VIII Международная научно-практическая Интернет-конференция «Спецпроект: анализ научных исследований» (30–31 мая 2013г.)

К. політ. н.  Ярошко О. З.

Інститут соціальної та політичної психології НАПН України, м. Київ

Вік, стать і освітній рівень

як критерії диференціації явища довіри українців

до національної системи едукації

 

Освіта слугує запорукою розвитку особистості, суспільства і держави. Ступінь якнайповнішої реалізації нею своїх функцій сприяє довірі до неї громадян тієї чи іншої країни світу.

Мета нашого дослідження – визначення особливостей довіри громадян України до національної системи освіти на основі їх вікової, гендерної приналежності та освітнього рівня.

Задля досягнення мети дослідження використовуватимемо результати моніторингових досліджень явища довіри населення до владних і суспільних інституцій Інституту соціальної та політичної психології НАПН України за період 2004–2011 років, зокрема дані всеукраїнських репрезентативних опитувань дорослого населення, зібрані методом інтерв’ювання, 3– 10 травня 2005 року (вибірка – 1217 осіб, похибка – 2,5%) [2, c . 4], 20– 17 січня 2006 року (вибірка – 2000 осіб, похибка – 2,4%) [4, c . 4], 21– 25   травня 2007 року (вибірка – 2000 осіб, похибка – 2,2%) [3, c . 4], 18– 24 грудня 2009 року (вибірка – 1997 осіб, похибка – 2,2%) [5, c . 4], 26– 31 серпня 2010 року (вибірка – 2003 особи, похибка – 2,2%) [1, c . 4] і 27– 31 серпня 2011 року (вибірка – 2000 осіб, похибка – 2,2%) [6, c . 4]. Розрізняємо такі вікові категорії респондентів: молодь (18–29 років), середня (30–55 років) і старша (56 років і більше) вікові групи [2, c . 40; 4, c . 40; 3, c . 33; 5, c . 33; 1, c . 11; 6, c . 20]. Серед гендерних груп – чоловіки і жінки [2, c . 39-40; 4, c . 40; 3, c . 32; 5, c . 34; 1, c . 12; 6, c . 21]. До освітніх груп відносимо осіб з: повною вищою освітою, неповною вищою і середньою спеціальною освітою, повною середньою освітою, неповною середньою освітою [5, c . 35; 1, c . 13; 6, c . 22].

Як вже зазначалось в нашій попередній праці, починаючи з 2005 року, українці більше схильні довіряти національній системі освіти, аніж не довіряти [7, c . 103]. Так, якщо у 2004 році балансовий показник довіри – недовіри системи освіти України становив –7,0, то вже у 2011 році +23,4 [6, с. 18]. У цілому, в досліджуваний період рівень довіри до української системи едукації серед населення зріс в 1,3 рази (з 36,9% у 2004 році до 48,9% у 2011 році), тоді як недовіри зменшився в 1,7 раз (з 43,9% до 25,5%) [6, с. 18].

При загальноукраїнських рейтингах довіри системи освіти в Україні 40,5% (2005), 47,2% (2006), 48,8% (2007), 49,1% (2009), 51,4% (2010) і 48,9% (2011) [2, с. 30; 4, с. 34; 3, с. 29; 5, с. 29; 1, с. 7; 6, с. 16], порівнюючи їх з показниками вікових груп, бачимо, що молодь більш довірливо ставиться до цього суспільного інституту: 47,1%, 49,8%, 55,5%, 54,6%, 55,0% і 56,9%, відповідно [2, с. 40; 4, с. 40; 3, с. 33; 5, с. 33; 1, с. 11; 6, с. 20]. В цілому, по мірі зростання віку респондентів зменшується довіра до системи освіти, за винятком 2006 і 2010 років, коли середня вікова група найбільш критично ставилась до української освітньої системи: 44,7% і 48,4% (показник старшої групи – 48,8% і 52,7%) [4, с. 40; 1, с. 11].

У гендерному плані в досліджуваний період рівень довіри жінок до національної системи освіти зріс на 12,9%, тоді як серед чоловіків лише на 3,0%. Рейтинги довіри системи освіти серед жінок: 38,6% (2005), 46,5% (2006), 48,9% (2007), 50,7% (2009), 53,1% (2010) і 51,5% (2011) [2, с. 40; 4, с. 40; 3, с. 32; 5, с. 34; 1, с. 12; 6, с. 21]. Аналогічні рейтинги серед чоловіків становлять: 42,8%, 48,0%, 48,7%, 46,9% і 49,3% [2, с. 39; 4, с. 40; 3, с. 32; 5, с. 34; 1, с. 12; 6, с. 21]. Останнім часом жінки більше довіряють українській системі освіти, аніж чоловіки, тоді як на початку аналізованого періоду спостерігалась зворотна тенденція, хоча і не така виразна.

Особи з повною вищою освітою більше довіряють національній системі освіти, аніж інші освітні категорії: 53,0% (2009), 54,7% (2010) і 54,7% (2011) [5, с. 35; 1, с. 13; 6, с. 22]. Показники довіри осіб з неповною вищою, середньою спеціальною освітою: 53,5%, 48,3% і 51,2%, відповідно, осіб з повною середньою освітою: 46,1%, 51,1% і 45,7%, відповідно, осіб з неповною середньою освітою – 46,3%, 52,7% і 48,6% [5, с. 35; 1, с. 13; 6, с. 22].

Таким чином, українці довіряють національній системі едукації , особливо молодь, жінки та особи з повною вищою освітою.

 

Список використаних джерел:

1.              Актуальні проблеми українського суспільства на старті нового політичного сезону: інформаційний бюлетень. Вересень ’2010 / за ред. М. М.  Слюсаревського ; упоряд . Л. П.  Черниш . – К., 2010. – 58 с.

2.              Моніторинг суспільно-політичної ситуації в Україні: інформаційний бюлетень. Червень ’2005 / за ред. М. М.  Слюсаревського ; упоряд . Л. П.  Черниш . – К., 2005. – 72 с.

3.              Політична криза – 2007 у вимірах суспільної свідомості: інформаційний бюлетень. Травень ’2007 / за ред. М. М.  Слюсаревського ; упоряд . Л. П.  Черниш . – К., 2007. – 48 с.

4.              Початок нового політичного року: оцінки громадян та їхні електоральні наміри: інформаційний бюлетень. Січень ’2006 / за ред. М. М.  Слюсаревського ; упоряд . Л. П.  Черниш . – К., 2006. – 62 с.

5.              Україна передвиборна: рейтинги кандидатів у президенти, рівень довіри громадян до органів державної влади та інших суспільних інститутів, соціальні настрої: інформаційний бюлетень. Грудень ’2009 / за ред. М. М.  Слюсаревського ; упоряд . Л. П.  Черниш . – К., 2009. – 50 с.

6.              Українська держава на рубежі третього десятиріччя незалежності: думки та оцінки громадян: інформаційний бюлетень. Вересень ’2011 / за ред. М. М.  Слюсаревського ; упоряд . Л. П.  Черниш . – К., 2011. – 60 с.

7.              Ярошко  О. З. Довіра громадян України до національної системи освіти як індикатор її якості / О. З.  Ярошко // Науково-методичні підходи до викладання управлінських дисциплін в контексті вимог ринку праці: матеріали Всеукр . наук.-практ . конф ., 11–12 квіт. 2013 р.: у 2 т. Т.   2: Інноваційний розвиток вищої освіти. – Дніпропетровськ: Біла К. О., 2013. – С. 100–103.