К. біол. н.   Вовк С. В.

Луганський національний університет імені Т. Шевченка, Україна

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ

ЗА ПРОЕКТНОЮ ТЕХНОЛОГІЄЮ

В ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

Сучасний етап модернізації освіти характеризується особистісною спрямованістю, варіативністю, диференціацією й індивідуалізацією навчання, що є від­повіддю на вимоги суспільства щодо максимального розкриття здібностей лю­дини й формування професійно та соціально компетентної особистості, яка вміє робити вибір у житті й нести за нього відповідальність [1]. Виходячи з цього, головною метою шкільної освіти є підготовка випускника до успішної активної діяльності у різних сферах економіки, культури та політичного життя суспіль­ства. Аби досягнути певної мети, він має, поряд із загальною грамотністю, вміти висувати й перевіряти гіпотези, виявляти ініціативу в прийнятті рішень, самостійно критично мислити, бути комунікабельним, гнучко адаптуватися в змінних життєвих ситуаціях, грамотно працювати з інформацією, самостійно розвивати особисту моральність, інтелект, культурний рівень тощо.

Сьогодні є очевидним, що для реалізації зазначених вище завдань лише методів традиційного навчання буде замало, потрібні сучасні освітні технології, серед яких інформаційно-комунікативні технології (ІКТ) посідають пріоритетне місце. Однак, існує протиріччя між можливостями ІКТ і недостатньою готовністю вчителя щодо їхнього інтегрування з іншими педагогічними технологіями. Розв’язати це протиріччя може проектна технологія, яка дозволяє комплексно реалізувати завдання теоретичної та практичної підготовки учнів, їхнього виховання й розвитку в процесі створення певного матеріального чи інтелектуального продукту під контролем учителя. В її ході учні працюють над навчальним проектом, який означають як форму організації занять, що передбачає комплексний характер діяльності всіх учасників щодо отримання освітньої продукції за певний проміжок часу – від одного уроку до кількох місяців [2]. Вона допомагає відійти від традиційного уроку, авторитарної й репродуктивної діяльності, вимагає обміркованого й обґрунтованого поєднання різних форм, засобів і методів навчання.

У процесі проектної діяльності докорінно змінюється роль педагога. І. С. Сергєєв виокремлює сім рольових функцій учителя, які він «проживає» в ході керівництва учнівськими проектами: ентузіаст, ініціатор (мотивує учнів до роботи, підтримує й заохочує їх, спрямовує на досягнення запланованих кон­кретних результатів); спеціаліст (джерело знань та вмінь, у першу чергу, з пи­тань проектування); консультант (надає поради щодо пошуку потрібної інфор­мації, способів виконання завдань, оформлення результатів, формулювання від­повідних висновків); керівник (планує та дотримується термінів виконання проекту, керує навчальною діяльністю учнів та коригує її в разі необхідності); «людина, яка ставить запитання» (організує обговорення способів подолання труднощів, знаходить помилки й підтримує зворотній зв’язок); координатор (забезпечує взаємодію учнівських робочих груп з метою досягнення запланова­ного результату); експерт (аналізує результати виконання проекту, здійснює оцінювання діяльності його учасників) [3] .

Успішне втілення проектної технології в навчальний процес визначається сукупністю особистісних та змістово-процесуальних факторів. Особистісні фактори поєднують у собі особистісно-педагогічні та особистісно-учнівські [4].

До особистісно-педагогічних факторів належить, понад усе, якісна методична підготовка вчителя, яка включає:

–     знання концептуальних особливостей проектної технології, розуміння сутності поетапного її структурування та змістово-процесуальних складових;

–     сформованість дієво-практичних (проектувати зміст і визначати наповнення основних етапів реалізації навчального проекту) та організаторсько-управлінських (координувати учнівську проектну діяльність) умінь;

–     індивідуальні якості, що підсилюють дієвий вияв професійних умінь та забезпечують оптимізацію проектної діяльності учнів у конкретних умовах для здобуття максимально можливих результатів за мінімальні витрати часу.

Особистісно-учнівськими факторами є:

–      усвідомлення суті проектної діяльності в цілому та завдань конкретного навчального проекту зокрема;

–      достатня сформованість пізнавальних та емоційно-вольових процесів;

–      умотивованість до виконання завдань навчального проекту;

–      володіння необхідними для здійснення проектної діяльності вміннями (визначати мету, висувати гіпотези, формулювати окремі дослідницькі дії поетапного руху до мети, визначати навчально-пізнавальні завдання, зосереджуватися на предметі дослідження, планувати самостійну, парну, групову діяльність; користуватися різними джерелами інформації; застосовувати ІКТ).

Під змістово-процесуальними факторами розуміють:

–      узгодженість теми навчального проекту з вимогами державних стандар­тів та навчальних програм;

–      теоретичну або практичну спрямованість теми проекту, її актуальність для учнів та відповідність потребам їхнього повсякденного життя;

–      опору на життєвий та навчальний досвід учнів, використання сформованих загальнонавчальних умінь і навичок;

–      передбачення способів реалізації самостійної пізнавальної активності кожного учасника навчального проекту, їх співпрацю між собою та з організаторами проектної діяльності;

–      здійснення компетентнісно-орієнтованого підходу до реалізації проектної діяльності учнів;

–    структурування змістової частини навчального проекту, конкретизацію термінів виконання, визначення поетапних результатів діяльності учнів;

–    стимулювання учнів до самостійної навчально-пізнавальної активності;

–      системне та систематичне виконання спланованих кроків навчального проекту;

–      доцільне і вчасне коригування ходу проектної діяльності;

–      періодичне інформування про отримані проміжні та кінцеві результати виконання завдань навчального проекту;

–      встановлення ступеня та рівня якості виконання учнями завдань навчаль­ного проекту.

Незважаючи на різну типологію й широку тематику, відмінності у рівні складності й глибині учнівських досліджень, усі проекти характеризуються єдиним підходом до їхньої реалізації. Виокремлюють такі основні етапи про­ектної діяльності: пошуковий (визначення розділу чи теми навчальної програми, за якою буде виконуватися проект; стимулювання зацікавленості учнів до роботи; визначення проблеми; формулювання мети й назви проекту; висування гіпотез і методів дослідження), аналітичний (аналіз наявної інформації; визначення оптимального способу досягнення мети проекту; складання алгоритму діяльності; покрокове планування роботи; створення робочих груп та планування їхньої діяльності), практичний (виконання спланованих кроків проекту), презентаційний (опрацювання, оформлення, презентація отриманих результатів), контрольний (аналіз результатів проекту та оцінка його якості).

Отже, на першому етапі під час складання календарно-тематичного плану вчитель визначає тему (розділ) для організації проектної діяльності, планує результати навчання відповідно до державних вимог щодо рівня загальноосвітньої підготовки учнів, визначає й аналізує центральні поняття теми та форму­лює проблему для дослідження. Під час визначення навчальної проблеми слід пам’ятати, що ситуація набуває проблемного характеру, якщо: існують проти­річчя, які треба розв’язати; потрібно встановити риси подібності й відмінності або причинно-наслідкові зв’язки, обґрунтувати вибір, підтвердити закономір­ності прикладами з власного досвіду; стоїть завдання щодо виявлення переваг і недоліків того чи іншого рішення. Слід мати на увазі, що учні не завжди самі можуть визначити проблему та її важливість, тому вчитель має допомогти їм висловити і знайти ті ідеї, які будуть покладені в основу проекту.

Для подальшого планування своєї роботи педагог визначає типологію нав­чального проекту за наступною схемою (назви променів відповідають критеріям класифікації, а крапки на променях – типам проектів):

Після цього переходять до формулювання ключового запитання та творчої назву проекту. Ключове запитання – це запитання найвищого рівня; загальне, абстрактне, філософське, яке не має конкретної чіткої відповіді. Воно може бути основою для кількох навчальних тем або для навчального предмета в цілому [5]. Вдало сформульоване ключове запитання є фундаментом якості навчального проекту. Від нього значною мірою залежить робота учнів у проекті: чи будуть вони виконувати самостійні дослідження за внутрішньою мотивацією, чи причиною їхньої діяльності залишиться зовнішнє стимулювання.

Наступним кроком є добір тематичних (проблемних) запитань, що спрямовані на розкриття ключового. Вони мають бути більш-менш узагальненими й різноманітними, аби до роботи в проекті змогли залучитися учні з різними інтересами і здібностями. Головне полягає не в тому, якими є запитання, а в тому, як зосередити увагу учнів на головних цілях навчання, зв’язати конкретні питання із загальними, спрямувати дослідження і процес розкриття важливих понять у потрібне русло [6].

Не менш важливим є також формулювання назви навчального проекту: вона має приваблювати увагу й зацікавленість учнів, бути неординарною й доб­ре запам’ятовуватися.

Після цього вчитель має продумати й скласти портфоліо , що містить план навчального проекту, дидактичні та методичні матеріали, критерії й засоби оці­нювання діяльності учнів. У плані проекту подається стислий опис, перелік навчальних тем, що будуть охвачені проектом, дидактичні, виховні та розвивальні задачі, терміни проведення, перелік потрібного програмно-технічного забезпечення тощо.

Наступний, другий етап, є найвідповідальнішим, оскільки від нього залежатиме результативність усіх подальших дій; це етап аналізу умов, за яких буде здійснюватися проект, визначення оптимального способу досягнення мети проекту й організації роботи учнів у заданих умовах, структурування проекту (покрокове планування), формування груп та розподіл обов’язків і відповідальності (хто і за що відповідає всередині проекту), визначення форм і методів керування й контролю, корекції з боку педагога.

При формуванні робочих груп враховують не тільки особисті інтереси учасників, а й їхні здібності, аби школярі доповнювали один одного. Якщо в групі буде лідер, здатний за допомогою педагога організувати колективну ді­яльність, то це значно полегшить роботу викладача. Але вчитель має слідку­вати, аби в групі зберігалися демократичні принципи колективної співпраці й не пригнічувалися ініціативи будь-якого члена групи. Діяльність групи буде успішною, якщо всі її учасники рівні; одержують задоволення від почуття впевненості в собі, від спілкування та від того, що вони разом виконують проектне завдання; групи не змагаються між собою; кожен учень виявляє активність і вносить свій посильний вклад у загальну справу.

За систематичного використання проектної технології вчитель має прово­дити систематичну ротацію членів групи, яка зумовлена тим, що діти часто не знають власних можливостей, не вірять у свої потенційні резерви.

Третій етап – це основна робота учнів у проекті, що здійснюється відпо­відно до розробленого плану. Тут розгортається практичне розв’язування про­блеми: пошук потрібної інформації, учнівські дослідження, опрацювання та ін­терпретація отриманих результатів, формулювання висновків та пропозицій – план проекту наповнюється конкретним змістом. Цілком імовірно, що під час планування якісь аспекти не були враховані, тому на етапі виконання завдань проекту доцільно провести коригування діяльності учнів. Особливу увагу слід приділити сформульованим учнями висновкам: чи відповідають вони поставле­ним завданням? Чи є результати проведених досліджень такими, що відповіда­ють поставленій меті? Чи є об’єктивними отримані результати?

На четвертому етапі відбувається презентація проекту, метою якої є дове­дення отриманих результатів до відома шкільного співтовариства та педагогіч­ного колективу, батьків чи громади. Форму презентації учні мають обрати самі (демонстрація слайдів чи відеозаписів, випуск буклетів чи плакатів, індивіду­альні доповіді чи виступ групи тощо).

На завершальному етапі відбувається підбиття підсумків та оцінювання проекту, яке є обов’язковим.

По-перше, треба підвести підсумки проекту в цілому: чи була досягнута поставлена мета? Яка якість кінцевого продукту? Чи всі групи успішно впора­лися зі своїми завданнями? Які виникали труднощі? Як уникнути помилок на­далі? Які перспективи майбутніх проектів?

По-друге, треба провести зовнішнє оцінювання (оцінювання вчителем) діяльності учнів у проекті. Формальне оцінювання може відбуватися в різні способи, але при цьому воно має здійснюватися за завчасно розробленими педагогом критеріями, які заздалегідь відомі учням. Такими загальними критері­ями оцінювання роботи учнів у проекті можуть бути наступні:

–    володіння способами пізнавальної діяльності, вміння розв’язувати нестандартні завдання;

–    вміння формулювати гіпотези, проводити аналіз, зіставляти мету та дії, складати й реалізовувати план дій;

–    вміння використовувати різні джерела інформації, методи дослідження;

–    вміння працювати у співробітництві, сприймати думку інших, відстоювати власну позицію, протистояти труднощам;

–    вміння презентувати результати в узагальненому й систематизованому вигляді;

–    грамотність викладення результатів дослідження, правильність висновків.

Безумовно, проектна технологія у компетентнісно спрямованій освіті – це інструмент, за допомогою якого можна сформувати ключові компетенції особистості – соціальні, полікультурні, комунікативні, інформаційні тощо. Її системне запровадження у навчальний процес готує учнів не тільки до самостійного систематичного здобуття знань, але й розвиває в них уміння планувати свою майбутню життєдіяльність. Разом із цим слід зазначити, що ця технологія не повинна стати замінником класно-урочної системи, а має розглядатися як компонент цілісної системи гуманістично-інноваційної освіти, за якої акцент переноситься на процес самостійного набуття школярами знань, умінь, навичок, життєвого досвіду, що трансформуються в компетенції.

Список використаних джерел:

1.          Національна доктрина розвитку освіти / Указ Президента України від 17 квітня 2002 року № 347 / 2002. – Режим доступу: http://www.zakon1.rada.gov.ua/ laws/show/347/2002

2.          Освітні технології: навч.-метод . посіб . / О. М. Пєхота , А. З. Кіктенко , О. М. Любар­ська та ін.; за заг . ред. О. М. Пєхоти . – К.: А. С. К., 2001. – 256 с.

3.          Сергеев И. С. Как организовать проектную деятельность учащихся : практическое пособие для работников общеобразовательных учреждений / И. С. Сергеев . – М.: АРКТИ, 2008. – 80 с.

4.              Сисоєва С. О. Особистісно-орієнтовані педагогічні технології: метод проектів / С. О. Сисоєва // Неперервна професійна освіта: теорія і методика: наук.-метод. журнал. – К., 2002. – Вип. 1 (5). – 230 с.

5.              Шилова О. Н. Как разработать эффективный учебно-методический пакет средст­вами информационных технологий : методическая лаборатория программы Intel « Обучение для будущего » / О. Н. Шилова, М. Б. Лебедева ; под ред. Е. Н. Ястребцева . – М.: Интуит.ру , 2006. – 144 с.

6.              Бычков А. В. Метод проектов в современной школе / А. В. Бычков . – М.: Изд-во Моск . ун-та , 2000. – 132 с.