Гаврилюк О. С.

Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки,Україна

АГРОТЕХНІКА ВИРОЩУВАННЯ ВИДІВ РОДИНИ Calycanthaceae Lindl. В УМОВАХ ВОЛИНСЬКОЇ ВИСОЧИНИ

 

Кущові інтродуценти з родини родини Calycanthaceae Lindl., завдяки їхній декоративності, можна застосовувати у різноманітних зелених насадженнях. Особливо ефектні ці кущі весною під час фази цвітіння та восени, коли листя набуває осіннього забарвлення. Несприятливі умови урбанізованого середовища призводять до передчасного старіння насаджень і зниження їх життєздатності. Для встановлення ступеня життєздатності деревних рослин необхідно провести діагностику стану зелених насаджень і на основі діагностичних ознак планувати агротехніку догляду за зеленими насадженнями.

Догляд за кущами калікантів в умовах Волинської височини  здійснюється протягом року і включає: полив, внесення добрив, вкриття, сприскування крон кущів, догляд за ґрунтом, боротьбу з бур'янами, формування крон кущів.

У містах і селищах полив є однією з основних умов нормального росту і розвитку рослин. Полив має забезпечувати постійну оптимальну вологість коренезаселеного шару ґрунту до глибини 60-70см. Найкраще розвивається кущ при вологості грунту 60-80% повної вологоємності. Норми та кратність поливання залежать від кліматичних і погодних умов, механічного складу ґрунту та його вологості, ступеня вологолюбності й посухостійкості порід, віку кущів. На піщаних і супіщаних ґрунтах норма одноразового поливання кущів (30-50 л/м²) нижча, ніж на важких глинистих і суглинкових ґрунтах (50-80 л/м²), а кратність поливів вища. Частіше потрібно кущі поливати в першій половині вегетаційного періоду (травень-червень), який є періодом їхнього інтенсивного росту. За сухої та жаркої погоди насадження у віці 3-4 років поливають через 3-5 днів, тобто 18-20 разів протягом вегетаційного періоду.

Восени, якщо довго триває бездощовий період, за 2-4 тижні до середнього строку настання мінусових температур дуже важливо провести вологозарядне поливання рослин.

З метою змивання осілого на листки пилу, що призводить до закупорювання продихів рослин, погіршення фотосинтезу, сповільнення обміну речовин, слід проводити освіжаюче поливання крон кущів. Вони особливо необхідні в спекотні літні дні (у липні, серпні), не рідше 4-5 разів за вегетаційний період. Для обмивання можна використати 0,1-0,2%-ний розчин у воді мийних засобів (зеленого мила, ОП-7 та ін.).

Для підживлення рослин роблять 0,2-0,5%-ні водні розчини мінеральних добрив (2-5 г солей на 1 л води).

 Удобрення калікантів потрібно проводити на основі агрохімічного аналізу. Необхідно своєчасно удобрювати кущі після їх обрізки. Головною видимою ознакою "ґрунтового голоду" рослин є їхні слабкі прирости, здрібнене листя та зміна забарвлення.

Агротехніка вирощування сіянців калікантів подана в табл. 1. Молоді рослини калікантів чутливі до морозів, тому їх потрібно вкривати на зиму мішковиною, крафт-папером, лапніком.

 

Таблиця 1. Агротехніка вирощування сіянців калікантів

Вид

Характер перед­посівної обробки

насіння

Строки

посіву

Глибина

посіву,см

Умови

вирощування

Сalycanthus

fertilis

стратифікація

у зволоженому піску при+5ºС

IV-V

1,3-1,5

ящик,

холодний

парник

Сalycanthus

floridus

стратифікація

у зволоженому піску при+5ºС

IV-V

1,3-1,5

ящик,

холодний

парник

Сalycanthus

occidentalis

стратифікація

у зволоженому піску при+5ºС

IV-V

1,3-1,5

ящик,

холодний

парник

 

З бур'янами борються двома способами – механічним (прополювання, скошування) та хімічним (застосування гербіцидів).

Згрібати листя з-під групи кущів у лісопарках, парках, скверах, садах, за винятком ділянок загонів тощо, забороняється, тому що це призводить до винесення органічних добрив, зменшення ізоляційного шару для ґрунту, який запобігає випаровуванню ґрунтової вологи та промерзанню коріння. Весною листя можна неглибоко прикопати або з допомогою механізмів змішати з ґрунтом, що приведе до його мінералізації. Згрібати листя слід лише тоді, коли воно негативно впливає на зовнішній вигляд (партерний газон, пам'ятники і меморіальні комплекси, площі, дитячі майданчики, спортивні комплекси, головні алеї зелених насаджень, галявини, квітники тощо).

Садіння рослин калікантів здійснюють навесні й восени. Вибір пори року залежить від: організаційних можливостей, біологічних особливостей виду, типу ґрунтів. Сучасна агротехніка дає змогу проводити садіння як взимку, так і влітку.

Листяні деревні рослини найкраще висаджувати весною. Але останніми роками весна буває ранньою, характеризується високими температурами повітря та відсутністю опадів, а тому швидко переходить у літо. При таких умовах частину посадкового матеріалу калікантів доречно висаджувати восени. Осіннє садіння розпочинають, щойно припиняється ріст рослин і розпочинається листопад. Завершують садивні роботи з першими заморозками.

Розташування посадкових місць і віддалі між ними та різними об'єктами регламентуються будівельними нормами і правилами  – ДБН 360-92.

Порушення технології садіння дерев і кущів у багатьох випадках є причиною низької декоративності, недовговічності, захворювань та загибелі рослин. Розміри садивних ям залежать від розмірів і віку висаджуваних рослин. Середня глибина ями для калікантів – 30-70 см. В посадкові ями вносять компост чи перегній, особливо на дуже бідних ґрунтах з незначним родючим шаром (на відпалах, кам'янистих розсипах). Також бажано додавати до ям торф, що сприяє кращому вкоріненню рослин. Для кращої приживлюваності великих саджанців деревних рослин їх кореневу систему вмочують у сметаноподібну "бовтанку" з глини і торфового дрібняку з домішкою стимуляторів росту (гетероауксину, лентехніну, триману-1, корневіну тощо).

 Відстань від оголених коренів до дна і стінок ями – 10-15 см. Коренева шийка після садіння куща має бути на 2-3 см вище рівня ямки, оскільки після поливання земля осідає. Довкола посадкової ямки формується земляна лунка заввишки 6-10 см.

При літній посадці у незначних обсягах використовують прийоми підготовки рослин до садіння: обрізка частини крони, а також обробку рослин антитранспірантами – плівкоутворювальними препаратами, які зменшують водовіддачу листової поверхні на 40-60%: бутилкаучук (6-8%) і латекси марки ДММА-65-І (5-13%) та інші. До латексу додають рідке мило і мильний концентрат у кількості 2-3% загального об'єму.

Для рослин калікантів з опушеною поверхнею листя слід використовувати розчин вищої концентрації (8 і 13,5%). Дисперсію антитранспірантами готують перед самим використанням. Верхня і нижня частина листя змочується однаково.

Віддаль між посадковими місцями калікантів може бути різною і залежить від типу садово-паркового об'єкта та від висоти і форми – 70-100 см.

 Обрізка кущів передбачає їх формування, поліпшення якості цвітіння й плодоношення. Показником потреби в обрізці є зменшення приросту пагонів, зниження інтенсивності цвітіння та плодоношення. У кущів калікантів слід обрізувати лише відцвілі суцвіття, проводити проріджування, омолоджування (вирізування старих скелетних гілок) та вкорочування пагонів з урахуванням розміщення квіткових бруньок.

Омолоджування декоративних кущів (поодиноких, у групі) проводять періодично, в міру появи старіючих та перерослих пагонів, які втратили декоративність. Це роблять навесні до початку росту.

Формувальну обрізку кущів проводять з метою створення декоративної штучної форми, підтримування заданої форми, прискорення росту бокових пагонів і збільшення густоти крони.

Санітарне обрізування кущів проводиться з метою зрізування хворих, сухих та пошкоджених гілок щорічно протягом усього вегетаційного періоду.