Канд. мист. Юрченко І. А.

Національний університет «Львівська політехніка», Україна

КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ ІНТЕРПРЕТАЦІЙ ЕТНОКУЛЬТУРНИХ ТРАДИЦІЙ В СУЧАСНОМУ ДИЗАЙНІ

 

Актуальною проблемою дизайну є пошук джерел формотворення дизайн-об’єктів. Водночас ефективність реалізації ідейних задумів на основі визначеного джерела залежить від якості тієї прикладної моделі формотворення, яку використовує у своїй діяльності дизайнер. Розглянемо можливість розробки теоретичної концепції такої моделі формотворення для напряму етнодизайну. В основу запропонованої моделі покладено як низку існуючих методів наукового пізнання та проектної діяльності, так і розроблені нові методи та підходи щодо інтерпретацій етнокультурних традицій в сучасній дизайн-практиці. Запропонована модель включає в себе: філософсько-світоглядні та загальнонаукові засади формотворення; методику передпроектного аналізу; універсальні підходи до формотворення дизайн-об’єктів; спеціальні підходи до формотворення на основі етнокультурних традицій.

Філософсько-світоглядні та загальнонаукові засади формотворення визначають концептуальну спрямованість дизайнерських пошуків, їхню орієнтацію на систему сучасних та традиційних естетичних цінностей, роль і місце в загальній системі наукового пізнання та творенні матеріальної культури. При визначенні концептуальних засад формотворення принципове значення мають:

1) вплив філософського розуміння сутності й призначення речі, актуальних естетичних, етичних норм на розробку конкретної формотвірної концепції;

2) філософські концепції в мистецтві, архітектурі, дизайні моди, що впливають на культурне середовище життєдіяльності людини;

3) осмислене використання загальнонаукових методів та підходів пізнання (як-то: методів дедукції, індукції, моделювання, екстраполяції тощо), що дають змогу дизайнеру в загальному свідомо організувати методику як передпроектних досліджень, так і методику дизайнерського формотворення;

4) методика пошуку сучасного контексту, що передбачає втілення етнокультурних форм в сучасних дизайн-виробах через визначення логіки функціональних або тематично-смислових зв’язків між носіями етнокультурних традицій та формами, що проектуються.

Методика передпроектного аналізу враховує закономірності проектування речі, застосування у побудові її форми етнокультурної традиції. Складовими елементами цієї методики є:

1) методика дослідження специфіки об’єкту проектування та можливість використання в його формі етнокультурної традиції з урахуванням жорсткості ергономічних вимог до функціонування речі, потреби споживацької аудиторії та завдання смислоутворення речі, умови масового чи індивідуального використання речі, маркетингове підґрунтя дизайн-розробки, ступінь близькості речі до споживача;

2) методика спостереження та вербального опису дизайн-об’єкту;

3) методика візуально-морфологічного аналізу носіїв етнокультурної традиції з визначенням на прикладі аналогів та прототипів її характерних рис;

4) методика побудови стратегії дизайн-розробки.

Універсальні підходи до формотворення дизайн-об’єктів презентують засади та методи формального формотворення, а саме:

1) універсальні принципи та категорії дизайну;

2) «традиційно-новаторський підхід», що полягає у просторовому протиставленні в пошукових формах речей візуально виражених елементів форми, які змістовно виражають поняття «традиція» та «новація»;

3) формально-геометричний метод формотворення, в основу якого покладено властивості базових формотвірних елементів крапок, ліній, площин, об’ємів, геометричних фігур у поєднанні із прийомами та методами формотворення;

4) використання у якості композиційного прийому параметрів, властивостей об’ємно-просторової структури та засобів композиції;

5) аморфний метод формотворення та вільного декорування, в основу якого покладено використання технік вільного графічного зображення та побудови аморфних структур на основі етномистецьких традицій;

6) гештальт-метод, що побудований на основі специфіки візуального сприймання людиною предметного середовища з урахуванням специфіки почергового виокремлення «фігури» від «фону», а також на основі факторів візуального групування елементів «симетрії», «близькості», «подібності», «однотипного зв’язку», «замкнутості», «гарного продовження», «спільної долі»;

7) художньо-образний підхід, який передбачає творче переосмислення етнокультурних мотивів в контексті таких формотвірних методів, як-то: метонімії, метафори, алегорії, синонімії тощо;

8) метод використання «вторинної сировини», що передбачає повторне використання форм, елементів або образів, що вийшли із ужитку, естетично осмислених в сучасному контексті та інтерпретованих сучасними формотвірними засобами;

9) метод експериментального формотворення.

Спеціальні підходи до формотворення на основі етнокультурних традицій. В основу підходів покладено використання характерних властивостей етномотивів як провідної теми у поєднанні із методами та прийоми формального формотворення. До спеціальних підходів рекомендовано включити:

1) орнаментологічний метод, побудований на основі використання в якості основи формотворення філософського розуміння орнаменту та його естетики, принципів побудови орнаменту, декорування орнаментом інших творів;

2) методику використання досвіду трансформації стилів та орнаментів в історичному контексті;

3) метод формотворення ансамблю сучасних дизайн-форм на основі етнокультурних традицій із збереженням пластичних або культурно-смислових зв’язків між предметними формами;

4) метод інтерпретації графеми окремого етноорнаментального мотиву;

5) метод інтерпретації декількох орнаментальних мотивів;

6) метод інтерпретації візуальних та технологічних властивостей декоративних технік;

7                       ) прийом гіперболізації форми етноорнаментального мотиву, елементів або інших візуальних ознак декоративних технік згідно проектного задуму або ідеї експерименту;

8) методи інтерпретації традиційних прийомів створення виробів декоративно-ужиткового мистецтва;

9) метод інтерпретації усної народної творчості (поезії, прози, фольклору) засобами типографіки або на основі засад предметного дизайну;

10) метод інтерпретації засобами дизайну етнокультурних символів, обрядів тощо;

11) евристичні методи, що спрямовані на пошук взаємозв’язків етнодизайну з концепціями інших сучасних напрямів дизайну на підставі методів екстраполяції та моделювання.

В основу запропонованої моделі інтерпретацій етнокультурних традицій в сучасному дизайні покладено діалектичний синтез вище визначених методів та підходів. Проте слід зазначити, що на етапах апробації цієї моделі в процесі дизайн-діяльності можливе механічне, еклектичне поєднання цих методів та підходів, що, в свою чергу, не виключає можливості пошуку оригінальних творчих знахідок нових форм. Вважаємо, що дана концепція етнокультурної моделі формотворення має перспективу розвитку як в практиці дизайн-діяльності, так і на рівні фахової дизайн-освіти.