити і оцінити по тому, як веде себе особистість. Наприклад: комунікаційні здібності повністю виявляються в тому, наскільки ефективно менеджер веде переговори, як він впливає на людей і як працює в команді. Поведінкова компетенція описує дії людей, спостережувані тоді, коли ефективно працюючі виконавці виявляють особисті мотиви, риси характеру і здібності в процесі вирішення завдань, які ведуть до досягнення потрібних результатів у роботі.

Нам близька модель компетенції, яку схематично можна зобразити таким чином.

Рис. 1. Модель професійної компетенції

 

Професійні знання – це сукупність теоретичних наукових відомостей і понять, а також обізнаність у певній сфері діяльності, необхідні для якісного виконання посадових обов’язків з метою досягнення результатів у професійній або службовій сфері.

Професійні вміння – освоєний суб’єктом спосіб виконання дії, що забезпечується сукупністю набутих знань і навичок. Формується шляхом вправ і створює можливість виконання дії не тільки в звичних, але і в умовах, що змінилися.

Професійні навички – діяльність, сформована шляхом повторення і доведення до автоматизму. Всякий новий спосіб дії, протікаючи спочатку як деякий самостійне, розгорнуте і свідоме, потім в результаті багаторазових повторень може здійснюватися вже в якості автоматично виконуваного компонента діяльності.

Професійні установки – це система орієнтацій суб’єкта професійного розвитку на соціальні вимоги з присвоєння професійної діяльності, психологічна готовність до вирішення специфічних вікових завдань входження у світ професій. Професійні установки виражають собою особистісну активність суб’єкта діяльності і відносяться до смисловим установкам, які виникають у ході загального та професійного розвитку. За своїми психологічними механізмами професійні установки діють на основі мотивації досягнення, виступаючи в якості ієрархічно більш високого рівня, ніж професійні наміри і професійні рішення. Важливу роль при їх реалізації в професійній поведінці грають прогнозування суб’єктом професійного розвитку успішності (чи неуспішності) своїх спроб професійної інтеграції з соціумом, з одного боку, і оцінка ним своїх цінностей, з іншого. Вони також тісно пов’язані з емоційними станами; зокрема, успішний професійний розвиток здійснюється в більшості випадків за підтримки емоцій стенічного кола (старанність, честолюбство, рішучість).

Модель компетенцій – набір ключових компетенцій , які роблять фахівця здатним виконувати свою роботу на належному рівні. Кожна організація прагне розробити власну модель компетенцій для менеджерів різних структурних підрозділів. Компетенції можна згрупувати в кластери. На наведеній нижче схемі зображено кластер, який включає в себе споріднені компетенції, а також поведінкові індикатори, об’єднані в схожі групи. Поведінкові індикатори – це стандарти поведінки, котрі проявляються в діях фахівця, який має конкретну професійну компетенцію.

Рис. 2. Модель кластера компетенцій

 

Таким чином, до моделі компетенцій , на нашу думку, входять професійні знання, вміння, навички та професійні установки. Компетенції можна згрупувати в кластери. Про розвиненість компетенцій свідчать поведінкові індикатори, які можна виявити, спостерігаючи за роботою фахівця.

 

Список використаних джерел

1.       Базаров Т. Ю. Методы оценки управленческого персонала государственных и коммерческих структур / Т. Ю. Базаров , Х. А. Беков , Е. А. Аксенова. – М., 2000.

2.       Баллантайн И. Центры Оценки и Развития / И. Баллантайн , Н. Пова : пер. с англ. – М.: HIPPO, 2003.

3.       Иванова С. В. Формирование профиля кандидата на основе стратегических и текущих целей организации / С. В. Иванова // Справочник по управлению персоналом. – 2002. – № 10.

4.       Миллс Р. Карманный справочник по компетенциям / Р. Миллс . – М.: HIPPO, 2004.

5.       Спенсер-мл . Лайл М. Компетенции на работе / Лайл М. Спенсер-мл ., Сайн М. Спенсер : пер. с англ. – М.: HIPPO, 2005. – 265 с.

6.       Страдвик Л. Центры оценки и развития . Тренинг наблюдателей . Сборник упражнений для обучения наблюдателей , ролевых игроков и экспертов / Л. Страдвик : пер. с англ. – М.: HIPPO, 2003. – 270 с.

7.       Чуркина М. Управленческая эффективность руководителя / М. Чуркина , Н. М. Жадько . – М.: Альпина Бизнес Букс, 2009.

8.       Базаров Т. Ю. Компетенции будущего : Квалификация ? Компетентность ( критерии качества )? [Електронний ресурс] / Т. Ю. Базаров . – Режим доступу: http://www.tltsu.ru/publectures/lecture_06.html