Д. е. н. Березін О. В.
ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі», Україна
підприємствА ТОРГІВЛІ: ГОСПОДАРЮВАННЯ В УМОВАХ ЗовнішнЬОГО середовищА
Середовище функціонування підприємств торгівлі як суб’єктів господарювання, поєднує активний кругообіг між його складовими елементами – інституціональними та міждержавними структурами, природними і кліматичними умовами, суб’єктами ринку та іншими, зовнішніми відносно підприємства елементами. Між елементами зовнішнього середовища постійно відбувається взаємодія, формуються організаційно-економічні зв’язки суб’єктів ринку.
Підприємства торгівлі, як відкриті економічні системи, функціонують під впливом низки елементів зовнішнього середовища, які постійно змінюються.
Опанування прийомами та методами аналізу середовища існування підприємств торгівлі має бути одним з найважливіших завдань власників (керівників), адже параметри середовища є унікальною комбінацією чинників, що перебувають у постійному русі.
А. Томпсон зазначав, що кожне підприємство як матеріальна система спрямоване на забезпечення рівноваги, стабільності, воно постійно балансує між відкритістю та закритістю [1].
У широкому розумінні середовище функціонування підприємств торгівлі поділяють на внутрішнє та зовнішнє.
Внутрішнє середовище являє собою сукупність чинників, які формують можливості довготривалого отримання підприємством власних економічних вигод; таке середовище постійно перебуває під безпосереднім контролем власників (керівників) та персоналу торговельного підприємства. У разі ефективного контролю та прийняття обґрунтованих господарських рішень відповідні механізми забезпечують життєздатність підприємства.
Внутрішнє середовище потребує постійного аналізу його стану, з цією метою досліджують будь-яке, у тому числі і торговельне підприємство як систему внутрішніх складових з наступних точок зору: техніко-технологічної, економічної, організаційної, соціальної, інформаційної, екологічної тощо .
З техніко-технологічного погляду торговельне підприємство являє собою техніко-технологічний комплекс, систему елементів торговельно-технологічного обладнання та механізмів.
Економічно підприємство торгівлі є відокремленою ланкою галузі, яка визначається певною господарською самостійністю та охоплює економічні відносини з державними інституціональними структурами, суб’єктами ринку, споживачами.
Організаційно підприємство торгівлі є господарською одиницею економіки країни з певними внутрішньою структурою, зовнішнім оточенням, закономірностями функціонування та розвитку.
З соціального погляду підприємство торгівлі є соціальною підсистемою суспільства, завдяки якій здійснюється взаємодія суспільних, колективних і особистих інтересів та задоволення потреб споживачів.
З інформаційної точки зору, підприємство торгівлі – складна динамічна система різноспрямованих інформаційних зв’язків між елементами його внутрішнього середовища та зовнішнього оточення.
В екологічному аспекті підприємство торгівлі забезпечує реалізацію еколого-економічного підходу до господарювання та збереження ресурсів для прийдешніх поколінь.
Крім того, з адміністративно-правового погляду підприємство торгівлі є юридичною особою з притаманними їй та встановленими державою у законодавчому порядку правами та обов’язками.
Умови бурхливого розвитку конкуренції зумовлюють необхідність системного підходу у господарській діяльності підприємств торгівлі, що забезпечить об’єктивну оцінку як їх сильних, так і слабких сторін діяльності, обґрунтованість стратегій існування на ринку.
Доречно нагадати, що до основних принципів формування стратегічної моделі варто віднести: творчий підхід – уміння передбачити можливі майбутні проблеми, які можуть спіткати підприємства торгівлі; інноваційність поведінки – готовність до безперервних оновлень усіх сфер діяльності підприємства, запровадження нових форм та технологій торговельного обслуговування населення; гнучкість та адаптивність – швидке реагування у залежності від змінюваних умов на ринку, уподобань споживачів; усвідомлення власних сильних сторін підприємства та їх розвиток; практичність та можливість реалізації стратегії за умов бурхливого розвитку конкуренції; узгодженість з ресурсним забезпеченням товарообороту; забезпечення ефективності механізмів мотивації персоналу підприємств торгівлі.
Варто зауважити, що стан зовнішнього середовища може бути визначеним за допомогою наступних чинників:
1. Стан національної економіки та ринків (економічні чинники): характер економіки та економічних процесів, тенденції їх розвитку; система оподаткування; рівень розвитку окремих галузей; кон’юнктура споживчого ринку; інвестиційні процеси тощо.
2. Природно-екологічна рівновага: природно-кліматичні умови; територіальне розміщення корисних копалин і природних ресурсів; стан екологічного середовища.
3. Ресурсне забезпечення: для підприємств торгівлі особливого значення набуває забезпечення товарообороту товарами і продуктами переважно національного виробництва.
4. Демографічні тенденції: чисельність і структура населення, міграційні процеси; стан ринку праці.
Існують також інші чинники, які варто було б враховувати при обґрунтуванні моделі стратегічної поведінки підприємств торгівлі на ринку.
Усі окремі складові зовнішнього середовища взаємопов’язані, це означає, що зміни однієї з них призводять до значних змін інших. Саме цим визначається складність зовнішнього середовища. Отже, системний підхід дозволяє відслідковувати не лише зміни у межах окремих складових, а й їхній взаємний вплив.
Урахування впливу чинників зовнішнього середовища існування підприємства дозволяє прогнозувати альтернативи інтенсивного зростання підприємств торгівлі, серед яких ми зупинимося на наступних: розвиток первинного попиту на товари і продукти у межах асортиментного профілю підприємства торгівлі шляхом залучення нових споживачів через стимулювання покупок; збільшення частки ринку за рахунок конкурентів з використанням інноваційних технологій торгівлі, розширення сервісу, гнучкої цінової політики; зміна географічного ринку.
Зовнішнє середовище функціонування підприємств торгівлі зумовлює необхідність формування корпоративної стратегії – загальної стратегії, яка охоплює усі структурні підрозділи підприємства. Така стратегія є загальним планом господарської діяльності, визначає напрями розвитку підприємств торгівлі на певну перспективу. Формування корпоративної стратегії передбачає прогнозування розвитку підприємств торгівлі на певну перспективу,де мають знайти відображення будь-які питання щодо подальшого функціонування підприємств торгівлі, чи припинення такої діяльності.
На ефективність реалізації стратегії підприємств торгівлі впливає її агресивність. Під агресивністю стратегії підприємства торгівлі варто розуміти рівень змін докорінного характеру, які суб’єкт господарювання вносить в усі сфери власної діяльності, форми і технології торговельного обслуговування тощо. Важливо наголосити, що ефективність стратегії, її результативність залежить від її підтримки чи несприйняття представниками системи менеджменту, їх готовністю до змін. Під готовністю системи менеджменту до таких змін розуміють ступінь різкості перетворень умов оточення підприємств торгівлі, які менеджери у змозі осмислити, сприйняти та подолати.
Сукупність чинників зовнішнього середовища підприємств торгівлі за характером впливу поділяють на чинники мікросередовища – вони мають прямий вплив на підприємства, та макросередовища (вплив є лише опосередкованим).
Функціонування підприємств торгівлі в умовах зовнішнього оточення передбачає а льтернативність у стратегічному виборі при обґрунтуванні відповідної стратегії. Стратегічні альтернативи підприємств торгівлі – це комплекс заходів, спрямованих на досягнення однакових цілей, але кожна з таких альтернатив надає різні можливості для їх практичної реалізації.
Формуванню стратегії розвитку торговельного підприємства передує ранжування його господарських проблем, що необхідне для визначення можливих стратегічних заходів та змісту альтернативних стратегій розвитку підприємств торгівлі [2].
Після виявлення та ранжування стратегічних проблем господарської діяльності підприємств торгівлі здійснюється опрацювання чи коригування системи стратегічних цілей та формування комплексу можливих стратегічних альтернатив розвитку суб’єктів господарювання.
Використання розглянутого методичного підходу до формування комплексу стратегічних альтернатив розвитку підприємств торгівлі сприятиме підвищенню обґрунтованості вибору певних варіантів стратегій та можливості їх практичної реалізації.
2. Березін О. В. Теорія і практика забезпечення ефективного використання потенціалу торговельних підприємств: монографія / О. В. Березін , Ю. В. Карпенко. – Полтава: ІнтерГрафіка , 2012. – 204 с.