К. держ. упр. Проніна О. В.

Кафедра державного управління і місцевого самоврядування

Херсонського національного технічного  університету

ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАБЕСПЕЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ  РИНКУ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО  ПРИЗНАЧЕННЯ

 

Земельна реформа в Україні одна з чи не найважливіших реформ за період незалежності нашої держави, адже земля є стратегічним ресурсом країни. Ринкові перетворення в аграрному секторі економіки призвели до радикальних змін у формах власності на землю та земельних відносинах, які зумовили включення землі в ринковий обіг і поступове формування ринку сільськогосподарських земель. Стан земельних ресурсів та ефективність їх використання визначають результативність функціонування як сільськогосподарського формування, так і аграрної галузі у цілому, є основою продовольчої безпеки держави. Протягом останніх років розвиток аграрного сектора економіки України супроводжувався посиленим використанням наявних сільськогосподарських угідь, деградацією земель і навіть повною їх втратою. Тому питання ефективності використання сільськогосподарських земель та екологобезпечного функціонування земельного ринку в Україні нині особливо актуальні.

Надзвичайно важливим завданням на шляху розвитку ринкових земельних відносин в Україні є формування та ухвалення нової законодавчої бази регулювання ринку землі. Посилення ролі держави щодо регулювання земельних відносин в Україні передбачає формування широкого правового поля, прийняття низки законодавчих актів, зокрема, Законів України: «Про ринок землі» (поки що Законопроект, який прийнятий у першому читанні), «Про іпотеку землі», «Про державний (іпотечний) банк», «Про оцінку земель», «Про державний земельний кадастр» та ін. Це є обов’язковою умовою успішного процесу становлення, а на майбутнє – функціонування ринку землі. Також варто зазначити, що правове регулювання ринку земель в нашій державі здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Законів України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», «Про землеустрій», «Про охорону земель», законодавства про приватизацію та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них. Зауважимо, що згідно з Проектом Закону України «Про ринок земель», такий ринок визначено як систему правовідносин між відчужувачами земельних ділянок, та особами, які набувають право на земельні ділянки, органами державної влади, державних органів приватизації та органів місцевого самоврядування, пов’язаних з укладенням, виконанням, зміною та припиненням цивільно-правових договорів, які передбачають відчуження земельних ділянок або прав на них.

Умовами ефективного функціонування ринку сільськогосподарських земель є:

- створення широкого нормативно-правового поля;

- формування конкурентного середовища;

- наявність платоспроможного попиту на землю;

- поява мотивації виходу на земельний ринок продавців земельних ділянок;

- ефективна система ціноутворення на землю;

- створення спеціалізованої інфраструктури ринку земель (Земельний банк, інформаційні, консультаційні та посередницькі структури, страхові компанії тощо);

- наявність контролю над ринком земель із боку держави, яка регулює перерозподіл земель, .контролює їх використання за цільовим призначенням, установлює розміри приватного землеволодіння;

- наявність землевласників, спроможних раціонально використовувати землю й ефективно господарювати;

- дійова система захисту землевласників і землекористувачів.

Ці умови визначають зрілість та ефективність функціонування земельного ринку. Однак у процесі переходу аграрного сектора економіки до ринкових відносин водночас із правовими набувають актуальності питання економічного стимулювання раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу, що часто не відповідає параметрам раціонального природокористування. Як наслідок погіршуються фізичні й хімічні властивості ґрунтів, зростають площі земель, забруднених атмосферними викидами та стічними водами, хімічними речовинами й радіонуклідами, змитих та дефляційно небезпечних земель, значні площі займають кислі, засолені та солонцюваті ґрунти. За таких тенденцій сільське господарство через недобір урожаю втрачатиме щорічно лише зерна 8–9 млн тонн. Окрім того рік у рік зменшуються обсяги робіт щодо поліпшення хімічного стану ґрунтів.

Висновки. Для формування ринку земель сільськогосподарського призначення необхідно доопрацювати і прийняти Закон України «Про ринок земель»; запровадити на певний перехідний період обмеження обігу земель у товарному виробництві; створити недержавні органи регулювання земельного ринку, які частково можуть фінансуватись державою; визначити обмеження мінімальних розмірів та конфігурації земельних ділянок зі складу сільськогосподарських угідь, зважаючи на імовірність загроз парцеляції земель сільськогосподарського призначення; передбачити особливі вимоги обороту меліорованих земель; удосконалити порядок та систему ведення державного земельного кадастру й моніторингу земель; стимулювати землекористувачів до раціонального використання та охорони земельних угідь.

Отже, прийняття Закону України «Про ринок земель» та інших, пов’язаних із ним законодавчих актів, дозволить створити правові передумови для запровадження ринку земель сільськогосподарського призначення, який передбачатиме обмежене державне регулювання процедури відчуження власниками речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що забезпечить запровадження ринкового економічного обороту речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення із одночасною мінімізацією його потенційних негативних суспільно-економічних наслідків та інше.