Мулик К. О.

Південноукраїнський національний педагогічний університет

імені К. Д. Ушинського», м. Одеса, Україна

СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА ЕКСПРЕСИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧИТЕЛІВ СУСПІЛЬНО-ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН

 

Експресивні здібності викладача та його психологічні особливості представляють собою справжню єдність, що розвивається і виявляється у педагогічній діяльності, у безпосередньому спілкуванні з учнями.

Експресивний вчитель |учитель| реалізує в педагогічній діяльності неповторні особливості своєї творчої індивідуальності, які стають професіональними якостями і характеристиками. Такі педагоги, з |із| широким діапазоном емоційних |емоціональних| реакцій, здатні |здібні| творчо передати учням багатство | людської культури [2].

При визначенні структури та змісту експресивних здібностей ми спиралися на те, що майстерність педагогічного спілкування, культура мовлення, техніка мовлення, мають інтегральний характер, а їх цілеспрямований розвиток відбувається на основі ліквідації дублювання і узгоджується з курсами педагогіки і психології.

Під експресивними здібностями вчителів суспільно-гуманітарних дисциплін ми розуміємо сукупність якостей особистості, що сприяють засвоєнню, використанню й передаванню педагогічної інформації під час комунікативно-емоційної взаємодії з учнями в процесі їх навчання шляхом застосування всього арсеналу виразних засобів (вербальних, невербальних, елементів артистичних здібностей).

Структура – це внутрішня упорядкована організація цілісної системи, що характеризується специфічним способом взаємодії утворюючих її компонентів [ 1]. Структура активно впливає на складові, інтегрує, перетворює їх, що обумовлює виникнення нових властивостей, не притаманних їй раніше. Властивості об’єкта, як цілого, визначаються властивостями структури об’єкта, його особливими інтегративними зв’язками, а не тільки властивостями його окремих елементів [3].

Основною функцією структури в складі цілого є формування більш удосконаленої системи, до якої вона належить як елемент, реалізація вже наявних функціональних властивостей системи сприяння розвитку кожного елементу. Кожна структура належить до складної ієрархії структур, утворююче ціле [3].

При виокремленні компонентів експресивних здібностей ми брали до уваги освітньо-кваліфікаційну характеристику майбутніх учителів суспільно-гуманітарного напряму підготовки. Ми ознайомились з ОКХ фахівців за наступними спеціальностями: соціальний педагог, вчитель української мови та літератури, іноземних мов, історії, філософії та психології.

Освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ) спеціаліста є державним нормативним документом, в якому узагальнюється зміст освіти, тобто відображується цілі освітньої та професійної підготовки, визначається місце фахівця в структурі освіти та вимоги до його компетентності, інших важливих якостей та властивостей.

ОКХ встановлює галузеві кваліфікаційні вимоги до соціально-виробничої діяльності випускника вишу з даної спеціальності та освітньо-кваліфікаційного рівня і державні вимоги до якостей особистості, яка здобула певний освітній рівень відповідного фахового спрямування.

Об'єктами професійної діяльності вчителів суспільно-гуманітарних дисциплін є загальноосвітні школи, соціальні служби для молоді, центри соціальної допомоги, консультативні служби, що здійснюють психолого-педагогічну допомогу сім'ям, дитячі та юнацькі громадські об'єднання, заклади літнього відпочинку дітей.

Ми проаналізували загальні вимоги до якостей спеціаліста суспільно-гуманітарного напряму:

– здатність до ефективних комунікативних взаємодій;

– здатність проявляти делікатність та тактовність у спілкуванні, комунікабельність, креативність;

– уміння створювати довірливу атмосферу при консультуванні, сприяти душевному полегшенню;

– уміння користуватись інструментарієм індивідуальної і групової комунікації в різних соціально-педагогічних ситуаціях;

– уміння добирати організаційні засоби і форми процесу;

– уміння враховувати гендерні особливості мовлення: мелодику, ритм, темп, тембр;

– уміти володіти навичками говоріння;

– уміння застосовувати комунікативні навички;

– уміння приймати рішення в різноманітних ситуаціях.

Психолого-педагогічний і методологічний аналіз сутності та структури експресивних здібностей як одного з видів педагогічних здібностей показує, що їхньою невід'ємною частиною є уміння, що дозволяють вчителю адекватно і виразно передати учням необхідну інформацію, знання. Засобом виразності виступає образність, оперування мовленнєвими формами, використання приказок, фразеологізмів, що допомагають яскраво і лаконічно виразити думку та почуття, невербальні засоби спілкування.

Таким чином, спираючись на сучасні психолого-педагогічні, методологічні дослідження з питання розвитку педагогічних здібностей та освітньо-кваліфікаційну характеристику фахівців суспільно-гуманітарного напряму ми виокремили наступні компоненти експресивних здібностей майбутніх учителів суспільно-гуманітарних дисциплін:

1. Проектувальні експресивні здібності (здатність обирати необхідні виразні засоби для успішної взаємодії з учнями; здатність спрогнозувати мовленнєву діяльність з учнями).

2. Організаційні експресивні здібності (здатність організовувати контакт з учнями шляхом оперування комплексом невербальних проявів; здатність орієнтуватися в обстановці; здатність забезпечити активну діяльність учнів, здатність до саморегуляції).

3. Артистичні здібності (здатність ефективно використовувати виразні засоби в процесі педагогічного спілкування; здатність виразити та передати учням необхідні емоції, думки, відчуття за допомогою мовлення, міміки і пантоміміки; здатність "перевтілюватись", "відчувати" партнера).

Компоненти експресивних здібностей охоплюють різні сторони педагогічного артистизму, що виявляються в діяльності вчителя і сприяють формуванню образу педагога. Пантомімічний образ викладача – візуальний портрет, створений поглядом, посмішкою, пластичністю і темпоритмом рухів, їхньою красою і гармонійністю. Вербальний образ викладача – портрет духовного плану, що складається за рахунок багатства його мовлення, ритмічності й енергетики фраз.

Експресивні здібності допомагають педагогу суспільно-гуманітарного напряму створити атмосферу педагогічного мистецтва на уроці, де вчитель використовує всю сукупність психолого-педагогічних знань, умінь і навичок |навичок| , які супроводжуються |із| профес­ійною | захопленістю, розвиненим педагогічним мисленням і інтуїцією | .

 

Список використаних джерел:

1.       Афанасьев В. Г. Системность и общество / В. Г. Афанасьев. – М.: Политиздат-во, 1980. – 368 с.

2.       Булатова О. С. Искусство современного урока: учеб. пособ. для студ. высш. учеб. заведений / О. С. Булатова. – М.: Академия, 2006. – 256 с.

3.       Савенкова Л. О. Теоретико-методологічні основи підготовки майбутніх педагогів до професійного спілкування: монографія / Л. О. Савенкова. – К.: Б.И., 1997. – 128 с.