VIII Международная научно-практическая Интернет-конференция «Спецпроект: анализ научных исследований» (30–31 мая 2013г.)

К. політ. н.  Ярошко О. З.

Інститут соціальної та політичної психології НАПН України, м. Київ

Встановлення консульських відносин

як предмет двосторонніх домовленостей України

 

Як відомо, система органів зовнішніх зносин (центральний апарат і закордонні установи) покликані реалізувати державний зовнішньополітичний курс у міжнародних відносинах, спрямований на забезпечення національних інтересів та цілей у зовнішньому середовищі.

Мета нашого дослідження полягає у вивченні особливостей процесу встановлення консульських відносин між Україною та іншими країнами світу як предмету окремих міждержавних домовленостей. Причому тут маються на увазі власне формалізовані (з ознаками міжнародного договору) домовленості.

У нашій попередній праці, присвяченій процесу встановлення дипломатичних відносин України, ми вже зазначали, що поряд із ними наша держава за домовленістю одночасно встановила і консульські відносини [9, с. 64]. Причому це країни передбачили як безпосередньо у назві відповідних міжнародних договорів, так в тексті таких, де в назві йдеться лише про встановлення дипломатичних відносин [9]. Також держави визначили регулятор такого роду стосунків – Віденська конвенція про консульські зносини від 24 квітня 1963 року [9], сторонами якої є 173 країни світу. Україна приєдналася до неї в 1989 році.

Із загальноприйнятої дипломатичної практики випливає, що згода на встановлення дипломатичних відносин передбачає й таку на встановлення консульських, якщо інше не обумовлюється державами [1]. Проте розрив дипломатичних відносин не обов’язково означає розрив і консульських контактів [1].

Окремими домовленостями Україна встановила консульські відносини з Монголією (у двосторонньому протоколі), Індією (теж у протоколі), Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії (спільне комюніке), Болгарією (протокол), Турецькою Республікою (обмін нотами), Австрійською Республікою (спільне комюніке) і Республікою Польща (спільна заява) [2–8].

Предметом такого роду домовленостей стали: власне мета встановлення консульських відносин між державами; регулятор таких відносин; принципи співпраці між державами шляхом встановлення консульських відносин; обмін консульськими установами, статус консульських службовців та їх чисельність [2–8]. У контексті мети встановлення консульських відносин зазначається намір розвивати і поглиблювати співробітництво у низці сфер (політичній, економічній, гуманітарній, культурній тощо), сприяти дружбі між державами та міжнародному миру і безпеці [2–4; 7–8]. Зрозуміло, що регулятором консульських відносин між державами визначається універсальний міжнародний договір, про який вже йшлося – Віденська конвенція про консульські зносини [2–4; 5; 8]. Принципи співпраці – загальноприйняті міжнародно-правові начала: взаємна повага до суверенітету і рівності та невтручання у внутрішні справи одна одної та принципи Статуту ООН [5]. Серед безпосередніх аспектів встановлення консульських відносин, намір обмінятися консульськими установами (з Монголією) та чисельність і статус консульських службовців (з Монголією і Польщею) [3; 6]. Так, Україна і Польща домовились, що консульські установи Республіки Польща, що нині функціонують на території України, залишаться і подальшому, за ними буде збережено займані приміщення; чисельність їх працівників не буде зменшена [6]. Україна і Монголія домовилися про імунітети консульських службовців і консульських посадових осіб, як і членів їхніх сімей, що з ними проживають, про недоторканість майна консульських установ, офіційної кореспонденції і консульської пошти; визначили, що питання про місцезнаходження і кількісний склад консульських установ, їх клас, консульські округи будуть узгоджені дипломатичним шляхом [3].

Таким чином, встановлюючи окремо консульські відносини, хоча це і не обов’язкова процедура у випадку встановлення дипломатичних, Україна домовилась про розвиток співпраці з цими державами, дружбу та збереження міжнародного миру і безпеки на основі міжнародно-правових начал, як-от Віденська конвенція про консульські відносини, а також піднято проблему статусу і чисельності консульських посадових осіб та консульських службовців.

Список використаних джерел:

1.              Венская конвенция о консульских сношениях от 24  апреля  1963  года [Електронний ресурс]. – Режим доступу:   http:// www. zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_047

2.              Обмін нотами щодо встановлення консульських відносин між Україною та Турецькою Республікою від 14 листопада 1991 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www. zakon4.rada.gov.ua/laws/show/792_017

3.              Протокол про встановлення консульських відносин між Україною і Монголією від 1 червня 1992 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www. zakon4.rada.gov.ua/laws/show/496_003

4.              Протокол про встановлення консульських відносин між Україною і Республікою Болгарія від 13 грудня 1991 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www. zakon4.rada.gov.ua/laws/show/100_020

5.              Протокол про встановлення консульських відносин між Урядом України і Урядом Республіки Індії від 17 січня 1992 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www. zakon4.rada.gov.ua/laws/show/356_004

6.              Спільне заява про встановлення консульських відносин від 8 вересня 1991 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www. zakon4.rada.gov.ua/laws/show/616_179

7.              Спільне комюніке про встановлення консульських відносин між Україною та Австрійською Республікою від 26 вересня 1992 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www. zakon4.rada.gov.ua/laws/show/040_009

8.              Спільне комюніке щодо встановлення консульських відносин між Україною та Сполученим Королівством Великої Британії і Північної Ірландії від 14 грудня 1991 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www. zakon4.rada.gov.ua/laws/show/826_019

9.              Ярошко  О. З. Віденська конвенція про консульські зносини у практиці встановлення дипломатичних відносин України / О. З.  Ярошко // Дипломатичні відносини України з країнами світу: зб . наук . праць. – К.: LAT  & K, 2012. – С. 64–68.