Сокіл Ю. Р.
Національний університет «Львівська політехніка», Україна
ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ МАРКЕТИНГОВОЇ СТРАТЕГІЇ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА
Стрімкий науково-технічний розвиток, що розпочався у другій половині ХХ ст. спричинив появу та розвиток значної кількості нових галузей наукових досліджень, що поступово трансформувались в нові наукові дисципліни, які інтегрують в собі принципово нові організаційно-методологічні підходи до вирішення як вже існуючих так і нових проблем, що виникають в процесі еволюційного розвитку суспільства та відносин, що в ньому формуються.
В сучасних умовах розвитку постіндустріального суспільства однією з основних рушійних сил науково-технічного прогресу є інноваційна спрямованість розвитку економічних систем на їх структурних та функціональних рівнях. Однак одним з визначальних факторів, які сприяють інноваційному розвитку економіки є не лише міжнародні глобалізаційні процеси, а й наявність відповідних загальнодержавних та регіональних стратегічних планів індустріального та соціального розвиту, які підкріплені відповідним фінансовим та інституційним забезпеченням.
Аналіз останніх досліджень та публікацій показує, що все більше дослідників виділяють не дві, а три основні складові розвитку сучасних господарських систем, а саме: економічну, соціальну та екологічну. Виходячи з цього положення основним завданням сучасних промислових підприємств України є реалізація ними відповідної екологічної політики, яку слід розглядати не лише як напрям соціально-орієнтованої діяльності підприємства, а як чинник формування адаптивної маркетингової стратегії, спрямованої на формування додаткових конкурентних переваг у сферах виробництва та збуту товарів промисловими підприємствами.
У сучасних умовах господарювання стратегія будь-якого підприємства виступає сполучною ланкою між визначеними цілями та відповідними засобами їх досягнення. Таким чином під стратегію підприємства слід розуміти спосіб досягнення поставлених цілей, який забезпечує збалансованість функціонування та загальну спрямованість його діяльності. Отже стратегія являє собою впорядковану систему, яка включає пріоритетні напрями діяльності та форми використання наявного у підприємства ресурсного потенціалу, що необхідний для досягнення визначених цілей. За своєю суттю процес розробки стратегії є процесом планування маркетингової діяльності підприємства, а величина імовірності успішної реалізації, як окремо взятої, так і всієї сукупності стратегій визначається результатами аналітичної роботи над дослідженням можливостей підприємства. Дані можливості, зазвичай характеризуються розміром наявних або доступних для отримання ресурсів різних видів, тобто ресурсним потенціалом підприємства, а саме його: матеріально-технічними, фінансовими, інформаційними та кадровими ресурсами [1, с. 316].
Процес розробки, впровадження та подальшої реалізації екологічної політики промисловими підприємствами є доволі складним і потребує не лише значних ресурсів, а й розробки та впровадження принципово нових завдань, які повинні бути інтегровані у діяльності всіх структурних підрозділів і функціонально доповнювати або ж фундаментально видозмінювати стратегію промислового підприємства та його корпоративне бачення.
Вибір підприємством екологічної стратегії зумовлює формулювання ним же відповідної екологічної політики, що є сукупністю публічно задекларованих принципів та зобов’язань, що пов’язані із природоохоронною сферою діяльності підприємства, забезпечуючи основу для формування та досягнення його власних екологічних цілей та завдань. Екологічна політика є необхідною рушійною силою, яка надає підприємству можливість визначати пріоритетні напрями природоохоронної діяльності та встановлювати конкретні екологічні цілі та завдання. Також, екологічна політика визначає рівень екологічної відповідальності підприємства та масштаб його зобов’язань щодо збереження та відтворення навколишнього середовища, у відповідності з якими оцінюватимуться всі його дії в подальшому. Необхідно, щоб екологічна політика підприємства відповідала його корпоративній місії, на базі якої і визначається політика підприємства, цілі та завдання в різних функціональних напрямах його діяльності. Екологічна стратегія промислового підприємства є стратегією його конкретної функціональної галузі і тому вона повинна органічно включатись в загально корпоративну стратегію, сприяючи появі синергічного ефекту та надавати підприємству додаткові конкурентні переваги [2, с. 114–115].
Маркетингова стратегія промислового підприємства, що розроблена із врахуванням положень екологічної політики, повинна передбачати використання відповідного маркетингового інструментарію, який надаватиме можливість не лише забезпечувати реалізацію визначених підприємством природоохоронних завдань а й сприяти в його подальшому інноваційному розвитку. Даний маркетинговий інструментарій слід формувати комплексно в результаті поєднання принців екологічного та інноваційного маркетингу, на основі аналізу особливостей діяльності підприємства та тенденцій розвитку галузі в якій воно функціонує.
Отже, формування промисловими підприємствами екологічно орієнтованої стратегії маркетингової діяльності є складним та трудомістким процесом, що передбачає вирішення наступних стратегічних та тактичних завдань, а саме: формулювання екологічної політики промисловим підприємством, вибір на її основі відповідної маркетингової стратегії, проведення широкої аналітичної роботи, необхідної для визначення завдань інноваційного розвитку та формування набору відповідних маркетингових інструментів, що характеризуватимуть діяльність підприємства як соціально-орієнтовану та забезпечуватимуть йому сталі конкурентні переваги на відповідних товарних ринках.
Список використаних джерел:
1. Ніцевич О. Д. Вибір стратегії маркетингової діяльності промислових підприємств / О. Д. Ніцевич // Праці Одеського політехнічного університету. – 2004. – № 2. – С. 314–318.
2. Кирилюк В. С. Принципи формування екологічної стратегії промислового підприємства / В. С. Кирилюк, Е. М. Мамон // Металургійна теплотехніка. – 2011. – № 3. – С. 113–118.