Терлецька В. О.

Ірпінська фінансово-юридична академія, Україна

ІННОВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА: ЗМІСТ ТА ОСОБЛИВОСТІ ОЦІНКИ

 

В економічній літературі поки що не існує чіткого визначення сутності інноваційного потенціалу підприємства. Цей факт значною мірою підтверджується існуванням великої кількості трактувань поняття «інноваційного потенціалу», що, у свою чергу, може породжувати проблеми розробки науково-практичних рекомендацій щодо його використання.

Загальне поняття «інноваційного потенціалу підприємства» визначається як сукупність різних видів ресурсів, включаючи матеріальні, фінансові, інтелектуальні, науково-технічні та інші ресурси, необхідні для здійснення інноваційної діяльності [1]. Більш розширене визначення інноваційного потенціалу підприємства з характеристиками різних ресурсів (інтелектуальні, матеріальні, фінансові, кадрові тощо) розглядається в роботах [2; 3].

Підприємство, яке володіє значним інноваційним потенціалом і усвідомлено прагне його формувати та розвивати, можна назвати інноваційним ( інноваційно сприйнятливим). Інноваційність підприємства є важливою конкурентною перевагою, тому що дозволяє своєчасно захистити бізнес від назріваючих загроз з боку зовнішнього середовища через систему випереджаючого та безперервного пошуку нових можливостей виживання та розвитку [4]. При цьому посилюються адаптивні здібності підприємства, розширюється горизонт прийняття управлінських рішень, зростають різноманітність і варіативність продуктів і технологій.

Вихідним моментом оцінки інноваційного потенціалу є визначення сучасних внутрішніх можливостей підприємства в інноваційній сфері з використанням економічних критеріїв. Для реалізації ефективного управління інноваційною діяльністю необхідна реальна оцінка рівня інноваційного потенціалу підприємства на заданий момент і оцінка його динаміки в цілях подальшого розвитку.

Метою оцінки інноваційного потенціалу є можливість визначення напрямів інноваційного розвитку, що забезпечують можливості переходу підприємств на виробництво конкурентоспроможної продукції, істотно підвищивши свою стійкість і гнучкість по відношенню до змін зовнішнього середовища. Оцінка показників інноваційного потенціалу підприємства дозволяє:

-         адекватно оцінити стан і готовність підприємства до інноваційних перетворень;

-         проаналізувати та спрогнозувати тенденції розвитку, виявити основні переваги і «слабкі» місця;

-         підготувати рекомендації щодо формування інноваційної стратегії підприємства для зміцнення позицій на ринку;

-         створити та розвивати інформаційні потоки для прийняття ефективних управлінських рішень [5].

Аналітичний огляд наявних методик показав, що існує явно недостатня кількість розробок для аналізу та оцінки безпосередньо інноваційного потенціалу промислового підприємства. Відтак можна виділити три підходи до оцінки інноваційного потенціалу промислового підприємства: прогностичний, діагностичний і міжгосподарський порівняльний.

Прогностичний підхід передбачає формування концептуальної моделі інноваційного потенціалу підприємства, яка включає поелементні моделі науково-інформаційної, матеріально-технічної, кадрової і фінансової складових.

Діагностичний підхід, як правило, є першою стадією розробки проектів вдосконалення управління інноваційним потенціалом. При діагностичному підході якісній оцінці сприяють наступні умови: інформація про значеннях діагностичних параметрів інноваційного потенціалу повинна бути достовірною; необхідно знати взаємозв'язок діагностичних параметрів з метою оцінки стану всього об’єкта.

Міжгосподарський порівняльний підхід має велике значення при оцінці інноваційного потенціалу на підприємствах, що порівнюються. Для вірного порівняння необхідно домогтися порівнянності показників. Проте, в цьому підході присутній ряд істотних труднощів. Підвищити порівнянність можна заміною абсолютних величин відносними, приведенням даних до однакової оцінки, однакового обсягу виробництва, усуненням випадкових впливів, більш широким використанням середніх величин та ін.

Розглянуті підходи до оцінки інноваційного потенціалу підприємства не відокремлений один від одного, знаходяться в нерозривному зв’язку та доповнюють один одного при певних умовах. Їх раціональне використання лежить в основі визначення шляхів підвищення конкурентоспроможності українських підприємств, насамперед, на зовнішніх ринках і створює передумови їх інтеграції у світове економічне співтовариство.

 

Список використаних джерел:

1.              Шишкин С. Н. Государственное регулирование инновационной деятельности / С. Н. Шишкин // Гражданин и право. – 2006. – № 5. – С. 66 – 69.

2.              Коробейников О. П. Роль инноваций в процессе формирования стратегии предприятия / О. П. Коробейников, А. А. Трифилова , И. А Коршунов // Менеджмент в России и за рубежом. – 2000. – № 3. – С. 56.

3.              Сафонов Е. Н. Особенности формулирования целей инновационной стратегии предприятия в современных условиях хозяйствования / Е. Н. Сафонов, Г. А. Паламаренко // Сборник материалов межрегиональной научно-практической конференции. – Пенза: Пермский университет, 2000. – С. 92.

4.              Хомутский Д. С. Как измерить инновации? / Д. С. Хомутский // Управление компанией. – 2006. – № 2. – С. 40 – 45.

5.              Вертакова Ю. В. Управление инновациями: теория и практика / Ю. В. Вертакова , Е. С. Симоненко. – М.: Эксмо , 2008. – C. 231 – 236.