Гурч Л. А.

Львівський національний університет імені І. Франка, Україна

КОМУНІКАТИВНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

СЛЕНГІЗМІВ У ЖУРНАЛІСТСЬКОМУ ТЕКСТІ

 

Лексико-семантична система нашої мови щоденно зазнає значних трансформацій. Інформаційна епоха, процес глобалізації, свобода слова, поширення мас-культурних цінностей та інноваційних технологій, демократизація та американізація українського простору диктує новий стиль спілкування. Легкість, розкутість, лаконічність, зрозумілість та експресивність, стилістично знижена та стилістично нейтральна лексика з розмовної сфери активно екстраполює у мову ЗМІ. Мас-медіа, керуючись певними прагматичними інтенціями, щораз частіше вживають емоційно-експресивні вислови. Стилістичною розкутістю та яскравою експресивністю відзначається субстандартна лексика, зокрема сленг.

Активізація сленгу в українському медіадискурсі викликає неоднозначні реакції: від категоричних осуджень до однозначних схвалень. Утім, до цього процесу варто ставитися виважено й помірковано, враховуючи комунікативно-функціональну доцільність ненормативних лексем у журналістських матеріалах. З огляду на актуальність досліджуваної проблематики, мета статті – проаналізувати соціокомунікативні причини використання сленгу в медіатексті.

Згідно з Великим тлумачним словником сучасної української мови (2004 р.), сленг – «1. Розмовний варіант професіонального мовлення; жаргон. 2. Жаргонні слова або вирази, характерні для мовлення людей певних професій або соціальних прошарків, які, проникаючи в літературну мову, набувають помітного емоційно-експресивного забарвлення». В енциклопедії «Українська мова» за 2007 р. сленг в 1 значенні ототожнюють з жаргоном (переважно щодо англомовних країн), а в 2 – відносять до інтержаргонних явищ, що за характером соціальної бази наближається до просторіччя. На думку Л. Ставицької, сленг – «це практично відкрита мовна підсистема ненормативних, стилістично знижених лексико-фразеологічних одиниць, які виконують експресивну, оцінну (звичайно негативну) та евфемістичну функцію» [1, с. 42].

Функціональний потенціал сленгізмів у журналістських матеріалах характеризується передусім оцінністю та експресивністю, фамільярністю та нестандартністю, емоційністю та новизною. Серед комунікативно-прагматичних потреб використання сленгу в медіатексті ми виокремили такі:

-       прагнення повторно номінувати чи трансформувати вже усталені лексеми, словосполуки чи терміни з інших сфер життя на позначення близьких для них понять (синонімічні та семантичні сленгові новотвори);

-       потреба стилістично увиразнити, оновити та урізноманітнити мовну структуру медіатексту;

-       прагнення лаконічніше висловитись, зекономити мовні ресурси;

-       намагання освіжити чи компенсувати новизною мовної форми повторення фактів у ЗМІ;

-       прагнення надати комічного, іронічного, глузливого чи фамільярного відтінку публікації;

-       потреба зацікавити та вразити медіааудиторію оригінальністю та вишуканістю сленгових новацій;

-       прагнення емоційно зблизитись з читачами, використовуючи близьку для них лексику;

-       потреба самовиразитись, виділитись із загалу;

-       прагнення похизуватись перед реципієнтами лінгвокреативним потенціалом продукування сленгу;

-       потреба відтворити колорит сучасної епохи та намагання іти в ногу з часом;

-       прагнення надати негативної конотації дійсності;

-       потреба подолати мовний бар’єр офіційності й нормативності та комунікативно зріднитися з читачами;

-       прагнення задовольнити різноманітні потреби гендерної аудиторії та збільшити купівельну спроможність видання.

Із розвитком новітніх технологій в медіадискурсі з’явилось багато сленгових новацій: апдейт, забанити, загуглити, залабати, зафлудити, лайкнути, лук, моб, нет, оффлайн, оффтоп, чатитись, шерити, фейс. Керуючись багатьма мотивами, ж урналісти активно вводять їх у текст: Залабай мені look ! А тих, хто впевнений, що «коли в тебе немає молескіна, велика, фотика з плівкою, светра з оленями і кедів, то ти не в темі», називає юним поколінням хіпстерків , які тільки підростають «і впевнені, що це барахло дає їм внутрішнє наповнення, хоча прочитали за своє життя зо дві книжки». У чому хіпстери однозначно подібні до людей «не в темі», то це в любові до власного зображення, тобто вони фотографуються всюди, де люблять «двіжувати». (Тиждень.ua. – 2013. – 9 березня). Секунда – ось імена тих людей, завдяки яким ти вдягаєш ретро-вбрання, купуєш сигари, замовляєш віскі і кайфуєш (П’ятниця. – 2010. – 9 лютого). В когось завібрував моб… (П’ятниця. – 2011. – 5 лютого). По нету , який рятує однозначно, домовилась з подругою про зустріч о 16:00 (П’ятниця. – 2011. – 5 лютого). Ці експресивні лексеми, утворені на базі запозичень, мобілізують увагу читачів та пожвавлюють сприйняття тексту.

З огляду на вищесказане можна констатувати, що комунікативно-функціональний потенціал сленгових новацій у журналістських матеріалах доволі широкий та багатогранний . Журналісти з різних прагматичних інтенцій та комунікативних цілей вводять до тексту уже наявні чи продукують власні сленгові новації. Лаконічність, експресивність та новизна цих лексем здебільшого активізує та полегшує перцепцію медіатексту. Утім для окремих реципієнтів може створювати перцептивні бар’єри. Тому побут ування сленгу в журналістському тексті повинно бути функціонально доцільним.

 

Список використаних джерел:

1.             Ставицька Л. Арґо, жарґон, сленг. Соціяльна диференціація української мови / Л. Ставицька. – К., 2005.