К. т. н. Барабан О. А., Ільїнський В. В.

ДВНЗ «Національний гірничий університет», м. Дніпропетровськ, Україна

МЕТОДИ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

В умовах нестабільності вітчизняного ринку і невисокій продуктивності більшості підприємств важливого значення набуває вибір методів оцінки ефективності системи управління організацією, які відповідатимуть особливостям її функціонування і змінам зовнішнього середовища. Саме цілеспрямований аналіз ефективності менеджменту дозволяє визначити не тільки рівень досягнень підприємств, а й можливості щодо їх вдосконалення і розвитку. Досвід останніх років свідчить, що в Україні не створено визнаної системи комплексної оцінки результатів діяльності управлінських служб, відсутні офіційні методи визначення ефективності менеджменту. Як зазначають науковці, дана ситуація пояснюється методологічною складністю таких розрахунків: не всі елементи еконо­мічного і соціального ефекту мають кількісний вираз, що ус­кладнює оцінку ефективності управління; слід вра­хувати не тільки кількісні, а й якісні показники; зміни у виробничо-фінансовій діяльності підприємств є наслідком впливу не одного фактора – вдосконалення системи менеджменту, а їх сукупності, тому важко визначити вплив кожного з них [2; 3; 5]. Теоретико-методологічні аспекти оцінки ефективності менеджменту досліджувались багатьма вітчизняними і зарубіжними вченими, зокрема Й. С. Завадським, Л. І. Федуловою, Ю. Н. Лапигіним, В. Р. Вєсніним, Дж. К. Лафта, Ван Дж. Мауріком, Г. Р. Джонс і Чарльзом В. Л. Хілом [1–7]. Аналіз їх праць дає змогу виділити проблеми, які вимагають додаткового вивчення і нового етапу в дослідженнях за вказаним напрямом: відсутність в літературних джерелах комплексного, цілісного визначення ефективності менеджменту, яке повністю розкриває його сутність; відсутність набору загальноприйнятих методів оцінки ефективності системи управління; складність проведення оцінки вимагає використання нових методів її здійснення.

Ефективність менеджменту визначається впливом, який здійснює система менеджменту на досягнення кінцевих цілей або на ступінь використання потенційних можливостей за даних умов.

  В. Р. Веснін [1] зазначає, що управлінська діяльність вважається ефективною за умови повного або часткового вирішення поставлених завдань, при оптимальному використанні наявних ресурсів. Таке визначення є невірним, оскільки ефективний менеджмент передбачає повне вирішення поставлених завдань, досягнення цілей і місії організації.

Ефективність управління – відношення загальних результатів діяльності менеджерів – забезпечення раціональної побудови об’єкта управління, своєчасної розробки необхідних рішень і їх втілення, досягнення поставлених цілей, реалізації потенційних можливостей організації при оптимальному використанні ресурсів і з врахуванням ринкових потреб – до витрат, пов’язаних з отриманням результатів і функціонуванням апарату управління.

Ю. Н. Лапигін [5] розвиває думку, що для здійснення комплексного аналізу менеджменту існує необхідність визначення витратної, результативної і потребної ефективності. Витратна ефективність визначається як відношення витрат до результату, який було досягнуто. Результативна ефективність – відношення досягнутого результату до поставлених цілей. Потребна ефективність – це відношення цілей до потреб, ідеалів і норм. Зазначені види ефективності створюють ланцюг: потребна ефективність визначає результативну, а результативна – витратну. Виходячи з цього, пропонується використовувати формулу загальної ефективності оцінки управління підприємством:

                                                      (1)

де     Ц – цілі підприємства; П – потребна ефективність; Р – результативна ефективність; В – витратна ефективність.

Існує можливість виділення різних методів формування критеріїв ефективності, зокрема монокритеріальної і полікритеріальної постановки завдань. Якщо при монокритеріальній постановці відбувається оптимізація одного з параметрів ефекту, то при полікритеріальній – спільна оптимізація зазначених параметрів. Інший метод формування критеріїв ефективності передбачає віднесення однієї частини параметрів ефекту – параметри, які необхідно покращити – до чисельника, а іншої – параметри, які необхідно зменшити – до знаменника. Недолік методу в тому, що при зменшенні знаменника і незначній величині чисельника відбувається забезпечення великого значення критерія. Тому виникає проблема обмеження або чисельника, або знаменника. Ще один метод полягає в максимізації або мінімізації одного з параметрів ефекту, а також обмеженні інших.

На сучасному етапі розвитку менеджменту часто постає необхідність застосування ретроспективного методу оцінки ефектності менеджменту, який полягає в дослідженні раніше створених систем менеджменту і результатів їх функціонування [2]. Аналізу­ючи попередній досвід, отримують кількісні показ­ники, що відбивають ефективність менеджменту. Слід зазначити, що ретроспективна оцінка не дозволяє визначати порівняльну ефективність різних систем менеджменту, а також порівнювати різні варіанти організації і здійснення менеджменту. Успішну порівняльну оцінку різних варіантів систе­ми менеджменту можна зробити на основі прогнозованих роз­рахунків і, зокрема, використання математичного моделюван­ня. Г. Р. Джонс і Чарльз В. Л. Хіл [7] пропонують для всебічної оцінки ефективності управління проводити окремі види розрахунків щодо визначення числових значень часткових критеріїв з наступним зведенням їх в інтегральні показники і загальний показник порівняльної ефектив­ності різних варіантів менеджменту. Таким чином, доцільно використовувати систему критеріїв: часткові критерії, інтегральні (сумарні) критерії по групах і загальний критерій, що показує, який рівень використання потенціала підлеглих можна очікувати від тієї чи іншої системи менеджменту.

Для здійснення оцінки ефективності управління, використовують наступні методичні підходи:

1. Співставлення затрат на менеджмент з кінцевими ре­зультатами діяльності підприємства: вихід валової продукції на одного керівника, одержання прибутку тощо.

2. Використання показників, безпосередньо пов’яза­них з процесом менеджменту: трудоємкість менеджменту і ок­ремих його функцій та операцій, витрати матеріально-фінан­сових ресурсів.

3. Застосування підсум­кових показників роботи підприємства.

4. Застосування емпіричних формул, які характеризують ефективність менеджменту. Емпіричні формули виводяться на основі встановлених залежностей, наприклад, за допомогою кореляційного аналізу.

5. Розрахунок інтегро­ваних показників, які визначають ступінь впливу менеджерів на вико­ристання основних факторів виробництва: землі, робочої сили і технічних засобів. Інтег­ральний показник розраховується на основі індивідуальних коефіцієнтів їх використання.

6. Нормативний підхід, який полягає у порівнянні фактичних витрат на менеджмент з нормативними.

7. Проведення експертних і якісних оцінок.

Залежно від характеру розроблених заходів, об’єктом оцінки можуть бути: менеджмент в цілому (система, ор­ганізація, методи), структура менеджменту, рівень використання уп­равлінської праці, ефективність роботи структурних підрозділів.

Деякі зарубіжні науковці пропонують для аналізу ефективності менеджменту використовувати трудові, вартісні, інформаційні, технічні (технологічні) показ­ники [3; 4; 6].

До узагальнюючих показників роботи апарату управління відносять – оперативність роботи, надійність і оптимальність системи менедж­менту. Оперативність роботи апарату управління відображає своє­часність виконання постанов, наказів і розпоряджень керівників і головних спеціалістів підприємства. Надійність системи менеджменту виявляється у безперерв­ному її функціонуванні, яке забезпечує досягнення цілей ви­робництва. Оптимальність системи менеджменту характеризується рівнем застосування сучасних економіко-математичних ме­тодів для розробки управлінських рішень, обґрунтованістю співвідношення централізації і децентралізації менеджменту, керованістю підприємства. Для комплексної оцінки ефективності системи менеджменту необхідним є використання показників, які об’єднані в три групи: загальні результативні показники виробничо-фінансової діяльності підприємства – валовий обсяг продукції в дина­міці, вихід валової продукції, фондовіддача, маса при­бутку, рентабельність виробництва тощо; показники продуктивності управлінської праці – вироб­ництво валової продукції на одного управлінського працівни­ка або на один людино-день, вихід валової продукції на одну гривню витрат на менеджмент, сума при­бутку на один людино-день, який витрачено в менеджменті; показники економічності апарату управління – питома вага персоналу управління в загальній чисельності працюючих і загальному фонді оплати праці, питома вага витрат на ме­неджмент в собівартості продукції. Для визначення ефективності вдосконалення менеджменту необхідно враховувати і такі показники, як порівняння витрат на раціоналізацію з результатами діяльності об’єкта менеджмен­ту; співвідношення витрат на вдосконалення управління і безпосередньо на управлінський процес; динаміку витрат на менедж­мент в порівнянні із загальними витратами виробництва [2].

Ефективність управління визначається як відношення результатів діяльності менеджерів до витрат, пов’язаних зі здійсненням даної діяльності. Вона може бути представлена у вигляді рівняння, яке включає цілі організації і три види ефективності – потребну, результативну і витратну. До найпоширеніших сучасних методів оцінки ефективності управління можна віднести наступні: монокритеріальний і полікритеріальний методи, метод віднесення параметрів до чисельника і знаменника, метод максимізації або мінімізації параметрів ефекту, ретроспективний метод, метод використання системи критеріїв. Для комплексного аналізу системи менеджменту можливим є застосування таких методичних підходів як співставлення затрат на менеджмент з кінцевими ре­зультатами діяльності підприємства; використання показників, пов’яза­них з процесом менеджменту; застосування підсум­кових показників роботи підприємства; застосування емпіричних формул, які характеризують ефективність менеджменту; розрахунок інтегро­ваних показників, які характеризують ступінь впливу менеджерів на вико­ристання основних факторів виробництва; нормативний підхід; проведення експертних і якісних оцінок. В процесі оцінки ефективності необхідно враховувати узагальнюючі показники роботи апарату управління, результативні показники діяльності підприємства і інші показники.

Список використаних джерел:

1.              Веснин В. Р. Менеджмент: учебник / В. Р. Веснин. –   3-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, Проспект, 2010. – С. 11–13.

2.              Завадський Й. С. Менеджмент: підручник для студ. екон. спец. вищ. навч. закл.: у 2 т. / Й. С. Завадський. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2003. – Т. 2. – С. 561–570.

3.              Лафта Дж. К. Эффективность менеджмента организации: учеб. пособ. / Дж. К. Лафта. – М.: Русская Деловая Литература, 1999. – С. 231–234.

4.              Маурик Ван Дж. Эффективный стратег / Ван Дж. Маурик; пер. с англ. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 115 с.

5.              Стратегическое развитие организации: учеб. пособ. / [Ю. Н. Лапыгин, Д. Ю. Лапыгин, Т. А. Лачинина; под ред. Ю. Н. Лапыгина]. – М.: КНОРУС, 2005. – С. 226–281.

6.              Сучасні концепції менеджменту: навч. посіб. / за ред. д-ра екон. наук, проф. Л. І. Федулової. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – С. 384–409.

7.              Charles W. L. Hill Strategic Management Theory. An integrated approach / Charles W. L. Hill, Gareth R. Jones. – New York.: Hoyghton Mifflin Company, 2004. – P. 89–90.